Що таке орган?
Величезне різноманіття клітин в організмі людини утворюють чотири типи тканин. Різні тканини, у свою чергу, утворюють різноманітні органи.
Орган - це частина тіла, яка має певну форму і будову, займає певне положення, виконує одну або декілька фізіологічних функцій.
До складу певного органа входять різні види тканин. Так, до складу серця входять м’язова, сполучна, епітеліальна тканини. Однак у певному органі зазвичай переважає одна тканина, що визначає його основну функцію. Наприклад, у серці такою тканиною є серцевий м’яз, у мозку - нервова тканина, у залозах - залозистий епітелій.
Органи спеціалізуються на виконанні певних функцій, потрібних для забезпечення життєдіяльності організму.
Порожнини тіла людини: 1 - грудна; 2 - черевна; 3 - діафрагма, яка розділяє грудну та черевну порожнини
Приміром, серце виконує функцію насоса, що безперервно перекачує в організмі кров; нирки - функцію виділення з організму кінцевих продуктів обміну речовин; печінка бере участь у процесах травлення, обміну речовин, знешкодженні токсичних сполук. Органи, що містяться в порожнинах тіла, називають внутрішніми. В організмі людини є плоский м’яз - діафрагма, що поділяє порожнину тіла на грудну та черевну. Тож частина внутрішніх органів розташована у грудній порожнині, частина - у черевній.
Фізіологічні системи організму людини
Органи, які виконують спільні функції, об’єднуються в системи органів. Їх ще називають фізіологічними системами. Зокрема, шкіра та слизові оболонки утворюють систему покривів тіла. Вона захищає організм від шкідливих зовнішніх впливів і забезпечує контакти з навколишнім середовищем.
Опорно-рухову систему складають скелет і м’язи, завдяки яким наше тіло підтримується в певному положенні. Ми також можемо здійснювати різноманітні рухи та пересуватися в просторі (ходити, бігати, стрибати, лазити).
Органи травної системи забезпечують процеси надходження, механічної та хімічної обробки їжі, всмоктування поживних речовин у кров і лімфу, виведення назовні неперетравлених решток.
Важливу функцію газообміну здійснює дихальна система. Завдяки надходженню кисню в організм окиснюються органічні речовини і вивільняється енергія, потрібна для забезпечення процесів життєдіяльності. Дихальна система також забезпечує виведення з організму вуглекислого газу, що утворився у процесі окиснення органічних речовин. Кінцеві продукти обміну речовин, непотрібні або шкідливі для організму, видаляють органи видільної системи
Опорно-рухова система; дихпльна система; видільна система
Серцево-судинна (кровоносна) і лімфатична системи транспортують по організму поживні речовини, продукти обміну, кисень і вуглекислий газ, біологічно активні сполуки, а також беруть участь у захисних реакціях організму.
Нервова система сприймає впливи зовнішнього і зміни внутрішнього середовища, аналізує цю інформацію і відповідно змінює діяльність органів або систем органів. Ці зміни спрямовано на забезпечення нормальної діяльності організму, його функціональної єдності. Розрізняють центральну і периферичну нервову систему.
Травна система; нервова система; кровоносна і лімфатична система
Сенсорні системи сприймають, аналізують і переробляють інформацію про зміни навколишнього середовища та внутрішнього стану організму й забезпечують зв’язок організму із зовнішнім середовищем. Розрізняють такі основні сенсорні системи: зорову, слухову, смакову, нюхову, дотикову, рівноваги.
Вагомий внесок у розвиток досліджень нервової системи зробили видатні українські фізіологи. Так, В.О. Бец відкрив велетенські пірамідальні нейрони в корі півкуль головного мозку; В.В. Правдич-Неминський перший у світі зареєстрував електричну активність головного мозку; П.Г. Костюк з’ясував роль Кальцію в активності нейронів.
Органи чуття - складові сенсорних систем: 1 - око (зорової); 2 - вухо (слухової); 3 - язик (смакової); 4 - ніс (нюхової); 5 - шкіра (шкірна чутливість)
Ендокринна система складається із залоз, кожна з яких виробляє і виділяє в кров особливі біологічно активні речовини - гормони. Ці речовини беруть участь у регуляції усіх функцій організму, у координації діяльності окремих органів і організму в цілому.
Імунна система постійно реагує на надходження чужорідних для організму хімічних речовин і живих організмів, серед яких є й хвороботворні. Потрапляння їх в організм запускає захисні реакції, у результаті яких чужорідні організми чи речовини розпізнаються та знешкоджуються специфічними білками або певними клітинами.
Статева система слугує для розмноження людини.
Регуляторні системи організму людини
В організмі людини діяльність окремих органів і фізіологічних систем і процесів постійно регулюється. Зокрема, за потреби їхня діяльність посилюється або послаблюється; узгоджується дія органів з різних фізіологічних систем. Це забезпечують регуляторні системи, насамперед - нервова та ендокринна. Діяльність регуляторних систем спрямована на підтримання необхідної умови функціонування будь-якого організму - гомеостазу.
Регуляція - здатність живих істот підтримувати перебіг певних фізіологічних процесів і діяльності цілісного організму залежно від умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Гомеостаз - відносна сталість складу та властивостей внутрішнього середовища організму. Оскільки сталість внутрішнього середовища може порушуватися, певні динамічні процеси безперервно відновлюють гомеостаз.
Ендокринна система; імунна система
Регуляція функцій організму за допомогою біологічно активних речовин (гормонів та ін.) дістала назву гуморальної. До всіх частин організму ці біологічно активні речовини переносять рідини внутрішнього середовища (кров, лімфа, тканинна рідина). Регуляцію функцій організму за допомогою нервової системи називають нервовою. Діяльність нервової системи базується на рефлекторному принципі.
Рефлексом називають реакцію організму у відповідь на подразнення, що відбувається за участі нервової системи і під її контролем.
Сукупність структур нервової системи, які беруть участь у здійсненні рефлексу, називають рефлекторною дугою. До її складу входять: рецептор, який сприймає подразнення; чутливе нервове волокно, по якому збудження передається до центральної частини нервової системи; нервовий центр, де відбувається аналіз отриманої інформації; рухове нервове волокно, по якому нервові імпульси надходять до відповідних робочих органів, що виконують відповідну функцію.
Рефлекторна дуга - це шлях, який проходять нервові імпульси під час здійснення рефлексу.
Нервова регуляція, на відміну від гуморальної, відбувається швидко (за частки секунди), короткочасно й точно адресована певному органу. Нервова система тісно взаємодіє з ендокринною і складає з нею єдину функціональну систему нейрогуморальної регуляції функцій.
Нейрогуморальна регуляція - одна з форм регуляції в організмі людини і тварин, за якої нервові імпульси та біологічно активні речовини (як-от гормони), що переносяться кров’ю та лімфою, беруть спільну участь у єдиному регуляторному процесі.
За сучасними уявленнями, у регуляції функцій організму важливу роль відіграє й імунна система. Вона забезпечує захист організму, а окремі її органи виділяють біологічно активні речовини, що сприяють розвитку нервової системи та утворенню клітин крові, регулюють діяльність залоз внутрішньої секреції.
Що таке функціональна система?
Для забезпечення певної життєвої функції органи різних систем можуть тимчасово об’єднуватись, утворюючи функціональну систему. Наприклад, під час бігу водночас працюють опорно-рухова, кровоносна, дихальна та нервова системи, які на цей час діють як одне ціле. Надходження кисню до клітин і виведення з них вуглекислого газу здійснюється завдяки спільній роботі систем дихання, кровообігу та механізмам їхньої регуляції.
Функціональна система - це тимчасове взаємоузгоджене об’єднання діяльності різних органів або фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного для організму результату.
.png)
.png)