Пантелеймо Куліш. "Чорна рада"

Двадцять п"яте квітня

Класна робота

Пантелеймо Куліш "Чорна рада" -перший україномовний історичний роман-хроніка. Походження назви. Історична основва й фвторська уява, романтичність стилю. Динамічний інтигруючий сюжет .

Прочитати роман( твір є в програмі ЗНО)

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1084

Зробіть конспект у зошит

Літературний паспорт твору

Літературний рід: епос.

Жанр: історичний (історико-пригодницький) роман.

Напрям (течія): романтизм.

Тема: події, що відбувалися напередодні та під час "чорної ради" (1663) — виборів гетьмана Лівобережної України; суспільно-політичне життя в Україні в другій половині XVII ст. після приєднання до Московського царства та смерті Богдана Хмельницького; кохання в умовах драматичних суспільних подій.

Ідея: утвердження думки про необхідність національної злагоди українців для побудови держави; викриття антинародних і антидержавницьких сил; возвеличення людей із високими моральними принципами й водночас критика аморальної поведінки владної верхівки та "дрібних" козаків; оспівування краси й сили кохання; возвеличення минулого як часу, де були справжні герої й патріоти.

Композиція, композиційно-стильові особливості: нагадує побудову історико-пригодницьких творів Вальтера Скотта: історична епоха й історичні постаті — це лише тло, на якому розвиваються романні сюжети: 1) події, пов'язані з підготовкою й проведенням ради; 2) події, пов'язані із зародженням кохання Петра Шраменка й Лесі Череванівни. Роман складається з 18 частин: (I) (експозиція) навесні 1663 року Шрам і Шраменко їдуть до Києва — завертають до Хмарища, Череваневого хутора — їм відчиняє ключник Василь Невольник — розповідь про Шрама, синів (троє, живий лише Петро) та польські безчинства — (II) історія Божого Чоловіка — розмови Череваня й Шрама — Божий Чоловік розказує про нелад між козаками, про змагання Сомка й Брюховецького — (зав'язка 1) Шрам зізнається, що їде до Сомка-гетьмана, сподіваючись, що саме той зможе об'єднати розділену Україну — (III) (зав'язка 2) Петро закохується — Шрам просить руки Лесі — по дорозі до Києва Череваниха розказує про сон стосовно жениха Лесі — (IV) прочани в Києві — суперечка Шрама й Череваня щодо громадянської байдужості останнього — (V) картина прощання козака зі світом перед тим, як іти в монастир — Кирило Тур, побачивши Лесю, каже, що буде його — (VI) Черевані зі Шрамами зустрічають Якима Сомка — Шраменко дізнається, хто наречений Лесі — розмови про розірвану Україну, про чорну раду (VII) Кирило обіцяє вкрасти Лесю — Лесі стає зле, вона бачить, що Сомку байдуже — (VIII) Петро бачить, як Кирило краде Лесю — женеться за Кирилом — (кульмінація 2) б'ються на смерть — їх розбороняють, Шрам кидається до сина, а Сомко до запорожця — Леся відвертається від Сомка — Леся лікує Петра й закохується — (IX) до Переяслава прибувають царські воєводи — три полки Сомка перейшли на бік Брюховецького, цар теж на його стороні — сутичка між козаками й селянами, які погрожують їм "чорною радою" — (X) подорожні у Гвинтовки, де бенкетують запорожці, а їм прислуговує дружина Гвинтовки, колишня польська княжна, яку чоловік так "окозачує" — Гвинтовка веде подвійну гру — (XI) Шрам їде в Батурин до Васюти, щоб домовитися — Петро на хутірці зустрічає Кирила Тура — миряться — Кирила викликають на покару козаки — (XII) в урочищі Романівський Кут зібралася чернь, якій Брюховецький обіцяв віддати Ніжин на пограбування — судять Кирила біля стовпа — Кирило ледь живий — (XIII — XIV) Сомко прихиляє до себе Васюту — писар Вуяхевич підбурює козаків — Черевань бачить, що Гвинтовка із козака перетворився на байдужого до загальної справи багатія — перед радою в Ніжині Гвитовка дає усім блакитні стьожки до комірів, а не червоні, як звикли носити козаки — (кульмінація 1) біля міста збирається чорна рада — червоних стрічок на козаках мало, більше блакитних — князь Гагін читає царську грамоту — одні кричать за Брюховецького, інші — за Сомка — зчиняється бійка (б'ють усіх, хто не з блакитною стрічкою) — Гвинтовка зраджує, московський князь Гагін підкуплений — (розв'язка 1) новий гетьман Брюховецький велить схопити Сомка й Васюту, а Вуяхевичу написати листа цареві, ніби Сомко бунтує проти нього козаків — (XV) селян і міщан обдурюють — козаки сміються з черні — на Лесю претендують писар Брюховецько-го, Кирило Тур, а Петро в розпачі — (XVI) Брюховецький бенкетує в Ніжині з князем Гагіним — козаки-діди розуміють, що їх одурено — Брюховецький думає вбити Сомка — (XVII) до Брюховецького приходить Кирило Тур і каже, що вб'є Сомка — гетьман дає йому персня, щоб пройти у в'язницю — Тур хоче врятувати Сомка, той відмовляється — (XVIII) (епілог 1) Шрам бере на себе провину перед Тетерею за бунт паволочан — Шрама страчують — того ж року карають Сомка з Васютою — (розв'язка 2) Петро йде на Запорожжя, але по дорозі потрапляє в Хмарище — Черевань хоче віддати Лесю за Вуяхевича — приїздить Кирило Тур із перснем і допомагає Петру забрати Лесю — (епілог 2) Петро залишається в Череванів, а через півроку вони з Лесею одружуються.

Яким Сомко відмовляється від порятунку, бо, як він каже сам, не хоче чужим життям діставати собі волю. Разом із тим більш глибинна ідея цього вчинку криється в тому, що Сомко є лицарем, який не здатен, зігнувшись, ганебно тікати від смерті. Образ Сомка, така його лицарська поведінка й смерть — цілком у річищі романтизму з його прагненням знайти й показати ідеального, але трагічного героя.

Головні герої та їх образи: людей: реальні історичні особи: Павло Тетеря; Яким Сомко; священик-полковник Чепурний на прізвисько Шрам; Іван Брюховецький; Васю-та; Вуяхевич; боярин Гагін; вигадані персонажі: Петро Шраменко; Кирило Тур; Пугач — січовий дід; Василь Невольник; "Божий чоловік" — народний співець; Михайло Черевань, Меланія Череваниха — дружина, Леся Черевань; Гвинтовка — брат Меланії; предметів і явищ: дорога, хутір, спів, стовп, рада, стрічки-пов'язки та ін.

Символічні образи: Запорозька Січ (символ волелюбності); дорога (символ нелегкої долі); хутір (символ ідеального мікросвіту, бажаного суспільного устрою, способу життя); Чоловік Божий (символ ідеальної людини — будучи сліпим і вбогим, самовіддано служить людям, викуповуючи їх із неволі, лікуючи тілесні та душевні рани); кохання Петра й Лесі (символ сімейної ідилії, символ незнищенності українців та України); Кирило Тур (символ запорозької вольниці та козацького лицарства, харктерництва); Сомко, Шрам (символи патріотів); Сомко (символ ідеального правителя).

Образ дороги П. Куліш використовує передусім для рельєфного показу тогочасного суспільства: герої, подорожуючи, стають учасниками або спостерігачами напружених соціальних конфліктів між козацькою верхівкою й козацькими низами; селянами й козаками; міщанами й козаками; українцями й поляками, жидами й московитами; багатими й бідними тощо.

Час подій: 1663 р. Місце подій: хутір Хмарище — Київ — урочище Рома-нівський Кут — хутір Хмарище — Ніжин.

Мотив: "сильна особистість як трагічна особистість"; "ідеальний правитель"; "справжнє кохання"; "Запорізька Січ як ідеальна держава"; "козаки як справжні патріоти"; "дорога".

Проблематика:

• незалежності України;

• патріотизму і зради;

• ролі державного діяча;

• ставлення влади до народу;

• боротьби добра і зла;

• батьків і дітей;

• кохання і подружнього щастя;

• людини і народної моралі;

• козацтва, Запорозької Січі, її місця в історії;

• вірності обов'язку, козацької честі;

• цінності людського життя.

Примітки та корисна інформація: "Чорна рада" є романтичним твором. Опоетизовую чи козацтво, П. Куліш у ній возвеличує непереможний його дух. Роман "Чорна рада" засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру.

П. Куліш працював над романом упродовж 14 років. Матеріал для свого твору він брав з багатьох джерел: друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам в архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історичних пісень, переказів, легенд, казок про козаччину тощо. Події у творі відбуваються в добу так званої Руїни, після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну роздирають різні політичні й соціальні орієнтації, що призводять до "чорної" ради 1663 року.

Поетика історичного роману "Чорна рада" багато в чому нагадує поетику європейської, зокрема вальтер-скоттівської романістики. Можна спостерігати ряд епізодів і ситуацій, подібних у творах обох письменників: герої збираються в дорогу або перебувають у дорозі; кохання на тлі заколоту в країні тощо. Та, скориставшись прийомами жанру, П. Куліш наповнив його національним змістом, створив колоритні національні типи, порушив важливі питання історії України.

За словами автора, у "Чорній раді" він виконав "завдання, яке до цих пір не посмів поставити перед собою жоден українець, а саме: написати рідною мовою історичний роман".