Органи дихання людини. Газообмін.

Запишіть в зошит тему уроку: Значення газообміну. Система органів дихання. Голосовий апарат та його функціонування. Роль шкіри в процесах газообміну.

Працюючи над кожним питанням уроку, записуйте в зошит стисло конспект та виконуйте завдання для закріплення матеріалу.

Перегляньте навчальне відео до теми.

https://youtu.be/3WguWRnfZYo?si=cErgD4vuGsYkURe2 - сторінка відео.

Газообмін – обмін газами між організмом і зовнішнім середовищем. Людина, як і наземні тварини, дихає атмосферним повітрям. Воно має постійно надходити в організм людини, оскільки його вміст обмежений об’ємом легень. Цілісний процес дихання умовно поділяють на зовнішнє та внутрішнє.

Вуглекислий газ (СО2), який утворюється внаслідок окиснення органічних сполук, виводиться з організму у зворотному порядку.

Система органів, що забезпечує газообмін нашого організму з навколишнім середовищем, – це дихальна система . Вона містить повітроносні шляхи (їх поділяють на верхні й нижні) та легені. Легені розташовані в грудній порожнині, що відокремлена від черевної особливим м’язом – діафрагмою. Саме в легенях перебігають процеси газообміну між вдихуваним повітрям та кров’ю та між кров’ю і видихуваним повітрям.

Повітроносні шляхи – це система з’єднаних між собою порожнистих органів, якими рухається вдихуване та видихуване повітря. До верхніх дихальних шляхів належать носова порожнина, носоглотка та гортанна частина глотки.

Носова порожнина сполучається з глоткою. Ця частина глотки має назву носоглотка. Стінки носової порожнини вкриті миготливим (війчастим) епітелієм, клітини якого виділяють слиз. Він обволікає пил і прилиплі до нього мікро організми. Крім того, слиз постійно зволожує стінки носової порожнини, а отже, і повітря, яке проходить через неї. Війки миготливого епітелію рухаються різко й швидко в напрямку ніздрів і плавно та повільно – у напрямку до носоглотки. Завдяки цьому пил і мікроорганізми, які осіли на слизову оболонку, разом зі слизом, як на стрічці конвеєра, видаляються з дихальних шляхів.

Стінки носової порожнини мають густу сітку капілярів. Кров, яка тече нею, зігріває (якщо температура довкілля низька) або охолоджує (якщо вона підвищена) вдихуване повітря до температури тіла. Дихати слід лише через ніс. Адже при цьому вдихуване повітря очищається від пилу, зволожується, частково знезаражується, в прохолодну погоду зігріва ється, а в спекотну – охолоджується. Дихання ротом у холодну пору року час то стає причиною застудних та інших захворювань.

У слизовій оболонці верхньої частини носової порожнини (нюховій ділянці) містяться особливі нюхові рецептори, які сприймають різні запахи. Пил або речовини з різким запахом, потрапивши до носової порожнини, подразнюють ці рецептори, так виникає захисний реф лекс – чхання. Це різкий рефлекторний видих через ніздрі. Завдяки чханню з носової порожнини сильним потоком повітря видаляється надлишок слизу з речовинами подразниками і виводяться мікроорганізми. Під час чхання потрібно рот і ніс прикривати серветкою, щоб мінімізувати поширення хвороботворних вірусів і бактерій. З носової порожнини повітря потрапляє в носоглотку, з носоглотки повітря потрапляє в глотку – верхню частину глотки, розташовану позаду носової порожнини. Від глотки починаються два порожнисті органи: гортань (належить до дихальної системи) та стравохід (нале жить до травної системи), розміщений позаду гортані. Таким чином, у глотці перетинаються дихальні й травні шляхи. До нижніх дихальних шляхів належать гортань, трахея та бронхи.

Гортань має лійкоподібну форму. Її стінки утворені кількома хрящами, з’єднаними між собою м’язами та зв’язками. Найбільший хрящ гортані – щитоподібний. Він складається з двох пластинок, які спереду з’єднуються між собою під кутом. У чоловіків, на відміну від жінок, цей кут досить гострий, тому в них на шиї добре помітне підвищення – кадик (його ще називають «адамове яблуко»). У верхній частині гортані розташований надгортанний хрящ. Він запобігає потраплянню сторонніх часток до повітроносних шляхів. У разі випадкового подразнення їх шматочками їжі, різними твердими або рідкими речовинами та газовими суміша ми, а також унаслідок запальних процесів виникає захисний дихальний рефлекс – кашель. Це різкий рефлекторний видих через рот. Завдяки кашлю порожнина гортані очи щається від сторонніх часток, що дає змогу захистити інші органи дихання. Гортань, крім проведення повітря, бере участь у голосоутворенні.

Гортань.

У просвіті гортані (в її середній частині) розташований голосовий апарат, основу якого становлять голосові зв’язки та голосові м’язи. Голосові зв’язки утворені пара лельно розташованими еластичними волокнами, між якими є голосова щілина. Залежно від ступеня натягу голосових зв’язок ширина щіли ни змінюється. Коли через голосову щілину проходить видихуване повітря, натягнуті голосові зв’язки починають коливатися, створюючи звук (голос). Що сильніше натягнуті голосові зв’язки, то вищим є утворюваний звук. Гучність звуку при цьому визначається силою, з якою видихається повітря з легень.

Коли людина мовчить, голосові зв’язки розходяться, голосова щілина набуває вигляду рівнобедреного трикутника. Голосові зв’язки можуть робити від 80 до 10 000 коливань за секунду. Висота голосу людини залежить від довжини голосових зв’язок. У жінок голосові зв’язки коротші, ніж у чоловіків. Відтінки голосу залежать від резонаторів, роль яких виконують порожнини рота, носа, носоглотки, глотки. У формуванні різних зву ків, а особливо звуків мови, беруть участь язик, піднебіння, губи, зуби, щоки, нижня щелепа. Голос людини здатний змінюватися з віком, що пов’язано з перебудовою голосового апарату. Критичним для розвитку голосового апарату є період статевого дозрівання. У цей період голос ніби «ламається».

З гортані повітря потрапляє в наступний відділ повітроносних шляхів – трахею

Це дихальна трубка, до складу стінок якої входять хрящові півкільця, з’єднані між собою зв’язками. До складу задньої стінки трахеї (де немає хрящової тканини), що прилягає до стравоходу, входять непосмуговані м’язи. Така будова трахеї не заважає проходити їжі стравоходом та повітрю до легень. Внутрішня поверхня трахеї вистелена залозистим і миготливим епітелієм. Їхня роль така сама, як і епітелію носової порожнини та гортані.

У верхній частині грудної порожнини трахея розгалужується на два бронхи – правий і лівий. У складі стінок бронхів також є хрящові півкільця, які запобігають закриттю їхнього просвіту. Внутрішня поверхня бронхів подібно до стінок усіх відділів повітроносних шляхів вкрита одношаровим миготливим (війчастим) епітелієм. Заходячи в легені, бронхи багаторазово галузяться на дрібніші, які врешті пере ходять у найдрібніші кінцеві трубочки – бронхіоли. Усю систему роз галуження бронхів називають бронхіальним деревом .

Бронхіоли переходять в альвеолярні ходи, що закінчуються легене вими пухирцями – альвеолами. Їхні тонкі стінки вкриті густою сіт кою кровоносних капілярів . Стінки альвеол утворені одношаровим епітелієм, а їхня порожнина заповнена повітрям. Альвеоли зібрані в групи, тому мають вигляд грон винограду.

У легенях дорослої людини міститься 500–700 млн альвеол. Завдяки цьому загальна площа дихальної поверхні легень становить понад 100 м2, що в 50 разів перевищує площу поверхні тіла людини. Тому кров швидко вбирає крізь їхні стінки кисень і віддає вуглекислий газ.

Легені – парні органи.

Права легеня більша за ліву, тому що ліва має заглиблення – так звану серцеву виїмку. Права легеня складається з трьох часток, а ліва – лише з двох . Кожна легеня має конусоподібну форму: звужену верхівку та розширену основу, що при лягає до діафрагми. На внутрішній (оберненій до серця) поверхні обох легень є ворота легень, через які про ходять нерви, бронхи, легеневі артерії, легеневі вени та лімфатичні судини.

Ззовні кожна легеня вкрита тоненькою щільною сполучнотканинною обо лонкою – легеневою плеврою. Вона складається з двох листків – вну трішнього (легеневого) і зовнішнього (пристінкового). Між внутрішнім та зовнішнім листками плеври є щілина – плевральна порожнина. В ній міститься 1–2 мл рідини, що зменшує тертя листків один об одного під час дихальних рухів.

У порожнині плеври в нормі немає повітря, а тиск дещо нижчий за атмосферний. Це надзвичайно важливо для нормальної роботи легень, бо сприяє дихальним рухам.

Крім газообміну, легені беруть участь у здійсненні захисних реак цій організму, оскільки в тканині легень є велика кількість клітин – макрофагів, здатних знешкоджувати хвороботворні мікроорганізми.

Процеси дихання забезпечують надходження кисню з атмосфер ного повітря до окремих клітин організму, де відбувається окис нення органічних сполук з виділенням необхідної організму енер гії.

Процеси газообміну між організмом і навколишнім середови щем включають і виведення з організму вуглекислого газу, що утворився внаслідок процесів окиснення органічних сполук.

Зовнішнє дихання – це газообмін між атмосферним повітрям і легенями; внутрішнє дихання – надходження кисню до клітин.

Дихальні шляхи поділяють на верхні (носова порожнина, носо глотка, гортанна частина глотки) та нижні (гортань, трахея, бронхи).

Газообмін відбувається в парних органах – легенях. Їхніми функціональними елементами є альвеоли, якими закінчуються бронхіоли.

https://vseosvita.ua/learning/app/2249-3200-1d3083af9fcb - склади пазл.