Новорічна казка «Снігова королева»
1-дія.
(НА сцені ліс , ялинки, штучний сніг. У глибині сцени імпровізована хатка.
НА сцену виходять Марія та Рома . Чути шум завірюхи.)
РОМА: Скільки ми блукаємо цим лісом ? Ноги терпнуть, очі злипаються... Ну навіщо я послухав тебе і пішов чудес шукати. Їх все одно немає. Я ж знав, знав. І все одно пішов. Навіщо? А ще подруга, вивела мене в ліс, щоб я тут замерз.
МАРІЯ: Не поспішай з висновками . Я впевнена- щось має статись . Ми обов'язково зустрінемо казку. Зимовий ліс повен чудес, треба їх тільки побачити душею і серцем. Пригадай казку „Дванадцять місяців” Пам'ятаєш, які дива сталися там. Тихо, чуєш що нашіптують нам старі дерева?
РОМА: Нічого я не чую . Чую лише, як гуде віхола, а ще я дуже змерз. Ні, друзі так не поступають. А я ще хотів зустрічати з тобою Новий рік.
МАРІЯ: Але, Рома ми щойно прийшли (ПРИСЛУХАЄТЬСЯ) –тихо чуєш хтось іде...:
(виходить дідусь на сцену)
ДІДУСЬ: Доброго вечора діти , а чому це ви блукаєте самі по лісі. Зима, холодно. Та ще й сваритесь.
РОМА: От, от і я про це ж кажу.
ДІДУСЬ: А ходімо до моєї господи , погрієтесь , а я вас чаєм напою та розповім вам гарну казку , а тоді і додому проведу.
(ЗАХОДЯТЬ ДО ХАТИНИ, СІДАЮТЬ ЗА СТІЛ, ДІДУСЬ НАЛИВАЄ ВСІМ ЧАЮ І ПОЧИНАЄ РОЗПОВІДЬ,)
ДІДУСЬ: Вмощуйтесь зручненько та слухайте. Жив собі один лютий чорт. Якось зробив він собі дивне дзеркало. Коли хтось у нього дивився , то бачив усе лише тільки погане. Чудові краєвиди виглядали в ньому вареним шпинатом , а найкращі люди потворами, або здавалося , що вони стоять на головах і в них нема животів. Але одного разу його учні розбили те дзеркало і воно розлетілося по світу дрібненькими скалками. Якщо така скалка попадала людині в око , вона бачила все навпаки , а якщо в серце то воно замерзало. А в одному великому місті , де так багато людей і будинків , жило двоє малих дітей . Як ось ви (встає , бере дітей за руки) . Вони були щирими друзями і любили один одного, як брат і сестра. І ось, що з ними сталося.
(Виходять з сцени. Весела музика , вбігають чорти з дзеркалом в руках . Танцюють , кидають дзеркало.)
1 ЧОРТ: (розкидає скалки дзеркала): Розлітайтеся скалочки мого прекрасного і чудового дзеркала. І знаходьте собі місце у серцях і очах людей , ХА-ХА , Хай вони усі стануть такими ж злими як і я!! Хай увесь світ буде злим і зникнуть любов , дружба , ось. Летіть , летіть мої любі , ХА-ХА !!!
2 ЧОРТ: Я , веселе чортенятко , маю скалки , як зернятка.
Ними світ позасипаю , хай буде зло , я так бажаю!
(ВИБІГАЮТЬ)
(На сцену виходять Кай і Герда . Починають прикрашати ялинку. Заходить бабуся)
БАБУСЯ: Ну і мете за вікном. Немов білі бджілки рояться.
КАЙ: А в них як і в бджіл є королева?
БАБУСЯ: І в них є. Вона літає там , де найгустіше сніжинок . Вона більша від усіх і ніколи не залишається на землі , а відлітає на чорну хмару . Інколи ночами пролітає вона вулицями міста і заглядає у вікна , от вони від того і вкриваються крижаними візерунками , як квітами.
КАЙ І ГЕРДА (разом ): Еге , ми це бачили .
(бабуся виходить).
ГЕРДА: А може Снігова королева зайти сюди?
КАЙ: Нехай тільки спробує. Я посаджу її у теплу піч (раптом бачить у вікні Снігову королеву), і-і-і вона розтане…
(сідає біля Герди і раптом хапається за серце і починає терти очі.)
КАЙ: Ой! Щось мене кольнуло в серці і щось попало в око.
ГЕРДА: Дайно погляну (дивиться в око).
(Кай грубо відштовхує її ).
КАЙ: Думаю вже випало .
(Герда ображена , закриває лице руками).
КАЙ: Чого ти плачеш? Ти така тепер негарна . Зі мною нічого не трапилось. (підходить до горщика з квітами). Фу, цю троянду точить черв'як . Дивись , а ця зовсім крива . Погані троянди. (вириває і кидає на підлогу).
ГЕРДА: Каю , що ти робиш ?
КАЙ: А тобі , що до того ? Краще я піду на вулицю. Мені кататися на великому майдані з іншими хлопцями. І знаєш, ти там будеш зайвою. (вибігає).
ГЕРДА: (біжить слідом). Каю , зачекай . зачекай мене…
Снігова Королева з’являється на сцені. Навколо неї кружляють Сніжинки.
С н і г о в а К о р о л е в а розводить руками, ніби ворожить; говорить монотонно.
Снігова королева. Нехай холоне земля…
С н і ж и н к и. Холоне земля…
Снігова королева. Порожніють поля…
С н і ж и н к и. Порожніють поля…
Снігова королева. І сонце нехай хмари закриють…
С н і ж и н к и. Закриють!
Снігова королева. Нехай річки скує безжальний лід…
С н і ж и н к и. Безжальний лід!
Снігова королева. Холодні вітри завиють!
С н і ж и н к и. Завиють!
Снігова королева (гукає). Каю! Мій гарний хлопчику! Зима настала. Я прийшла за тобою.
З'являється Кай.
Снігова королева. Каю, я чекаю на тебе.
К а й. Але я не знаю вас, тітонько.
Снігова королева. Це неважливо. Ходімо зі мною.
К а й. Куди?
Снігова королева. Підемо в Снігове Королівство. (Хоче взяти його за руку.)
К а й. (Відштовхує її руку.) Я не хочу.
Снігова королева. (Цілує Кая.) Підемо.
К а й (відсторонено). Ходімо.
Снігова королева. (Ще раз цілує Кая.) Розповідай мені про що-небудь.
К а й (без емоційно). Я дуже люблю математику. Я знаю чотири дії: додавання, множення, віднімання і ділення.
Снігова королева. Тобі не холодно?
Кай. Мені добре.
Снігова королева. Скоро ми будемо вдома.
Снігова Королева бере Кая за руку.
Вони йдуть зі сцени.
Сніжинки в танці їх супроводжують.
2 дія
Герда вирушає на пошуки Кая, приходить до ворожки
Герда. Тут найвищі сили?
Ворожка. Одну секунду, зараз виходжу із астрала. (Підходить до Герди). Нарешті пішла клієнтура. Будемо знайомі, потомственна ворожка, екскурсовод до астралу, королева карт таро, ясновидиця Ксенія. Ну, вітаю тебе, мила дівчинка. Сідай. (сідають). Подивимось, розкажемо, допоможемо. Ну давай, розповідай.
Герда. Мене звати Герда, я шукаю Кая.
Ворожка. Прекрасно!. Так. Ось ти мені нічого не говорила. Я зараз дивлюсь і все тобі скажу, от карти таро (розкладає). Ти у нас темненька, так піка козир. Я дивлюсь… це не я, це карти. Карти мені не брешуть. Значить слухай сюди, ситуація така – ти Герда, ти шукаєш Кая. Сильний приворот, дуже сильний, на льодяному яйці. Пилина на очах в палець! Ось, що я бачу, карти, не я.
Герда. Що ж мені робити? Ви мені порадите, ви ж усе знаєте!
Ворожка. Треба знімати порчу.
Герда. Як?
Ворожка. Клади руку на кулю, бери чарівний ніж, ну… (починає ворожити). Дуже сильний приворот. Гроші є?
Герда. Гроші? Грошей не має, але є цукерки.
Ворожка. Цукерки? Мила Герда, скажу тобі, за цукерки ти Каю порчу не знімеш. Хлопчик там пропадає… а-а-а кричить…
Герда. Та він добрий і дуже хороший. Просто він став грубим і образив бабусю.
Ворожка. Образив бабусю..
Герда. Так. І я шукаю його, щоб гарненько наказати.
Ворожка. О! Зрозуміла, робимо сильно порчу.
Герда. Ні-ні-ні, що-небудь полегше.
Ворожка. Ну, це тоді буде дешевше.
Герда. Я все готова віддати, щоб врятувати Кая.
Ворожка. Ось це справжня ділова розмова.
Герда. Так у мене нічого немає.
Ворожка. Як нічого не має? Найсильніша порча, Кай замерзає.
Герда. А хочете шубку?
Ворожка. Шубку? Це шубка? А хто сказав, що це шубка?
Герда. Мама.
Ворожка. Ну, у мами ще та порча. Давай знімай, не соромся, ми ж дівчатка. (Герда знімає шубку, ворожка роздивляється). Ну, і шубка ж. ні, вибач, з такою шубкою порчу у Кая не знімеш.
Герда. Я не можу повернутися додому без Кая. Він же там пропаде без мене. Що ж мені робити? Невже Ви ніколи не любили?
Ворожка. Ой, Гердо, розчулила ти мене. Добре, я тобі допоможу. У мене є одна знайома, Фея квітів. Тільки вона зможе допомогти тобі. Іди до неї і будь щаслива!
Герда. Дякую.
Звучить фон - казкова, тривожна музика.
ГЕРДА, шукаючи Кая, потрапляє до Феї квітів.
ГЕРДА. Доброго дня, Фея квітів.
ФЕЯ КВІТІВ. Здрастуй, Герда! Рада тебе бачити. І я знаю, чому ти прийшла. Шукаєш свого брата.
ГЕРДА. Звідки Ви знаєте?
ФЕЯ КВІТІВ. Я Фея квітів. Вітер приносить мені усі новини - і радісні, і сумні. Я тобі допоможу. Одна чарівна Принцеса подарувала мені Срібного Оленя і казкові сани, щоб я приїздила до неї в гості. Сьогодні вони потрібні тобі. Ти поїдеш до Принцеси, вона повинна знати, де палац Снігової Королеви. Срібний Олень знає дорогу. Щасти тобі!
3 дія
Звучить фонова мелодія. Герда потрапляє до воріт палацу
НА ЗУСТРІЧ ЇЙ ВИХОДИТЬ ВОРОН.
Ворона1: Кра – кра . Здраствуй дівчинко! Що ти тут робиш одна – однісінька?
Герда: Я шукаю свого найкращого друга і брата Кая. Він пропав. Чи не бачив ти його?
Ворона1: Можливо... Можливо.
Герда: Та невже? Справді?
Ворона1: Та тихіше ти. Я гадаю, що це був твій Кай. Але тепер він напевне забув про тебе. Бо він зі своєю принцесою.
Герда: Хіба він живе у принцеси?
Ворона1: А от послухай. У цьому королівстві є принцеса, Така вже розумниця. Одного ранку вона співала пісеньку „ Чом мені не вийти заміж ? „ А потім подумала :А, справді, чому б мені не вийти заміж ?” І вирішила вийти, але за такого, щоб був веселий і розумний, а ще вмів гарно розмовляти. В усіх газетах оголосили про таке рішення принцеси. Було багато бажаючих. Від воріт до дверей палацу тягнувся довгий хвіст кавалерів. Та на третій день прийшов бідно вдягнений хлопець у якого очі блищали як от у тебе.
ГЕРДА: Це Кай ! Отже я знайшла його !
Ворона1: За спиною у нього була невеличка торбина.
ГЕРДА: Ні, це певно були саночки .
Ворона1: Цілком можливо. Так от, він зайшов до палацу. Довго розмовляв з принцесою. Він сподобався їй, а вона йому. Вони вели дуже розумні розмови.
ГЕРДА: Так це Кай! Він такий розумний! Ах, проведи ж мерщій мене у палац.
Ворона1: Легко сказати та як це зробити ? Але стривай. Дай я пораджуся зі своєю подружкою, вона може щось і придумає.
(ВИХОДИТЬ)
ГЕРДА: Я така щаслива і так страшно. Невже мені нарешті пощастило?
(ВХОДЯТЬ 2 ворони-подружки. ГЕРДА ВКЛОНЯЄТЬСЯ їм.)
ВОРОНА2: Здрррраствуй дівчинко! Моя подружка розповіла мені твою історію . Я спробую тобі допомогти, бо я служу в цьому замку і знаю один чорний хід до спальні принцеси про який ніхто не знає, але поводься дуже тихо, щоб нас не почули.
(ІДУТЬ ДО ЗАВІСИ ВІДКРИВАЮТЬ, А ТАМ СПИТЬ ПРИНЦ І ПРИНЦЕСА.)
ГЕРДА: О, це не Кай!
ВОРОНА2: Бідолашне дівча , тихіше , а то ти усіх розбудиш. Кар-р-р.
ПРИНЦЕСА(протирає очі): Що сталося? Хто ти і що взагалі робиш вночі у моїй спальні? Як ти пробралася сюди ?
ПРИНЦ: Чиє ім'я ти назвала? Чому плачеш? А ну ходи з нами на кухню і там нам все розкажеш, а ми тебе нагодуємо ти ж напевне голодна.
ПРИНЦЕСА: Ай справді ходи швиденько,а то я так розхвилювалась , що і сама їсти захотіла.
(ІДУТЬ)
Ворона1: Що ж і ми. Тепер я теж залишусь в замку при дворі. Бо таки добре мати кусок хліба.
ВОРОНА2: Ах , а яка вже я щаслива, що ми будемо поряд, разом. Я дуже стомилась. Ідемо спати. Завтра багато справ.
(НА СЦЕНУ ВИХОДЯТЬ ПРИНЦ З ПРИНЦЕСОЮ І ГЕРДА)
ПРИНЦ: Я дуже розчулений твоєю історією. Гердо, а може ти все ж залишишся з нами?
ПРИНЦЕСА: Так – так , у тебе буде своя кімната , гарний одяг, смачна їжа. Щодня ми гулятимемо в саду, багато будем розмовляти.
ГЕРДА: Я вам дуже вдячна, але йду шукати Кая. Адже друга не можна залишати в біді.
ПРИНЦ: Ну гаразд, ходімо ми тебе проведемо до воріт.
ПРИНЦЕСА: Щасливої дороги тобі добра дівчинко. Хай тобі пощастить знайти свого Кая.
( УСІ ВИХОДЯТЬ З СЦЕНИ)
Лісова хаща.
Герда йде повільно і стомлено.
Г е р д а (стомлено). Як мені вийти з лісу? Здається, що йому немає кінця-краю. Піду-но я прямо.
З криком вибігають розбійники на чолі з Маленькою розбійницею.
Вони хапають Герду.
Р о з б і й н и к и. Бач, яка гарненька, гладенька! Горішками вгодована. Прямо, як баранчик. А яка ж на смак буде?
Маленька розбійниця кусає за вухо того, хто говорив.
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я (суворо). (Відштовхує розбійників.) Вона буде грати зі мною. Вона віддасть мені своє гарненьке платтячко.
Г е р д а. Спасибі тобі. Вони мене не вб'ють?
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. Вони тебе не вб'ють, поки я не розсерджуся на тебе. Ти, мабуть, принцеса?
Г е р д а. Ні. Я - Герда. Я шукаю мого улюбленого названого брата Кая. Дуже прошу, відпусти мене!
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. Ні! Я хочу гратися з тобою. У мене є маленький звіринець: там більше сотні голубів.
Г е р д а. Твої всі?
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. І всі мої.
З'являється Олень.
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. А це мій оленяшка. Ну чого злякалась? Його потрібно тримати на припоні, інакше втече. Я лоскочу його шию своїм гострим ножем, він до смерті цього боїться.
Маленька розбійниця дістає ніж і лоскоче шию Оленя.
Герда погладила Оленя.
Г е р д а. Ти і спиш з ножем?
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. Завжди. (Дивлячись на голубку.) Вона щось хоче сказати.
Г е р д а (радісно). Вона каже, що бачила мого Кая. Його вкрала Снігова Королева.
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. От негідниця! Я її чік-чік. (Показує ножем.) А куди вона його потягла?
Г е р д а. У Лапландію, на саму північ, де холодно-холодно.
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. Ось, ось, холодно. Давай спати.
Г е р д а. Але я не зможу заснути. Мій Кай, мій милий Кай живий! Я знайду Лапландію.
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. Тисяча чортів! (Передражнює.) "Мій милий Кай". Ну живий твій Кай. Живе у Снігової Королеви, в палаці. Либонь, не тужить. І тебе забув, а ти за ним по всьому світу мотаєшся.
Г е р д а. Кай живий, і я люблю його.
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. Ой, вже ці мені ніжності ... Гаразд, я тобі допоможу. Лапландія - це батьківщина мого Оленя.
О л е н ь. Так, моя батьківщина. Я ж північний олень. Там завжди сніг і лід. Диво як гарно! Стрибаєш собі на волі серед блискучих рівнин.
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. Розговорився! А знаєш, де ця Снігова Королева живе?
О л е н ь. Звичайно, знаю. У Лапландії розкинувся білий намет Снігової Королеви, а її палац - на острові Шпіцберген.
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. А знайдеш ти свою Лапландію, якщо я тебе відпущу?
О л е н ь. Як же не знайти батьківщину? Знайду! Там я народився і виріс.
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. Добре. Слухай, Гердо! Я вирішила тобі допомогти.
Г е р д а. Дякую! Я знаю - у тебе добре серце.
(Пригортається до Маленької розбійниці.)
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. Це все ніжності. (Відсторонюється від Герди, говорить до Оленя.) Я б ще довго могла потішатися над тобою: лоскотати ножем. Але я відпущу тебе на волю. Можеш бігти в свою Лапландію, але за це ти повинен відвезти до палацу Снігової Королеви цю дівчинку - там її названий брат.
Г е р д а. (Плаче від щастя.) Я вік буду пам'ятати тебе!
М а л е н ь к а р о з б і й н и ц я. Терпіти не можу, коли скиглять! (Прислухається.) Все, вгамувалися, сплять. Швидше в дорогу! Прощавай!
О л е н ь. Я швидко домчу тебе. Найкраща дорога - це дорога додому. Я не буду зупинятися ні вдень, ні вночі.
Герда з Оленем зникають. Маленька розбійниця махає їм на прощання рукою.
4 дія
Країна Лапландія. На сцені Герда і Олень
ОЛЕНЬ: Гердо, ти мусиш далі іти сама. Я не зможу тобі більше допомогти. Бажаю тобі удачі. Будь сильною!!! Прощай ! (йде).
ГЕРДА: Що ж далі мушу іти сама, адже Кай мій друг і він у біді. (ІДЕ.).
(ЗВУК ЗАМЕТІЛІ, НА СЦЕНУ ВИХОДЯТЬ КАЙ ТА СНІГОВА КОРОЛЕВА, КАЙ ПРОБУЄ З КРИЖИНОК ЗЛОЖИТИ СЛОВО «ВІЧНІСТЬ»).
СНІГОВА КОРОЛЕВА: Якщо ти складеш слово «ВІЧНІСТЬ», тоді будеш сам собі володар, а ще я подарую тобі нові ковзани.
КАЙ: (РОЗГУБЛЕНО). У мене нічого не виходить. Крижинки не слухаються мене.
СНІГОВА КОРОЛЕВА: Нічого, складеш. Ти ж найкращий мій учень. А я сьогодні полечу в теплі краї. Треба трохи підбілити снігом вершини гір, а то людям набридли свіжі лимони та виноград. (йде).
(Кай продовжує складати. Заходить Герда).
ГЕРДА: (бачить Кая , підбігає до нього).
Герда: Каю, мій милий Каю! Нарешті я знайшла тебе! (обіймає , плаче ). Каю, Каю.
КАЙ:(оживає). Гердо, люба Гердо! Де ти була так довго? А де я був сам ? (озирається). Де ми ? Як тут холодно і пустинно.
Герда: Тебе викрала Снігова Королева і принесла у своє царство. Але тепер все буде добре. Ходімо додому. Нас чекає бабуся.
(вбігає Снігова Королева)
Снігова Королева: Бридке дівчисько, як посміла ти прийти сюди ? Кай уже не твій, а мій. Забирайся геть!!!
КАЙ: Ні, королево! Я, більше не належу тобі. Моє серце розтануло і я не боюся тебе. Ходімо Гердо (ідуть).
Снігова Королева: СТІЙТЕ, СТІЙТЕ!!! Я заморожу вас. (хапається за голову). Ой, щось мені погано . Мої вірні сніжинки, де ви? Допоможіть! (королева виходить).
На сцену виходять Марія і Рома
МАРІЯ: Бач Рома, яку гарну казку ми почули. А ти казав...
РОМА: ТАК казка чудова, але все ж ніякого дива ми тут не знайшли.
ВИХОДЯТЬ КАЙ ТА ГЕРДА.
МАРІЯ: Ой, дивись, а це хіба не диво ? Якесь у мене враження , що я їх знаю.
РОМА: Хто ви ? Як потрапили сюди?
ГЕРДА: Я , ГЕРДА , А ЦЕ КАЙ.
МАРІЯ: А ось Рома тобі і перше чудо в передноворічну ніч.
РОМА: Справді! (на сцену виходять усі учасники дійства),
...а ось напевне і друге диво!!!
(УСІ УЧАСНИКИ ПІДХОДЯТЬ ДО КАЯ ТА ГЕРДИ, ВІТАЮЧИ ЇХ).