ВПЛИВ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЕКОСИСТЕМИ (АНТРОПОГЕННИЙ ЧИННИК). ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА.
Вплив людини та її діяльності на екосистеми
Людина є частиною біосфери — глобальної екосистеми. Вона активно взаємодіє з природою та впливає на неї.
А. Негативний вплив. Для життєдіяльності людині необхідні повітря, вода, продукти харчування, різні природні ресурси та матеріали тощо. Усе це вона отримує з біосфери. Натомість назад у біосферу повертає відходи і викиди від усіх сфер своєї діяльності (промислової, сільського господарства, транспорту, побуту тощо).
Із кожним роком потреби людини зростають, тому втручання в природу стає дедалі більш масштабним. Результатом задоволення цих потреб є забруднення та руйнування навколишнього середовища.
Забруднювачі повітря: викиди промислових підприємств та транспорту тощо.
Забруднювачі води: стічні води промислових підприємств та ін.
Забруднювачі ґрунту: мінеральні добрива, пестициди тощо.
Промислові викиди
Стічні води
Шлях пестицидів по трофічному ланцюгу
Б. Позитивний вплив. Людство дійшло до такої межі, коли подальше втручання в природу загрожує існуванню багатьох екосистем і біосфери в цілому. Щоб зберегти рівновагу в природі, необхідно розумно використовувати, навчитися відтворювати та зберігати природні ресурси.
Відтворення та впорядкування замулених природних водних джерел
Екологічна етика
Екологічна етика — де вчення про моральні відносини людини з природою, що базуються на сприйнятті природи як рівноправного партнера, а також обмеженні прав і потреб людини.
Не можна | Необхідно |
1. Знищувати чи сприяти вимиранню видів. 2. Добувати з надр землі непомірну кількість корисних копалин. 3. Загачувати чи забруднювати водойми. 4. Вирубувати ліси тощо. 5. Надмірно використовувати хімічні речовини у сільському господарстві | 1. Піклуватися: • про рослини: висаджувати, поливати, обрізувати тощо; • про тварин: підгодовувати в холодну пору року; не руйнувати нір, гнізд тощо. Дотримуватися певних правил полювання на тварин та вилову риби. 2. Економно використовувати корисні копалини та після закінчення гірничо-видобувних робіт проводити рекультивацію земель. Рекультивація — це штучне відновлення ґрунтів і рослинного покриву. 3. Здійснювати повне біологічне очищення стічних та каналізаційних вод (очисні споруди). Облаштовувати джерела тощо. 4. Використовувати лише дозволені хімічні засоби захисту рослин та дотримуватися встановлених санітарних норм |
«У рослин і тварин немає адвокатів: їм нема куди писати і скаржитися, за них нікому заступитися, окрім нас, людей, які разом із ними заселяють цю планету» (Дж. Даррел).
Природоохоронні території
Природоохоронні території — це території, які охороняються законом, оскільки мають екологічне, історичне, культурне, наукове, естетичне значення.
З метою збереження розмаїття рослинного і тваринного світу, природних ландшафтів створений природно-заповідний фонд України. Його площа становить 6,05 % від загальної території України. До цього фонду належать заповідники, національні природні парки, заказники тощо, а також ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки.
Найвищий рівень заповідності мають біосферні заповідники, природні заповідники і національні природні парки. В них знаходиться велика кількість рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, які занесені до Червоної книги України.
Біосферні заповідники — природно-заповідні території міжнародного значення, в яких охороняють всі шари біосфери і доступ до яких вкрай обмежений. В Україні розташовані 4 біосферних заповідники: Асканія-Нова, Дунайський, Карпатський і Чорноморський.
Найчисленнішою та найважливішою групою хребетних тварин, наприклад Дунайського заповідника (Одеська область), є птахи. Їх тут налічується 257 видів, із яких 44 види занесені до Європейського червоного списку та Червоної книги України. Ссавців у цьому заповіднику 42 види. Серед них 6 видів занесені до Європейського червоного списку та 13 видів — до Червоної книги України.
Птахи Дунайського біосферного заповідника
Пелікан кучерявий
Косар
Баклан малий
Фламінго рожевий (залітний птах)
Ссавці Дунайського заповідника
Кіт лісовий
Норка європейська
Природні заповідники — природно-заповідні території загальнодержавного значення. У них під охороною закону в незайманому стані зберігається весь природний комплекс та ведуться наукові дослідження. На території України є 19 природних заповідників. Серед них і Поліський природний заповідник, що знаходиться на території Житомирської області (площа 20 104 га). Із копитних тварин тут водяться лосі, козулі, дикі свині, а також вовки, лисиці, зайці, білки, куниці, рисі тощо. Тут постійно живе зграя вовків, за якою ведуть багаторічні спостереження. Є тетеруки, глухарі, орябки, куріпки. Зустрічаються також колонії бобрів.
Національні природні парки — заповідні території, які також мають загальнодержавне значення. На них, крім природоохоронної роботи, дозволено вільний доступ туристів. В Україні станом на 2015 рік налічується 40 національних природних парків загальною площею більше 10000 км2 (1,8 % території). Наприклад, Голосіївський національний природний парк (м. Київ, площа 4525,52 га), Шацький національний природний парк (Волинська область, площа 48 977 га).
Шацький національний природний парк
На березі озера Світязь
У волинських лісах
Заказники — природні території, які створені з метою збереження та відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На них допускається господарське використання лише частини природних об’єктів і лише тією мірою, якою не шкодить охоронному об’єкту. Статус заказників визначається їх цільовим призначенням: ботанічні, гідрологічні, ландшафтні, мисливські.
Наприклад, Ковалівський загальнозоологічний заказник на території Тернопільської області (площа 2959 га), під охороною якого перебуває численна мисливська фауна. Трапляються тут вивірка лісова, борсук, дика коза, лисиця руда, заєць сірий, куниця лісова, свиня дика та інші тварини.
Резервати — природоохоронні території або пам’ятники природи із заповідним режимом. Як правило, це невеликі урочища (ліси, гаї, озера, ділянки долин, узбережжя) та окремі об’єкти (водоспади, печери, унікальні геологічні виступи тощо). Частка резерватів в Україні невідома, в українських Карпатах їх налічується близько 90 (у тому числі 52 лісових, 17 флористичних, 11 сосни гірської і вільхи зеленої). Іноді резерватами називають заповідники.
Червона книга України
Перше видання — 1980 рік.
Друге видання: Тваринний світ — 1994 рік, Рослинний світ — 1996 рік.
Третє видання — 2009 рік.
Друге видання
Трете видання, доповнене
Червона книга України — офіційний державний документ про сучасний стан видів флори та фауни України, які перебувають під загрозою зникнення, та про заходи щодо їх збереження і науково обґрунтованого відтворення.
До третього видання Червоної книги України занесено 542 види тварин: гідроїдні поліпи (2 види), круглі (2) та кільчасті (9) черви, ракоподібні (31), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи (226), молюски (20), круглороті (2) та риби (69), амфібії (8), рептилії (11), птахи (87), ссавці (68).
Види тварин, занесених до Червоної книги України: 1 — сольнуга звичайна; 2 — жук-олень; 3 — махаон; 4 — рак річковий широкопалий; 5 — хохуля звичайна; 6 — їжак вухатий; 7 — беркут
Залежно від стану та ступеня загрози для популяцій видів тварин чи рослин, занесених до Червової книги України, їх поділяють на:
зниклі види: після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їхнє існування у дикій природі.
зниклі в природі: види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;
зникаючі види: перебувають під загрозою зникнення, їхній ареал постійно скорочується;
вразливі: у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія чинників, які негативно впливають на стан їх популяцій;
рідкісні: популяції невеликі, їм загрожує небезпека;
неоцінені: види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до жодної з цих категорій; вони більш-менш широко поширені в різних регіонах України;
недостатньо відомі: види, які можна було б віднести до однієї з вище перелічених категорій, однак у зв’язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається невизначеним та потребує подальших досліджень.
Джерело: https://uahistory.co/compendium/biology-reference-notes-7-class-salo/63.php
.png)
.png)