НУШ 6 кл. Микола Вороний. «Євшан-зілля». Коротко про письменника. Патріотичні почуття й толерантне ставлення до інших народів.

1. За Україну, за її долю, за честь і волю, за народ! — таке творче кредо письменника, з творчістю якого познайомимось сьогодні на уроці. Це Микола Кіндратович Вороний.

2. Запишіть дату й тему уроку: Микола Вороний. Поема «Євшан-зілля». Коротко про письменника. Патріотичні почуття й толерантне ставлення до інших народів.

3. Микола Вороний — постать в українській культурі неординарна. Щоб переконатись у цьому, досить згадати, що він був поетом, перекладачем, критиком, істориком літератури, публіцистом, актором, режисером, редактором, дослідником національного театру, світової та вітчизняної драматургії, громадським діячем.

   Микола Кіндратович Вороний народився 7 грудня 1871року у сім'ї ремісника на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Коли хлопцеві було півроку, родина переїхала до Харкова. Спочатку він навчався в Харківському, а потім у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Перші вірші Вороний почав писати ще навчаючись у Харківському реальному училищі.

   У 1893 р. він надрукував перший вірш «Не журись, дівчино».

   У 1895 р. виїхав за кордон і навчався спочатку у Віденському, а потім Львівському університетах на філософському факультеті. У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування світогляду, літературно-естетичних поглядів молодого поета.

   М. Вороний працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Т. Шевченка, режисером українського театру товариства «Руська бесіда», в редакції журналу «Життя і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря». З 1897р. був актором театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. У 1901р. Вороний залишив сцену, служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. У «Літературно-науковому віснику» опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур».

   У 1910 р. Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Протягом 1911 — 1917 pp. видав збірки поезій «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), «Євшан-зілля» (1917).

   Після загибелі УНР (Української Народної Республіки) М. Вороний не сприйняв радянської дійсності та емігрував за кордон у 1920 р. Жив у Варшаві, де здружився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом.

   У 1921 р. у Варшаві видав збірку «За Україну!», невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. У 1926 р. Вороний повернувся в Україну, займався педагогічною і театрознавчою діяльністю.

   У 1934 р. письменник був репресований, йому не дозволялось жити в Києві. 7 червня 1938р. — розстріляний (хоча в деяких джерелах можна знайти інші дати і причини смерті М.Вороного, наприклад, «Помер М. Вороний у 1942 році в окупованій гітлерівськими загарбниками Воронезькій області» або «Помер М. К. Вороний 1940 року, місце і причина смерті невідомі». Вивчення архівів КДБ дозволило документально точно визначити, що Вороний проходив по груповій справі з традиційним для того часу формулюванням «за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації» і 29 квітня 1938 року особлива трійка при НКВС (народний комітет внутрішніх справ) Одеської області розглянула «справу тринадцятьох» і всім винесла вирок — «розстріляти». Син Марко прагнув добитися помилування, але його звинуватили в націоналізмі, заарештували й відправили на Соловки.

   Псевдоніми Миколи Вороного — Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик.

4. Історія написання поеми "Євшан-зілля"

   У 1899 році у Полтаві Микола Вороний написав поему «Євшан - зілля». Це авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку письменник дізнався з Галицько-Волинського літопису.

   Актуальна для денаціоналізованих українців, ця легенда надихнула Вороного, і не тільки його, на поетичне відображення пробудження самосвідомості людей, які втратили своє національне коріння. Сам символ євшану, які і численні переспіви легенди, були настільки актуальні і зрозумілі в Україні, що не лише літературні твори, але і періодичні видання, хорові колективи національного спрямування, вибирали для назви слово євшан.

   У Галицько-Волинському літописі під 1201 роком Літописець помістив чарівну половецьку легенду. Порівнюючи князя Романа з Володимиром Мономахом, він згадує, як цей князь розгромив половців, як вигнав хана Отрока в Обези за Залізні Ворота (у Грузію), а брата його — Сірчана — за Дон. «По смерті ж Володимира остався у Сирчана один лиш музика Ор, і послав він його в Обези, мовивши: "Володимир уже вмер. Тож вернися, брате, піди в землю свою. Мов же ти йому слово моє, співай же йому пісні половецькі. А якщо він не схоче, дай йому понюхати зілля, що зветься євшан". Той же не схотів ні вернутися, ні послухати. І дав Ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: "Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, а ніж на чужій славному бути". І прийшов він у землю свою».

5. СЛОВНИКОВА РОБОТА: ОЗНАЙОМТЕСЯ ІЗ ЗНАЧЕННЯМ ДЕЯКИХ СЛІВ ІЗ ПОЕМИ

   Гудець – це співак і музикант.

   Половці - народ-ворог,що здійснював напади на Київську Русь.

   Хан - володар.

   Євшан-зілля (полин) – степова запашна рослина з червоним або пурпуровим цвітом, яка має гіркуватий запах і гіркий на смак; є символом пам'яті; символом рідної землі, Батьківщини.

6. Виразне читання твору у підручнику на ст.71-77.

7. Знати зміст твору, вміти переказувати.

ТЕСТ ЗА ЗМІСТОМ ТВОРУ Миколи Вороного «Євшан-зілля».

Тільки після того як прочитаєте твір, проходьте тест!!!