Сучасне наукове розуміння організації всього живого ґрунтується на структурно-функціональному підході, згідно з яким об’єкти живої природи є біологічними системами. Будова і функції - це два взаємопов’язані прояви існування біологічної системи.
Організм людини є однією з найскладніших біосистем, яка має такі рівні організації: молекулярний, клітинний, тканинний, органний, системний. На кожному з цих рівнів відбуваються узгоджені процеси, що визначають цілісне існування організму.
Організм людини - це відкрита система, яка перебуває в стані постійної взаємодії (обмін речовин, енергії та інформації) із зовнішнім середовищем. У цій взаємодії надзвичайно важливими для організму є три фундаментальні властивості: саморегуляція для збереження внутрішньої сталості, самооновлення, тобто утворення нових молекул і структур, та самовідтворення для забезпечення спадковості між батьками і нащадками.
Вміст уроку:
1
Опис, який учні побачать перед початком уроку
Тема уроку
Організм людини як біологічна система.
Поміркуйте!
«Ми живемо у світі, у якому люди знають набагато більше про внутрішнє улаштування автомобіля або ж про роботу ноутбука чи сенсорного телефона, аніж про власний організм. Але ж для кожного з нас життєво важливим є розуміння того, що таке наше тіло, як воно упорядковане і як працює, що його підтримує, а що виводить з рівноваги. Такі «прогалини в освіті» дорого коштують людині й створюють проблеми із самим собою, у спілкуванні з людьми та природою». Які особливості організації тіла людини?
ЗМІСТ
Чому організм людини є біологічною системою?
Сучасне наукове розуміння організації всього живого ґрунтується на структурно-функціональному підході, згідно з яким об’єкти живої природи є біологічними системами. Будова і функції - це два взаємопов’язані прояви існування біологічної системи.
Організм людини є однією з найскладніших біосистем, яка має такі рівні організації: молекулярний, клітинний, тканинний, органний, системний. На кожному з цих рівнів відбуваються узгоджені процеси, що визначають цілісне існування організму.
Організм людини - це відкрита система, яка перебуває в стані постійної взаємодії (обмін речовин, енергії та інформації) із зовнішнім середовищем. У цій взаємодії надзвичайно важливими для організму є три фундаментальні властивості: саморегуляція для збереження внутрішньої сталості, самооновлення, тобто утворення нових молекул і структур, та самовідтворення для забезпечення спадковості між батьками і нащадками.
Іл. 1. Рівні організації організму людини
Отже, ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ - це цілісна відкрита біологічна система, якій властиві рівневість, саморегуляція, самовідтворення та самооновлення.
Які рівні організації властиві організму людини?
Упорядкованість як найзагальніша властивість живого має особливості, притаманні кожному з рівнів організації організму людини.
Молекулярний рівень організації. Складниками цього рівня є хімічні елементи та речовини, що беруть участь у біофізичних процесах й біохімічних реакціях. Із понад 100 відомих хімічних елементів близько 90 міститься в організмі людини. Їх поділяють на групи: органогени (Оксиген, Гідроген, Карбон, Нітроген), макроелементи наприклад, Кальцій, Калій, Натрій, Ферум, Фосфор, Хлор) та мікроелементи (наприклад, Кобальт, Купрум, Цинк, Іод, Флуор та ін). Найбільший вміст серед неорганічних сполук припадає на воду (бл. 60 %) та мінеральні солі. З органічних речовин в організмі є вуглеводи, ліпіди, білки, жири, нуклеїнові кислоти та ін.
Клітинний рівень організації. Основними частинами клітин людини, як і в рослин, тварин та грибів, є поверхневий апарат, цитоплазма і ядро. Саме на цьому рівні уперше виявляються усі властивості життя, тому клітина є основною структурною і функціональною одиницею організму.
Тканинний рівень організації формують клітини, які поєднуються в групи для виконання певних життєвих функцій. Тканина - сукупність клітин і міжклітинної речовини, подібних за походженням, особливостями будови та функціями. В організмі людини, як і тварини, розрізняють 4 типи тканин - епітеліальні, сполучні, м’язові та нервові.
Органний рівень організації визначається упорядкованістю будови й функцій органів. В утворенні органа зазвичай беруть участь усі 4 типи тканин, але визначальною для його діяльності є якась одна. Наприклад, у кістках такою тканиною є сполучна кісткова, у серці - м’язова. Орган - це частина організму, яка має певне розташування, форму, будову й виконує одну чи кілька специфічних функцій. Найчастіше органи людини поділяють за функціями на органи дихання, травлення, виділення, розмноження, опори та руху тощо.
Системний рівень організації формують спеціалізовані фізіологічні системи організму. Фізіологічна система - сукупність органів, анатомічно поєднаних між собою для здійснення фізіологічної функції. В організмі людини виділяють опорно-рухову, кровоносну, дихальну, травну, покривну, сечовидільну, статеву, ендокринну, нервову, сенсорні системи. Органи різних фізіологічних систем тимчасово поєднуються у функціональні системи для забезпечення цілісного існування організму.
Отже, ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ - упорядкована рівнева біологічна система, в якій виокремлюють молекулярний, клітинний, тканинний, органний та системний рівні організації.
Як досягається цілісність організму людини?
Процеси, що відбуваються на всіх рівнях організації людини, завжди узгоджені між собою. Така узгодженість і координація відбуваються за рахунок процесів регуляції функцій організму людини.
Регуляція функцій людини - сукупність процесів, що забезпечують узгоджену й скоординовану відповідь організму на зміни умов внутрішнього й зовнішнього середовища. Виникають ці процеси на рівні клітин, які породжують сигнали. Так нейрони формують електричні сигнали, клітини залоз продукують речовини, що є хімічними сигналами. Передаються ці сигнали по всьому організму нервовими шляхами або рідинами внутрішнього середовища (кров’ю, тканинною рідиною та лімфою). В організмі людини функціонують механізми нервової, гуморальної та імунної регуляції.
Нервова регуляція - це регуляція функцій організму нервовими імпульсами, що передаються нервовими шляхами й чинять спрямований короткочасний вплив.
Гуморальна регуляція - це регуляція за допомогою хімічних сполук, що переносяться в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення тривалого й загального впливу на клітини, тканини й органи.
Імунна регуляція - це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що переносяться в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи.
Ці механізми регуляції функцій між собою тісно взаємопов’язані. Наприклад, на діяльність нервової системи впливають такі гуморальні чинники, як гормони (наприклад, адреналін), а захист клітин нервової системи забезпечують речовини й клітини імунної системи.
Регуляція функцій організму людини має особливості, пов’язані зі складнішою, аніж у тварин, суспільною поведінкою, розвинутою членороздільною мовою, вищими емоціями й потребами, використанням знарядь праці, розвинутою розумовою діяльністю тощо.
Отже, цілісність і життєдіяльність організму людини на різних рівнях його організації забезпечуються взаємодіючими механізмами нервової, гуморальної та імунної регуляції функцій організму.
Д/З Прочитайте матеріал, дайте відповіді на запитання, фото перешліть!
1. Що таке організм людини?
2. Що таке біологічні системи?
3. Назвіть рівні організації організму людини.
Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.
Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.
«Ми живемо у світі, у якому люди знають набагато більше про внутрішнє улаштування автомобіля або ж про роботу ноутбука чи сенсорного телефона, аніж про власний організм. Але ж для кожного з нас життєво важливим є розуміння того, що таке наше тіло, як воно упорядковане і як працює, що його підтримує, а що виводить з рівноваги. Такі «прогалини в освіті» дорого коштують людині й створюють проблеми із самим собою, у спілкуванні з людьми та природою». Які особливості організації тіла людини?
ЗМІСТ
Чому організм людини є біологічною системою?
Сучасне наукове розуміння організації всього живого ґрунтується на структурно-функціональному підході, згідно з яким об’єкти живої природи є біологічними системами. Будова і функції - це два взаємопов’язані прояви існування біологічної системи.
Організм людини є однією з найскладніших біосистем, яка має такі рівні організації: молекулярний, клітинний, тканинний, органний, системний. На кожному з цих рівнів відбуваються узгоджені процеси, що визначають цілісне існування організму.
Організм людини - це відкрита система, яка перебуває в стані постійної взаємодії (обмін речовин, енергії та інформації) із зовнішнім середовищем. У цій взаємодії надзвичайно важливими для організму є три фундаментальні властивості: саморегуляція для збереження внутрішньої сталості, самооновлення, тобто утворення нових молекул і структур, та самовідтворення для забезпечення спадковості між батьками і нащадками.
Іл. 1. Рівні організації організму людини
Отже, ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ - це цілісна відкрита біологічна система, якій властиві рівневість, саморегуляція, самовідтворення та самооновлення.
Які рівні організації властиві організму людини?
Упорядкованість як найзагальніша властивість живого має особливості, притаманні кожному з рівнів організації організму людини.
Молекулярний рівень організації. Складниками цього рівня є хімічні елементи та речовини, що беруть участь у біофізичних процесах й біохімічних реакціях. Із понад 100 відомих хімічних елементів близько 90 міститься в організмі людини. Їх поділяють на групи: органогени (Оксиген, Гідроген, Карбон, Нітроген), макроелементи наприклад, Кальцій, Калій, Натрій, Ферум, Фосфор, Хлор) та мікроелементи (наприклад, Кобальт, Купрум, Цинк, Іод, Флуор та ін). Найбільший вміст серед неорганічних сполук припадає на воду (бл. 60 %) та мінеральні солі. З органічних речовин в організмі є вуглеводи, ліпіди, білки, жири, нуклеїнові кислоти та ін.
Клітинний рівень організації. Основними частинами клітин людини, як і в рослин, тварин та грибів, є поверхневий апарат, цитоплазма і ядро. Саме на цьому рівні уперше виявляються усі властивості життя, тому клітина є основною структурною і функціональною одиницею організму.
Тканинний рівень організації формують клітини, які поєднуються в групи для виконання певних життєвих функцій. Тканина - сукупність клітин і міжклітинної речовини, подібних за походженням, особливостями будови та функціями. В організмі людини, як і тварини, розрізняють 4 типи тканин - епітеліальні, сполучні, м’язові та нервові.
Органний рівень організації визначається упорядкованістю будови й функцій органів. В утворенні органа зазвичай беруть участь усі 4 типи тканин, але визначальною для його діяльності є якась одна. Наприклад, у кістках такою тканиною є сполучна кісткова, у серці - м’язова. Орган - це частина організму, яка має певне розташування, форму, будову й виконує одну чи кілька специфічних функцій. Найчастіше органи людини поділяють за функціями на органи дихання, травлення, виділення, розмноження, опори та руху тощо.
Системний рівень організації формують спеціалізовані фізіологічні системи організму. Фізіологічна система - сукупність органів, анатомічно поєднаних між собою для здійснення фізіологічної функції. В організмі людини виділяють опорно-рухову, кровоносну, дихальну, травну, покривну, сечовидільну, статеву, ендокринну, нервову, сенсорні системи. Органи різних фізіологічних систем тимчасово поєднуються у функціональні системи для забезпечення цілісного існування організму.
Отже, ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ - упорядкована рівнева біологічна система, в якій виокремлюють молекулярний, клітинний, тканинний, органний та системний рівні організації.
Як досягається цілісність організму людини?
Процеси, що відбуваються на всіх рівнях організації людини, завжди узгоджені між собою. Така узгодженість і координація відбуваються за рахунок процесів регуляції функцій організму людини.
Регуляція функцій людини - сукупність процесів, що забезпечують узгоджену й скоординовану відповідь організму на зміни умов внутрішнього й зовнішнього середовища. Виникають ці процеси на рівні клітин, які породжують сигнали. Так нейрони формують електричні сигнали, клітини залоз продукують речовини, що є хімічними сигналами. Передаються ці сигнали по всьому організму нервовими шляхами або рідинами внутрішнього середовища (кров’ю, тканинною рідиною та лімфою). В організмі людини функціонують механізми нервової, гуморальної та імунної регуляції.
Нервова регуляція - це регуляція функцій організму нервовими імпульсами, що передаються нервовими шляхами й чинять спрямований короткочасний вплив.
Гуморальна регуляція - це регуляція за допомогою хімічних сполук, що переносяться в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення тривалого й загального впливу на клітини, тканини й органи.
Імунна регуляція - це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що переносяться в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи.
Ці механізми регуляції функцій між собою тісно взаємопов’язані. Наприклад, на діяльність нервової системи впливають такі гуморальні чинники, як гормони (наприклад, адреналін), а захист клітин нервової системи забезпечують речовини й клітини імунної системи.
Регуляція функцій організму людини має особливості, пов’язані зі складнішою, аніж у тварин, суспільною поведінкою, розвинутою членороздільною мовою, вищими емоціями й потребами, використанням знарядь праці, розвинутою розумовою діяльністю тощо.
Отже, цілісність і життєдіяльність організму людини на різних рівнях його організації забезпечуються взаємодіючими механізмами нервової, гуморальної та імунної регуляції функцій організму.
Д/З Прочитайте матеріал, дайте відповіді на запитання, фото перешліть!
.png)