О. Кобилянська " Меланхолійний вальс"

Про вплив музики на особистість Ольги Кобилянської дізнаємося з автобіографічної, епістолярної, мемуарної та творчої спадщини письменниці. Музика в її житті відігравала чи не найважливішу роль: допомагала у хвилини розпачу та зневіри, підбадьорювала, надихала, не давала замкнутися в собі. Сім’я Кобилянських була творчо обдарована музикально. Ольга Кобилянська грала на фортепіано, лише два місяці навчаючись музичної грамоти, а ще грала на дримбі та цитрі.

Письменниця знала багато українських, російських, німецьких пісень та романсів як, наприклад, «Ой ти, дівчино, зарученая», «Вже журавлі відлетіли», «И скучно, и грустно» М.Лермонтова, «Реве та стогне Дніпр широкий» Т.Шевченка, «Верховино, смутку ти наш», «Гуляли, гуляли…» та інші. Улюбленим композитором Ольги Кобилянської був Ф.Шопен, а ще їй подобалася музика Ф.Ліста, Р.Шумана, Л.Бетховена, Ф.Мендельсона, В.Моцарта, Й.Брамса, М.Лисенка.

Ольга згадувала: «Любо спливали нам вечори у родинному гуртку... Музика, спів були одинокою насолодою для нас у маленькому гірському містечку. Ціла наша родина була безтямно залюблена у своїй музиці так, що іноді грали аж поза північ і то, що попало нам під руки: грали класичну музику, різні сонати або наші народні пісні».

«…музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив», – зізнається письменниця чеському етнографу Франтішеку Ржегоржу у листі від 17.01.1898 р.

У листі до Осипа Маковея від 5.02.1898 р. Ольга Кобилянська пише: «Нині у Вас великий концерт і будете чути музику. Знаю, що будуть співати різні пісні, але «Гуляли, гуляли…» не будуть співати, а в мене понад се нема нічо. Я би навіть хтіла, щоби мені те співали, коли умру, так страшне люблю ту пісню»

Саме цю пісню та «Чуєш, брате мій…» на слова Богдана Лепкого виконували на могилі письменниці 23 березня 1942 року, проводжаючи її в останню путь.

Музика, якою була оповита душа письменниці, мала великий вплив і на її світовідчуття. Ліричними акордами пройнято багато її творів, у яких чітко відчутно автобіографічні нотки і в яких саме музика допомагає розкрити образи героїв.

Історія написання твору

Уперше новелу надруковано 1898 року в «Літературно - науковому віснику». Як і багато інших творів О.Кобилянської, новела « Valse melancolique» має значною мірою автобіографічний характер. Письменниця порівнювала своє життя з життям однієї з героїнь твору Софії Дорошенко. У листі до Осипа Маковея від 17 лютого 1898 року вона писала: «Прочитали-сьте « Valse melancolique» і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого».

Батько не вважав за потрібне вкладати гроші в освіту дочок. Брат Ольги Степан був живописцем (серед його творів — портрети сестри). Ще один брат — Юліан — прославився як філолог, автор кількох підручників із латинської мови)Ольга з дитячих років знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині. А перша прочитана книга була чеською мовою. Дуже любила читати. Ось як вона себе рекламує в листі до пана Вробля (якого так і не надіслала), який потім використала в повісті "Через кладку", де пише, що їй 18 років, що донька чесних батьків, не зовсім гарна , але буде вірною дружиною, відданою, лише щоби дали їй можливість користуватися бібліотекою)

- Ганна мріяла стати художницею, Марта – вчитСофія Дорошенко - творчо обдарована особистість, заповітна мрія якої – закінчити консерваторію і стати піаністкою)

Ольга Кобилянська тільки 2 роки вчилася грі на фортепіано

- Чому очі Софії завжди випромінювали сум? (Нещасливе кохання, смерть батька, хвороба матері)

Нещасливе кохання

Погрози дядька

Смерть батька

Хвороба матері

- Що таке етюд?

(Етюд — з франц. — вправа, вивчення —, інструментальна п'єса, заснована на використанні якого-небудь технічного прийому гри і призначена для розвитку виконавської техніки)

- Як грала етюди?

«Грала етюд Шопена ор.21 чи 24… Кілька разів раз по раз… Душа стала здібна розуміти музику… Кімната стала мінитися. В неї напливали лагідно, одностайними хвилями, один по другім, звуки. Все звуки й звуки… Хвилюючи сильніше й слабше, піднімаючися високо й спадаючи знов, заповняючи широкий простір собою»)

Що спричинило смерть Софії? (Дядько, єдина надія, відмовився її утримувати у Відні. Зі сльозами на очах, прибита горем, із відчаєм у душі вона сідає за фортепіано і у темній кімнаті починає грати. Та музика – стан душі)

Через весь твір проходить мотив меланхолійного вальсу, який повторюється так символічно – тричі.

- Як сприймають вальс дівчата? (Хотіли слухати, рвав душу, плакали,бо знали: зломлено ще одне життя)

- Символом чого є меланхолійний вальс?

Меланхолійний вальс – мелодія сумна,

Мелодійний вальс – надія та довіра,

Меланхолійний вальс – це фікція, зневіра,

Меланхолійний вальс – обірвана струна.

Сильний стресовий стан дівчини доводить її до відчаю, фізичного та душевного болю. Символічно, що з останніми акордами зіграної мелодії, обірвалася струна, як і струна життя талановитої піаністки, яку «музика позбавила життя» .

Лунає вальс в пустій кімнаті,

Як він зажурено звучить!

І слухає його вдесяте

Та тиша, що ось тут стоїть.

Легкий початок, граціозність,

А далі ціла боротьба.

І хочеться лиш крикнуть:"Досить!"

Та не скажу оці слова.

Софі створила із печаллю,

І смутком знов оповила,

І стільки горя, стільки жалю!

Вона в ньому передала.

Нема Софі та ще витає -

Її неспокій раз у раз.

Ніхто вже більше не зіграє

Отой "меланхолійний вальс".

- На жаль, життєві обставини часом сильніші за прагнення людини. Дівчина через брак коштів не може продовжувати навчання. Найзаповітнішій мрії Софії не судилося збутися.

Iдеал О. Кобилянської - жiнка освiчена, iнтелiгентна, з високими духовними запитами i прогресивними поглядами. Зачаровує її серце: воно у героїнь Кобилянської - любляче i нiжне, здатне на великi почуття. Письменниця стверджувала, що жiнка - неповторна особистiсть, яка має право вибору, можливiсть чинити так, як пiдказує їй серце. Вона - людина! Саме таку, вiдважну i прекрасну жiнку, яка бореться за свою гiднiсть i незалежнiсть, оспівувала у своїх творах.

152327.pptx

Опрацювавши матеріал уроку, дайте відповідь на запитання:

• Яка роль мистецтва у житті людини

• Як могла б скластися доля Софії, якби не трагічний фінал її життя