Нормування складальних робіт.

НОРМУВАННЯ СКЛАДАЛЬНИХ РОБІТ

Норма часу і методи нормування. 11орміроваііе часу складальних робіт - важливий захід, на основі якого визначають продуктивність робочих місць, встановлюють розцінки, здійснюють календарне планування виробництва. На основі технічного нормування визначають трудомісткість складальних робіт, а по ній проектують нові і реконструюються складальні цехи.

Технічно обгрунтованою нормою часу називають регламентований час виконання технологічної операції в певних організаційно-технічних умовах, найбільш сприятливих для данною виробництва. Технічно обгрунтовану норму встановлюють відповідно до експлуатаційних можливостями обладнання за умови застосування методів роботи, які відповідають сучасним досягненням техніки.

Технічної нормою вироблення називають величину, зворотну нормі часу; се висловлюють числом виробів, що випускаються в одиницю часу. Час нормують по операндам, так як операція є основним розрахунковим елементом технологічного процесу. Час і собівартість виконання операції служать критерієм, що характеризує доцільність се застосування при заданій виробничій програмі.

Штучним часом називають відношення часу виконання технологічної операції до числа виробів, одночасно збираються на одному робочому місці.

Розрізняють три методи нормування часу: 1) технічного розрахунку норм за нормативами; 2) розрахунку норм на основі вивчення витрат робочого часу спостереженням (хронометражем) і 3) визначення за укрупненими типовими нормативами. При нормуванні першим методом тривалість нормованої операції визначають розрахунковим шляхом за елементами, використовуючи нормативи, що представляють собою розрахункову тривалість виконання окремих елементів роботи. Норму часу встановлюють в результаті аналізу послідовності і змісту дій робочого і устаткування при найвигіднішому використанні його експлуатаційних властивостей. Даний метод називають також розрахунково-аналітичним. Застосовуючи другий метод нормування, норму часу встановлюють на основі вивчення витрат робочого часу спостереженням (хронометражем) безпосередньо в виробничих умовах. Цей метод важливий для вивчення і узагальнення передових прийомів праці. При нормуванні третім методом норму часу визначають наближено за укрупненими типовими нормативами, які розробляють для типових операцій і процесів по окремим вілам робіт. Цей метод нормування застосовують при одиничному і дрібносерійного виготовленні продукції.

Визначення ноц? М часу. При розрахунково-аналітичному методі нормування технічно обґрунтовану норму часу і технічну норму виробітку встановлюють на кожну складальну операцію. Для неавтоматизированного виробництва штучний час:

де / ₀ - основне (технологічне) час; t _B - допоміжний час; / ₀ б - час організаційного обслуговування; / _П - час перерв роботи.

При складанні на конвеєрі періодичного руху до складу штучного часу входить час переміщення вироби від однієї станції до іншої, а при складанні на конвеєрі безперервного руху - час переходу збирачів до вихідної позиції.

Основне {технологічне) час враховує зміну состоятш продукту виробництва в процесі складання. Воно затра * швасгся на виконання з'єднань, регулювання, пригін деталей,, підбір і розмірну сортування деталей, підготовку деталей до складання. При слюсарних роботах і збірці основний час нормують за відповідними нормативами.

Допоміжний час враховує дії, які супроводжують і забезпечують виконання основної роботи. Воно включає в себе час на установку, закріплення і зняття інформації, що збирається частини виробу, управління механізмами обладнання, а також на вимір (контроль) витримує при складанні розмірів. Допоміжний час знаходять підсумовуванням елементів часу на виконання перерахованих дій по всіх переходах операції, що встановлюються за нормативами допоміжного часу. Як і основне допоміжне час може бути ручним, машинно-ручним і машинним (автоматичним).

Суму основного і допоміжного часу називають оперативним врема / їм W У більшості випадків елементи основного і допоміжної часу тісно пов'язані межлу собою. Тому нормують елементи оперативного часу в цілому. Наприклад, за нормативами визначають безпосередньо оперативний час на переходи - загорнути вшгг М8, поставити і розклепати заклепку 6 мм і т. П.

Час організаційного обслуговування рабочею місця враховує витрати часу на підготовку робочого місця до початку роботи, прибирання робочого місця в кінці зміни, мастило і чистку складального обладнання та пристосування та інші аналогічні дії. Його визначають у відсотках від оперативного часу за нормативами (1 ... 5%). Час нерезвое в / юботе відводять на відпочинок і особисті потреби збирача; його беруть по норматшзам в процентному відношенні до оперативного часу (-2,5%).

Штучний час при складанні

де р і у - коефіцієнти, що визначають відповідно час організаційного обслуговування і час перерв у роботі (у відсотках).

При складанні виробів партіями в серійному виробництві розраховують під- готовігелию- закл ючшелиюе час Г _щ , який витрачає складальник на ознайомлення з кресленням вироби, підготовку і налагодження обладнання, пристосувань та інструментів, зняття і здачу пристосувань та інструментів після виконання роботи і здачі зібраних виробів. При складних операціях складання час ГПЗ витрачається головним чином на наладку обладнати. Воно залежить від характеру виконуваної роботи, ступеня складності наладки та нс залежить від розміру партії. Т _т визначають по норматшзам.

У сершшом виробництві штучно-калькуляційний час вважають за формулою

де п - розмір партії виробів, що збираються при одній налагодження обладнання.

При використанні автоматичного складального обладнання штучний час визначають без урахування сосгаатяющіх / об і / _п . Час допоміжних рухів зводять до мінімуму, здійснюючи їх на підвищених швидкостях або совмсщдя ці рухи (частково або повністю) з основною роботою.

Розрізняють два основних способи вивчення робочого часу за допомогою спостереження: хронометраж і фотографія робочого дня. За допомогою хронометражу вивчають витрати часу на виконання циклічно повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операції для встановлення їх нормальної тривалості. Підготовка до хронометражу починається з розчленовування виконуваної операції на укрупнені комплекси послідовних прийомів, що мають певну цільову закінченість. Хронометраж проводять для 10 ... 20 виробів. Після виключення різко розрізняються значень часу встановлюють нормальну тривалість кожного комплексу прийомів, яку приймають рівною среднеарифметическому для даного ряду спостережень. Підсумовуванням среднеарифметических значень визначають / ₀₁₁ на дану операцію.

Фотографією робочого щі називають спостереження з послідовним визначенням всіх витрат робочого часу протягом однієї або декількох змін. Основне призначення цього заходу - визначення втрат робочого часу, встановлення часу на обслуговування робочого місця і перерви.

Трудомісткість - кількість праці в людино-годинах, що витрачається на технологічний процес виготовлення (складання) одиниці продукції. Трудомісткість складання виробу дорівнює сумі штучного часу по всіх операціях його збірки. Пал верстатомісткість розуміють час роботи технологічного обладнання в станко-годинах, що витрачається на виконання технологічного процесу ізгогоалення одного виробу. За сганкоемкості визначають потрібну кількість одиниць обладнання, по трудомісткості - число робочих.

Нормування за укрупненими нормативами застосовують в многономенкла- турном виробництві при випуску виробів дрібними серіями або індивідуально. Укрупнені нормативи розробляють для певних виробничих умов, типових виробів і їх складових частин. За цими нормативами встановлюють норми часу дтя операцій вузловий і загальної збірки. Укрупнені нормативи коригують паралельно з удосконаленням технології складання.

Наближено трудомісткість складання можна визначити методом порівняння, якщо збирають кілька виробів, однакових по конструкції і ступеня точності, але різних за розмірами, в рівних виробничих умовах. Розрахунково-аналітичним методом знаходять трудомісткість Т збірки вибраного виробу (вироби-представника); далі визначають трудомісткості збірки інших виробів ряду:

де Q - маса виробу-представника; Q _x - маса нормованого вироби. Перша формула придатна при великому обсязі прігоночних робіт, друга при малому