Оксана Думанська повість "Школярка з передмістя"

Доброго дня

Оголошення теми уроку:

Оксана Думанська повість "Школярка з передмістя"

Опрацювання нового матеріалу.

Ознайомлення з біографією письменниці

Оксана Іванівна Думанська (25 січня 1951, Локня) – українська письменниця, доцент кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства.

Прозаїк і перекладач, авторка книг для дорослих та дітей. Письменниця стала відомою завдяки своїм книгам «Графиня з Куткора», «Спосіб існування білкових тіл» (у перевиданні – «Школярка з передмістя»), «Романи на одну ніч», «Дитя епохи» та інші.

Оксана Думанська нагороджена премією імені Дмитра Нитченка Ліги українських меценатів за оборону українського слова (2004) та літературною премією ім. Ірини Вільде (2007). Також вона відзначена особливою нагородою – медаллю «Великий друг маленьких читачів» (2011).

2. Презентація книги.

Учитель. «Школярка з передмістя» – твір, який має авторський  підзаголовок «щоденник, дописаний з уяви», написаний у формі записів-спогадів дівчини-школярки кінця минулого століття, адресовано ровесникам героїні. Твір читабельний як завдяки цікавому розвитку сюжету, психологічно глибоким образам, так і завдяки легкій мові, позначеній іронією та самоіронією, літературними ремінісценціями та інтертекстуальними вкрапленнями. Юні читачі із захопленням відчитають як зовнішні, так і приховані смисли тексту, адже авторка добре знає свого адресата і орієнтується на його читацькі горизонти й уподобання. Ця книга також вийшла англійською мовою в перекладі Віри Маланчій, педагога, мисткині з Канади.

• Пригадайте, що таке щоденник? (Щоде́нник (застар. діаріуш, діяріуш, діарій) — літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньої пережитої події, яка щойно сталася. Щоденник може бути фрагментарним, веденим тільки у певний період (творчого піднесення, фіксація зустрічей з уславленою особою, частіще, у періоди закоханості), а може бути постійним і слугувати переліком тем для статей чи літературних творів.Щоденник пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого, приватного життя, здебільшого у монологічній формі, хоча може бути й внутрішньо ділогічна (полеміка із самим собою, з уявним опонентом тощо).В українській літературі відомі щоденники, котрі стали незамінними історичними та духовними документами, написані Тарасом Шевченком, Олександром Довженком, Уласом Самчуком).

Аналіз художнього тексту:

Тема: зображення життя Школярки, не нудного, але й зовсім не безхмарного; розкрито тему дітей заробітчан, таку актуальну й донині.

Ідея: зворушлива й тепла історія зі щасливим фіналом про формування характеру, зусилля над собою заради того, кого любиш, про підтримку рідних та повагу до найголовнішого в людині – до її душі й серця.

Сюжет твору:

Головна героїня має неповну родину, власне – її виховує бабуся. Мама на заробітках, тато з ними не живе і, як виявилося згодом, заводить собі нову родину. Дівчинка стикається з нерозумінням однокласників, свариться з хлопцем через його антифеміністичні погляди, зустрічається зі старшим студентом-ветеринаром, навіть цілується і йде до нічного клубу… Повний боєкомплект, властивий підлітковій книжці, яка містить теми, безумовно цікаві цільовій аудиторії. Свідченням цього є перевидання книги і виразний читацький запит.

Не раз і не двічі читач помічає, що дівчинка мислить бабусиними категоріями, повторює її думки, а коли дозволяє собі переступ – то потім переконується, що бабуся таки мала рацію. Цей феномен сам по собі цікавенний – що стається з дівчинкою, яку виховала бабуся – але загалом через це книга багато втрачає. Конфлікт поколінь, який неодмінно мав постати у такій родині, окреслено лише поверхово, бунтарські вчинки відсутні, школярку «вимуштрувано» настільки, що і бабуся їй довіряє, і вона не ладна зрадити бабусину довіру.

Учасницею повісті є бабуся Школярки, котра переймається її одягом та макіяжем, естетичним вихованням і «письменницьким» стилем онуки, але під обіцянку стовідсоткової правдивості навіть не заглядає до її щоденника. Невдовзі ми одержуємо й цілковито зрозуміле пояснення такої демократичності: «Моя бабуся колись теж учителювала, тому в неї на школу алергія», – розповідає Школярка.

І в тій школі є з чого зайтися алергічним чханням. Як вам батьківський комітет, що заповзято витрушує з батьків останні поповнення нескінченних фондів в обмін на оцінки? Знайомо? І тут-таки завучевого синочка тягнуть на медаль, хоча його знання залишилися на рівні шостого класу. Директора школи більше турбують справи його політичної партії, ніж декілька уроків на тиждень, які він не обтяжується відчитати повністю, а змучені й збідовані вчителі виливають свою втому на знуджених старшачків. Вони ж великомученицько намагаються таки напхати дітей нікому не потрібними “хеппі-мілами” затвердженої шкільної програми. А що ж Школярка та її однолітки? Вони вже давно купують усі необхідні для вступу знання в репетиторів, зубарячи 3–5 предметів, які відповідають їхнім життєвим планам, відвідують школу “для годиться” і на повну силу живуть своїми юнацькими життями, доки ще мають час перед справжньою наукою у вишах.

Записи щоденника щедро пересипано бабусиними порадами, практично всі події в Школярчиному житті вони обговорюють і проживають спільно, що насичує оповідки другим поглядом, поміркованішим, спокійнішим, але ніколи не протилежним дівочим рефлексіям, із чого в основі повісті мені постійно вчувається внутрішній діалог підлітка Оксанки з уже бабусею пані Оксаною.

«Доки вчителі великомученицько намагаються напхати дітей нікому не потрібними “хеппі-мілами” затвердженої шкільної програми, Школярка та її однолітки за дорого купують необхідні для вступу знання в репетиторів, відвідують школу “для годиться” і на повну силу живуть своїми буремними юнацькими життями, доки ще мають час перед справжньою наукою у вишах»

Бабуся змалечку виховує Школярку, даючи її молодим батькам можливість для кар’єрного зростання, відтак коли її тато йде, зібравши речі, десь близько Школярчиного першого класу, дівчинка просто починає регулярно бачити тата у вихідні. Згодом, уже в п’ятому класі, мама виїздить на заробітки до Греції, та в житті Школярки знову ніщо радикально не змінюється, хіба що додається трохи добре приховуваного смутку. Отже, єдиним надійним та незмінним дорослим, порадницею і розрадницею, а також найближчим другом у Школярчиному світі є Бабуся. Саме дівча змальовує її як «…самодостатню кобіту з молодим голосом та іронічним поглядом».

Протягом десяти місяців життя, що їх охоплює основний текст повісті, Школярка залишає свого бой-френда однокласника, з нечастих безбарвних згадок про якого здається, що, як і все шкільне, він у неї значився радше «для годиться», аніж бодай із крихітного сентименту. Натомість до подорослішалої Школярки починає виявляти увагу старший хлопець – сусід-студент, якого цілком можна назвати, послуговуючись підлітковим сленгом, водночас бабієм, мажором і занудою, що всерйоз планує нидіти ветлікарем у місцевому м’ясному павільйоні, бо там гарантовані «тверда копійка й шматок полядвиці». Його симпатія є взаємною, проте викликає серйозні роздуми та вагання героїні, дужчаючи в ній самій, однак, протягом усієї книжки.

Сам факт такого розвитку романтичних подій, природно, не може не викликати пересудів у шкільному оточенні. Щоправда, Школярка не встигає перейнятися плітками й інтригою довкола свої персони, бо на обрії знову з’являється тато. Він з’являється, вочевидь, не просто так, а разом із майбутньою дружиною та кількарічним Школярчиним братиком, про якого вона не без подиву дізнається вперше. Вир подій знову змінює свій напрямок: неочікувана недуга бабусі й трепетний догляд за ними обома того ж таки студента-ветеринара, навпіл із його бентежною відстороненістю, змушує Школярку знову замислитися про переваги нехай і приземленої, але надійної присутності поруч.

. Аналіз твору.

Тема: Зображення життя звичайної дівчини-підлітка з усіма його радощами і бідами.

Ідея: Допомогти підліткам зрозуміти, що останній рік їхнього навчального життя дуже швидкоплинний і тому його потрібно особливо цінувати.

Жанр: письменниця Оксана Думанська визначила жанр своєї книги як «щоденник, дописаний з уяви». Текст, написаний у формі записів-спогадів дівчини-школярки кінця минулого тисячоліття,  адресовано ровесникам героїні. Ознаки жанру щоденника проявляються у збереженій хронологічній послідовності описуваних подій, реалістичному зображенні дійсності, сповідальній манері оповіді, самохарактеристиці головної героїні, внутрішніх монологах. О. Думанська презентувала чудовий зразок щоденникової прози, жанру, який не достатньою представлений у сучасній літературі для дітей.

Щоденник (застар. діаріуш, діяріуш, діарій) – літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньої пережитої події, яка щойно сталася. Щоденник може бути фрагментарним, веденим тільки у певний період (творчого піднесення, фіксація зустрічей з уславленою особою, частіще, у періоди закоханості), а може бути постійним і слугувати переліком тем для статей чи літературних творів. Щоденник пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого, приватного життя, здебільшого у монологічній формі, хоча може бути й внутрішньо ділогічна (полеміка із самим собою, з уявним опонентом тощо).В українській літературі відомі щоденники, котрі стали незамінними історичними та духовними документами, написані Тарасом Шевченком, Олександром Довженком, Уласом Самчуком).

Проблематика твору:

- Стосунки батьків і дітей (Саме в сім’ї дитина набуває життєвого досвіду, вчиться культурі спілкування, засвоює норми поведінки. Вирішальний позитивний вплив на виховання дітей має почуття взаємної любові і поваги матері і батька, їхнє гуманне ставлення до інших людей. В.О. Сухомлинський справедливо затверджував, що людину ми творимо любов’ю – любов’ю батька до матері і матері до батька, любов матері і батька до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Таким чином, прекрасні діти виростають у тих сім’ях, де мати і батьки по-справжньому люблять одне-одного і разом з тим люблять і поважають людей. У таких дітей – мир і спокій у душі, стійке моральне здоров’я, щиросердечна віра в добро, віра в людську красу);

- Проблема заробітчан (Найбільше шкода молоде покоління заробітчан. Можливо, вони і мають квартири, машини, гроші, але, повірте, вони їм ніколи не замінять батьків і матерів, двох найближчих людей, а сімейні цінності будуть загублені назавжди тому, що повальні розпади сімей заробітчан вже стали нормою, а неповна сім’я – це загублена душа дитини, яка любить обох батьків, зіпсований грошами характер, а іноді і повна деградація молодої людини, що тягне за собою деградацію Нації в цілому);

- Стосунки між подружжям;

- Виховання;

- Система освіти;

- Стосунки з однокласниками;

- Духовний зв’язок поколінь;

- Життєвого вибору;

- Досягнення мрії.

Система образів

«Асоціативний рядок»

Я

• Я ж, звичайна школярка з передмістя, не поспішала настільки глобалізуватися, щоб метушитися в черзі за американське громадянство. Позбавити себе добровільно усього, до чого звикаєш з часів несвідомого дитинства, — це не моє. І потім, бабусю й у кайданах не витягнеш з нашого двору…

• Я довго не засинала — згадувала усе приємне, що мала в дитинстві: помаранчевий дух взимку, ранні трускавки у травні, морозиво у дитячій кав’ярні, нові лаковані сандалики і рожеве легеньке платтячко, вазонки розквітлих азалій та цикламен, що приносив тато у січні, на мамин день народження. А втіха від застуди чи грипу, коли вже нема температури, але я ще лежу в ліжку і читаю товсті пригодницькі романи, умліваючи від переживань закоханого героя, якого розлучили з дівчиною…

• Значить, і в мене лихоманка від кохання!

• Мені б хотілося опинитися в такому привабливому котеджику, модерно умебльованому, з велетенською кухнею, де є всі сучасні прибамбаси — від посудомийки до різних міксерів і сокодавок. Щоб виходити з лазнички у білому пухнастому халатику з чалмою із рушника на мокрій голові, цілувати тата і маму і брати з її рук високу склянку апельсинового соку… А потім бігти до чистенького шкільного автобуса, який сигналить біля двору, вскакувати в нього і на ходу падати на сидіння… Поруч із якимось симпатичним боєм. І недбало промовляти: «Хай!»

• Я просто викликала із своєї уяви видіння: ось ми удвох подорожуємо, може, навіть, і по Греції, у спортивному авті. Ось на океанському лайнері заходимо в бар. І на мені вечірня сукня, як на Кетрін Зета Джонс, коли вона зустрілася із своїм колишнім коханцем. Кажуть, що я на неї схожа… Ні, про це не треба, бо то було на «Титаніку»… Не на тому, де ді Капріо… Боже, який там океан, тут хоча би в Карпати вибратися! (с.4)

• Гурти моїх ровесників кучкувалися у скверику: там були й дівчата, розкуті й розмальовані, в смугастих підколінках і кросівках. А я пишалася в лакованих мештах на високих обцасах — і нікому не була потрібна.

• Мені ввижалося щастя… Тато й мама більше не розлучатимуться, і я щодня чутиму різкий запах «Дубельвіскі». Ми відремонтуємо наш будинок, проведемо опалення нагору, в мансарду, і облаштуємо там для мене кімнату, в якій я зможу зустрічатися з сусідом, уникаючи контролю з боку дорослих. Мама піде працювати в якесь туристичне агенство, а тато нехай собі возить той секонд-хенд, якщо йому так хочеться.

• Я взагалі часто буваю невпевнена у своїх силах.

• І всі мої образи стали космічним пилом на тлі всесвіту. Він же такий величезний! У ньому є місце для щасливих і не дуже, для хитрих і щиросердних, для мудрих і, як каже бабуся, недалеких… От я, наприклад, належу до пестунчиків долі. Чого мені бракує? Маю бабусю, вустами якої промовляють кілька педагогічних поколінь… Маю таку молоду і таку гарненьку маму — сама нею милуюся і не розумію, чого вона не впала в око якомусь нашому олігархові, щоб нам не довелося перелітати кілька кордонів до того блондинистого данця. І, зрештою, я таки татова донька, а тато обіцяв мене не зрікатися. Бо колись давно сказав дивовижне слово «лю…»

Бабуся

• Моя бабуся колись теж учителювала, тому в неї на школу алергія.

• Одна біда — бабуся консервативна щодо мого одягу і макіяжу. (Вона й сама довго кремпувалася, доки ми з мамою переконали її, що штани — це тепло і зручно, ще й на колготах можна зекономити, тому наважилася таки одягти джинси, щоб ходити у дворі, а потім в них влипла — не знімеш…) Вона жахається облич і написів на футболках, топіків до пупа, шортів і чорних бюстгальтерів під білими блузками. Вона благально позирає на мене, коли я сідаю перед дзеркалом з усім асортиментом помад, тіней, рум’ян і туші.

• Моє естетичне виховання почалося із лялькового театру. Цирк бабуся не любила (вважала його видовищем неінтелектуальним), тому вряди-годи мене туди водили батьки. Коли не сварилися «на все життя»…

• Бабуся не любила тата, але співчувала йому. Бабуся любила мою маму, свою єдину доньку, але вважала її винуватою в сімейних сварках.

• Бабуся, як завжди, дипломатична.

Мама

• Найбільше дісталося моїй мамі, яка вже шостий рік сидить у Греції на заробітках. Тобто вона, звичайно, не сидить, а працює: доглядає одну стару жилаву пані

• Як моїй мамі, такій пещеній дитині-одиначці, вдалося виховати в собі таку потугу, не знає навіть моя бабуся. Вона колись здивовано сказала мамі: «Дивлюся на тебе — і не віриться, що ти моя донька…» «Біда навчить…» — озвалася мама. Отак! Значить, вся її впевненість, самостійність і енергія — наслідок науки бідою.

Тато

• безвідповідальним татком — молодим спеціалістом з туманними перспективами на майбутнє

• зайнятий своїм дрібним бізнесом і приходить до нас без будь-якої системи: то забіжить вранці в неділю, коли я ще сплю, то зайде увечері в п’ятницю, коли я поспішаю на побачення. Наші розмови — як есемески. І я бачу, що він все частіш незадоволений моєю поведінкою. Та не каже про це вголос. А що йому казати? Він же пішов від нас…

Сусід-хлопець

• Так я й повірила! Широкоплечий під два метри юнак, від якого заносить дорогим одеколоном і дорогими цигарками, вбраний в кращі зразки англійської легкої промисловості — і він для них порожнє місце?!

• Як він там може бути — такий випещений, такий завжди елегантський!

• Мовляв, хлопець як хлопець, дуже прагматичний, але то не ґандж, зараз усі такі; не соромиться називати речі своїми іменами, не вдає із себе кращого, ніж є насправді…

Директор школи

• Він дуже зайнята людина — має приватний базарчик, депутатствує в міському парламенті та ще й у якійся партії серед провідників. Він під’їздить до школи на іномарці, обережно оминаючи вічні баюри перед входом, не забуває перехреститися до Матері Божої (її біла статуя — причина йому пишатися перед батьками), входить із запізненням до класу і виходить з нього задовго до кінця уроку…

Робота з епіграфом

Вчитель: Сьогодні постає питання: "Сучасні діти – які вони?"

Сучасні діти мають досить високий рівень пам'яті, розвинене логічне мислення, високий рівень розвитку образного мислення.

Для сучасних старших школярів характерною є потреба в пізнанні самих себе, зумовлена передусім необхідністю повніше, раціональніше використати свої внутрішні можливості з метою реалізації тих підвищених вимог, які висувають до них школа та сім'я.

Позиція сучасного підлітка також виражена у прагненні знайти своє місце в сім'ї, в подіях суспільства, реально оцінювати власні можливості, у прагненні пізнати складний світ людських взаємин, самого себе.

Вибір у сучасних дітей складніший, ніж у попередніх поколінь. Перед ними не лише відкрито безліч можливостей, та вони, до того ж, іще й невідомі, вони визначаються їхньою мрією, їхніми намірами відносно майбутнього.

Але майбутнє за нашими дітьми. Вони набагато досконаліші за нас, бо мають більший доступ до інформації, мудріші за нас, та їм ще бракує життєвого досвіду, їм під силу вирішити всі життєві проблеми.

Самостійна робота: Відшукати в тексті твору цитати, які характеризують сучасного учня, прокоментувати їх.

Сучасні школярі

• В класі ніхто не вчиться, а відвойовує «бали». Кожен уже визначився із майбутнім, зубарить по суботах і неділях під наглядом репетиторів, а на уроках від нудьги гортає під партою журнали з ідеальними тілами, обличчями та усмішками.

• Чи спроможні ми написати переказ. Тобто, не підглядаючи в ті потерті збірники, які щороку купують випускники за кілька гривень, щоб на іспиті вирвати потрібні листки, а залишок віддати своїм молодшим друзям. Для цього вона позичила урок в англійки та урок в математика і додала до свого.

Текстець був ще той. Ніякого сюжету, ніякої дії, лиш «роздуми письменника над долею рідного краю». А що там письменникові роздумувати? Нехай пише щось захопливе — і рідний край прославить… В кінці переказу — творче завдання: треба самому наплести щось таке, щоб пов’язати з лейтмотивом тексту. А якщо в тексті чужий мені лейтмотив? Бабуся справедливо зауважує, що нас і досі навчають не з того боку. Але то таке.

А що буде на іспиті? Та так і буде. Принесуть нові збірники з двома сотнями текстів, ми їх дружно купимо, вирвемо листки… Щоправда, творчі додатки доведеться таки обмізкувати. Але коли то ще буде!

• «Ну, розповідай, що там за забави у нічному клубі,» — попросила бабуся. «Бабусю, та там все нормально, люди танцюють, в міру випивають, знайомляться, спілкуються…» «А це обов’язково робити вночі?» «Ні, можна і вдень, але ж вдень нема ніякої таємничості…» «В часи моєї юності такого не було»… «Тоді багато чого не було… Наприклад, можливості поїхати за кордон. Ти ж сама казала!» «Зате зараз цієї можливості аж занадто!» «Третє тисячоліття! Цим все сказано!»

• Пиво, горішки, чіпси і драйвова музика — ось що нам потрібно! Та моїх однокласників не розвернеш до бунту… Вони слухняні діти своїх батьків. А в тих у голові зацементувався образ шкільного випускного вечора — вручення атестатів, концерт і п’янка на всю ніч з горланням дурними голосами народного пісенного репертуару типу «Чому розплетена коса…» Я не проти пісень — я проти спітнілих масних пик, розчервонілих від алкоголю…

Проблематика твору

• Чи є актуальними ці проблеми у нашому житті? Доведіть.

- Стосунки батьків і дітей (Саме в сім’ї дитина набуває життєвого досвіду, вчиться культурі спілкування, засвоює норми поведінки. Вирішальний позитивний вплив на виховання дітей має почуття взаємної любові і поваги матері і батька, їхнє гуманне ставлення до інших людей. В.О. Сухомлинський справедливо затверджував, що людину ми творимо любов’ю – любов’ю батька до матері і матері до батька, любов матері і батька до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Таким чином, прекрасні діти виростають у тих сім’ях, де мати і батьки по-справжньому люблять одне-одного і разом з тим люблять і поважають людей. У таких дітей – мир і спокій у душі, стійке моральне здоров’я, щиросердечна віра в добро, віра в людську красу);

- Проблема заробітчан (Найбільше шкода молоде покоління заробітчан. Можливо, вони і мають квартири, машини, гроші, але, повірте, вони їм ніколи не замінять батьків і матерів, двох найближчих людей, а сімейні цінності будуть загублені назавжди тому, що повальні розпади сімей заробітчан вже стали нормою, а неповна сім'я - це загублена душа дитини, яка любить обох батьків, зіпсований грошами характер, а іноді і повна деградація молодої людини, що тягне за собою деградації Нації в цілому);

- Стосунки між подружжям;         

- Виховання;

- Система освіти;                   

- Стосунки з однокласниками;

- Духовний зв'язок поколінь;

- Життєвого вибору;                   

- Досягнення мрії.    

Закріплення вивченого матеріалу   

1. Що привіз тато із заробітків? (дублянку)

2. Ким працювала бабуся до виходу на пенсію? (учителькою)

3. Чим має пахнути у дворі? (бузком та матіолою)

4. Кого бабуся називала «дворянкою»? (собаку Ніку)

5. Що подарував сусід мені? (ананас)

6. Де була на заробітках мама головної героїні? (в Греції)

7. Яка пісня народного пісенного репертуару згадується в творі? ( «Чому розплетена коса…»)

8. Які парфумами були у тата? («Дубельвіскі»)

9. Подруга з низьким…(айкю)

10. Як називали доньку бізнесмена, що поставив у класі нові вікна? (банкірка)

11. Яке було у ліричної героїні майбутнє? (туманне)

12. Як відбувалося моє пристосування до нового способу життя? (болісно)