"Ой у лузі та ще й при березі"

Ой у лузі та ще й при березі червона калина,
Породила молода дівчина хорошого сина.
Породила молода дівчина хорошого сина.

Породила та ще й положила в зеленій діброві,
Дала йому тонкий стан козацький, дала чорні брови,
Дала йому тонкий стан козацький, дала чорні брови,

Дала йому тонкий стан козацький, ще й чорнії брови,
Та не дала тому козакові ні щастя, ні долі.
Та не дала тому козакові ні щастя, ні долі.

– Та було б тобі, моя рідна мати, тих брів не давати,
Було ж тобі, моя рідна мати, щастя й долю дати.
Було ж тобі, моя рідна мати, щастя й долю дати.

– Розвивайся а ти, сухий дубе, завтра мороз буде,
Ой збирайся, молодий козаче, завтра похід буде.
Ой збирайся, молодий козаче, завтра похід буде.

– Я морозу та й не боюся, зараз розів'юся,
Я походу та й не боюся, зараз уберуся.
Я походу та й не боюся, зараз уберуся.

– Ой ви, галки, ой ви, сизокрилі, підніміться вгору,
Ой ви, хлопці, славні запорожці, верніться додому.
Ой ви, хлопці, славні запорожці, верніться додому.

– Ой раді б ми ще вище підняться, туман улягає,
Ой раді б ми додому вернуться, гетьман не пускає.
Ой раді б ми додому вернуться, гетьман не пускає.

Ой не так гетьман, не так гетьман, як гетьманська мати,
Хоче нами, козаками, турка звоювати.
Хоче нами, козаками, турка звоювати.

Вона нами, козаками, турка не звоює,
Тільки нашим білим тілом орлів нагодує.
Тільки нашим білим тілом орлів нагодує.

Ой у лузі та ще й при березі червона калина,

Породила молода дівчина хорошого сина.

Породила та ще й положила в зеленій діброві,

Дала йому тонкий стан козацький, дала чорні брови.

Дала йому тонкий стан козацький, ще й чорнії брови,

Та не дала тому козакові ні щастя, ні долі.

— Та було б тобі, моя рідна мати, тих брів не давати,

Було ж тобі, моя рідна мати, щастя й долю дати.

— Розвивайся ти, сухий дубе, завтра мороз буде,

Ой збирайся, молодий козаче, завтра похід буде.

— Я морозу та й не боюся, зараз розівʼюся,

Я походу та й не боюся, зараз уберуся.

— Ой ви, галки, ой ви, сизокрилі, підніміться вгору,

Ой ви, хлопці, славні запорожці, верніться додому.

— Ой раді б ми ще вище підняться — туман улягає,

Ой раді б ми додому вернуться — гетьман не пускає.

Ой не так гетьман, як гетьманська мати,

Хоче нами, козаками, турка звоювати.

Вона нами, козаками, турка не звоює,

Тільки нашим білим тілом орлів нагодує.

Рід літератури – лірика

Жанр: козацька пісня.

Тема – розповідь про важке життя козаків та їх боротьбу за свободу і справедливість.

Ідея – засудження козацького керівництва, яке використовує козаків для своїх цілей, не піклуючись про їхню долю.

Настрій пісні: сумний, розчарований

Художні засоби

Звертання: “моя рідна мати”, “молодий козаче”, “галки”, “хлопці, славні запорожці”

Епітети: червона калина, молода дівчина, хорошого сина, зеленій діброві, стан козацький, чорні брови, рідна мати, сухий дубе, сизокрилі (галки), білим тілом.

Художній паралелізм: “Ой у лузі та ще й при березі червона калина,Породила молода дівчина хорошого сина”

Образи-символи:

– “червона калина” — символізує козацьку славу і боротьбу.

– “дуб” — символізує силу і твердість, що розвивається попри труднощі.

Пісня “Ой у лузі та ще й при березі” починається із зображення народження хлопчика, якого мати наділила красою та козачими рисами, але не дала йому щастя і долі. Це стає передвісником його трагічної долі — вирушення у похід, який йому не принесе повернення додому. Козак не боїться морозу чи походу, адже це його доля. Проте є відчуття приреченості, адже не гетьман, а “гетьманська мати” (імператриця) вирішує долю козаків, використовуючи їх у своїх цілях.

Головні герої

1. Мати – символ материнської любові та водночас неминучої козацької долі, що розриває її серце.

2. Козак – уособлення мужності, готовності до самопожертви.

3. Гетьманська мати – узагальнений образ тих, хто керує долею козаків.

4. Запорожці – образ усіх воїнів, які змушені йти на війну.

   Ці персонажі формують триєдину основу української історії: сім’я – боротьба – держава.

   Композиція

   1. Експозиція – народження козака, отримання ним фізичної краси, але не щастя.

   2. Зав’язка – козацький похід, сприйняття долі.

   3. Кульмінація – запорожці хочуть повернутися додому, але їх не відпускають.

   4. Розв’язка – розуміння того, що їх чекає смерть у бою.

Яка мораль цього твору?

1. Доля – це не завжди те, що ми обираємо

Козак не скаржиться, він приймає свою долю, навіть якщо вона сповнена труднощів. Але в глибинах пісні звучить питання: а чи могла вона бути іншою?

2. Любов до рідної землі понад усе

Навіть у вирі битви, навіть коли шансів повернутися майже немає, козак думає про дім.

«Ой ви, хлопці, славні запорожці, верніться додому»

Це не просто заклик – це біль усіх, хто коли-небудь втрачав близьких у війнах.

3. Ціна свободи – завжди висока

Жодна боротьба не дається без втрат. Пісня нагадує: незалежність – це не подарунок, а результат великих жертв.

«Тільки нашим білим тілом орлів нагодує»

Жахливий, але правдивий образ. Так було тоді. Чи змінилося щось зараз?

Які почуття матері та новонародженого сина закладені в контрасті між даруванням краси («тонкий стан козацький, чорні брови») і відсутністю щастя та долі? Спробуйте відчути тугу материнського передчуття трагічної приреченості дитини.

Проаналізуйте діалог між козаком і матір'ю. Чому син дорікає матері за зовнішності замість щастя і як це розкриває мотив фаталізму в народних піснях?

Яку роль у розгортанні сюжету відіграє прийом психологічного паралелізму «Розвивайся а ти, сухий дубе, завтра мороз буде... / Ой збирайся, молодий козаче, завтра похід буде»? Як природа відображає людську долю?

Як змінюється емоційний градус твору від лірично-побутового затишку на початку до гострого драматизму та відчаю наприкінці?

Знайдіть у тексті звертання до символічних образів. Яке значення вони мають для розуміння ідеї небезпеки та невідворотності загибелі у військовому поході?

До якого жанру фольклору належить цей твір ? Які специфічні ознаки соціально-побутової та героїчної лірики в ньому поєднано?

Уявіть, що ви є свідком розмови запорожців із пісні, які кажуть: «Ой раді б ми додому вернуться, гетьман не пускає». Які емоції безвиході та несправедливості охоплюють воїнів, і як би ви оцінили їхній моральний вибір перед обличчям смерті?

о

• Білий капелюх (факти): Ми детально опрацювали текст козацької пісні, проаналізували .......

• Червоний капелюх (емоції): Які почуття викликав у вас фінал пісні?.

• Чорний капелюх (критика, ризики): У чому полягала трагедія українського козацтва через зраду верхівки та безправність пересічного воїна перед обличчям жорстокої військової машини?

• Жовтий капелюх (оптимізм, користь): Чому навіть попри трагізм подій ця пісня є шедевром нашої духовної спадщини? Вона вчить нас цінувати правду, свободу та пам'ятати справжню ціну героїзму.

• Зелений капелюх (творчість): Як можна змінити чи продовжити цей сюжет з позиції сьогодення, коли українські воїни знову боронять свою землю?

• Синій капелюх (підсумок): Головний підсумок нашого аналізу: .........

л

1. Розгляньте ілюстрацію, яка розділена на три сюжетні етапи (народження та дитинство під кущем калини, дорослішання і розмова з матір'ю біля сухого дуба, і сумний похід під супроводом орлів та військової сили). Поясніть, як зміна кольорової гами допомагає розкрити драматичний розвиток сюжету пісні.

2. Знайдіть на малюнку символічні образи, за допомогою яких художник візуалізував народні символи та метафори твору . Які саме рядки пісні підтверджують кожен із цих етапів?

3. Складіть власні 3 запитання чи завдання для однокласників на основі цієї ілюстрації, які б перевіряли не лише знання тексту пісні «Ой у лузі та ще й при березі червона калина...», а й уміння читати підтекст і символи живопису.