Озера Південної Америки.

I. Оганізаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель. Внутрішні води два басейни мають:

Океан Тихий, а ще Атлантичний

Води Південної Америки приймають.

Ще басейн існує внутрішнього стоку,

Це незначна частина вод на протязі року.

На материку досить повноводно

І річки можна знайти де завгодно.

Найповноводніша річка Амазонкою зветься,

Найвищий водоспад з Оріноко ллється.

А у Андах чудо материка:

Високогірне озеро – Тітікака.

Якщо інформацію ти цю сприймаєш,

В мандрівках труднощі здолаєш.

Скоріш збирай свої валізи

І мерщій – бо, до круїзу.

Любі друзі! Сьогодні на уроці ми здійснемо уявну подорож по озерах Південної Америки.

Переходимо до знайомства з унікальними озерами материка. У Південній Америці великих озер мало, але серед них є дуже своєрідні. Найбільше озер у центральній частині Анд. Решта озер зосереджені переважно на півдні Анд і мають льодовикове походження. На півночі материка зустрічаються озера – лагуни.

Слухаємо звіт експедиції «Озера».

III Звіт експедиції «Озера»

1.Озеро із золотим дном

Історик. В історії є відкриття, які пов’язані з пошуками таємничої країни Ельдорадо. Поштовхом до пошуків було золото, саме це магічне слово гнало іспанців через Атлантичний океан до Америки. Та пошуки були марними, а ось географічна наука мала величезну користь. З карти зникло безліч білих плям, були відкриті великі річки Південної Америки, озера Тітікака і Поопо.

В Андах розташоване одне з найбільших найвисокогірніших озер світу — Тітікака. Назва Тітікака з мови індіанців кечуа означає «Скеля біля місця видобування руди». А колишні іспанські завойовники називали його «озером із золотим дном». Є й інші назви: Свинцева гора, Ягуарова гора, Порожниста гора. Озеро Тітікака інки вважали священним. За легендами, на його дні стоять затоплені храми, в яких поховано золото. Це спонукало відомого французького океанолога Жака – Іва Кусто за допомогою підводного апарата дослідити дно. Дослідження тривали два місяці. Проте ні храмів, ні золота він не знайшов. Натомість виявив понад 1 млн жаб, які живуть під водою і дихають усією шкірою.

Гідролог. В усіх випадках у назві беруть участь гори, бо озеро лежить на висоті 3812 м. Це велике сховище прісної води, його площа 8300 км², з усіх боків оточене горами, що пояснює його назву – «свинцева гора». У темно - синіх водах озера, подібно гігантському дзеркалу, відображаються вершини Анд. Колір води в ньому змінюється тричі на день: уранці воно яскраво – блакитне, удень сіро – сталеве, увечері – темно – багряне. На озері трапляються справжні бурі, коли хвилі перевертають човни. Максимальна глибина озера – 304 м. В нього впадає багато річок, а витікає тільки одна, тому вода в озері прісна. Береги круті і порізані. Озеро досить глибоке, з постійною температурою +11 С, ніколи не замерзає. Має стік у залишкове озеро Поопо.

2. Залишок Баллів’яна

Гідролог. Поопо – це унікальне безстічне солоне озеро. Воно є частиною льодовикового озера Баллів’ян, яке існувало 13 тис. років тому в Андах, під час льодовикового періоду. До складу цього озера входили солонці та озеро Тітікака. Площа цього озера непостійна і складає 1.5 тис. км². Озеро знаходиться на висоті 3686 м. Його глибина біля трьох метрів. Тому сухий клімат і сильне випаровування, незначна глибина і незначні зміни в кількості опадів можуть дуже впливати на рівень води солоного озера Поопо. Останнім часом рівень води в озері постійно падає. Саме це ставить озеро Поопо в число самих солоних озер всієї Південної Америки. В озеро Поопо впадає річка, назва якої Десагуадеро, це єдина річка, що витікає з озера Тітікака. Річка протікає через гірські породи насичені сіллю, тому в озеро приносить солону воду. З озера витікає єдине джерело, що тече на захід. Поопо - місце відпочинку багатьох перелітних птахів, в тому числі фламінго. Береги озера заболочені, зарощі очеретом тотора.

Історик. Подорожуючи берегами озера Поопо нам пощастило зустрітися з жителями цього мальовничого краю – індіанцями уру. Чоловіки і жінки одягнені у білі, так звані, сорочки, що складаються з двох полотен та скріплені голками кактуса. Відрізнити чоловіків від жінок можна було по орнаментах на тканині. А ще нашу увагу привернули зачіски жінок. У незаміжніх дівчат заплетено 70 косичок, а заміжні заплітали тільки дві. Мова нам була незрозуміла, уру говорили на діалектах мови урукил’я, але пізніше з’ясувалося, що вони розуміють і іспанську мову. Завдяки перекладачеві нам вдалося поспілкуватися з індіанцями уру.

3. Озеро – лагуна

Гідролог. Вздовж берегів Атлантичного океану розташовані великі озера - лагуни. Найбільше з них – озеро Маракайбо. Маракайбо – земля Мари, ім’я вождя який правив у XVI ст. Озеро розташоване на півночі материка, на узбережжі Карибського моря і сполучене з ним Венесуельською затокою. Під час припливів в озеро можуть заходити морські судна. Вода в озері прісна, лише під час припливів дещо осолонюється. Береги низькі, заболочені. Його площа 16300 км², а максимальна глибина 250 м.

Маракайбо – унікальне за запасами нафти.

Прийом «Географічна лабораторія»

Вчитель. Як і всьому приходить кінець, так і наше знайомство з озерами Південної Америки добігає кінця. Учасники експедицій ознайомили присутніх з головними озерами материка, їх особливостями, практичним використанням та екологічними проблемами. Тому зараз я пропоную продовжити подорож по атласу, вже маючи теоретичні знання, спробуємо їх застосувати на практиці, виконуючи практичну роботу №8 «Позначення на контурній карті основних географічних об’єктів материка», зокрема, озер Південної Америки.