Неозначено-особові та безособові речення.

Неозначено-особові речення позначають дію, яка здійснюється неозначеною особою. У ролі головного члена цих конструкцій виступають:

• а) дієслова в 3-й особі множини теперішнього або майбутнього часу дійсного способу: Над лиманом білять синім, білять білим над лиманом (В. Вінграновський>; - Тільки ж, Марійко! - застерегла під кінець. - Ні слова нікому. А то його вб'ють (А. Головко);

• б) дієслова в формі множини минулого часу дійсного способу: Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили (Т. Шевченко).

  Неозначено-особові речення виступають семантико-стилістичними синонімами двоскладних. Двоскладні речення означають дію й конкретного її виконавця. У неозначено-особових реченнях головну увагу зосереджено на самій дії, а не на дійовій особі. їх використовують замість двоскладних тоді, коли дія, позначена дієсловом-присудком, стосується багатьох осіб, перелік яких зайвий або неможливий, а також тоді, коли мовцеві особа невідома: Просять тебе не втручатися в мої справи (А. Головко). Порівняно з двоскладними неозначено-особові речення передають думку набагато динамічніше, експресивніше, тому й використовуються переважно в художній літературі, публіцистиці, мові ділових паперів, в усному мовленні.

Безособові речення означають дію або стан, які відбуваються без активної участі особи, незалежно від носія стану. Гловний член цих речень виражається:

• а) безособовими дієсловами на означення стану природи, фізичного або психічного стану людини, її настроїв, прагнень; наявності або відсутності певних змін, явищ, стану в довкіллі: Надворі вже зовсім розвиділось (М. Стельмах);

• б) особовими дієсловами в безособовому значенні на означення стану природи, людини, процесів сприймання, мислення, мовлення: Пахло талою землею (А. Головко); Дихалося вільно, йшлося по землі легко (Ю. Збанацький);

• в) безособовими формами на -но,-то: Село позначено печаттю переджнив я (Г. Донець); Із можливого в чудесне перекинуто мости (М. Рильський);

• г) прислівниками, присудковими словами типу можна, треба, варто, жаль, шкода, пора в сполученні з інфінітивом: Можна вибрать друга і по духу брата, та неможна рідну матір вибирати (В. Симоненко);

• ґ) заперечними словами нема, не було, не буде: Буря, пітьма, стежки нема (Л. Забашта); / на оновленій землі врага не буде супостата (Т. Шевченко).

Більшість безособових речень вступає в синонімічні зв'язки з двоскладними конструкціями. У безособових реченнях такого типу є вказівка на суб'єкт дії або стану, але суб'єкт цей пасивний, бездіяльний. У реченні він має форму не підмета, а обставини місця або додатка в давальному, орудному, родовому відмінках іменника чи займенника: Я не пишу - Мені не пишеться; Щось зашелестіло в лісі - Зашелестіло в лісі; Сніг замів дорогу - Снігом замело дорогу. Актуалізація, виділення дії-стану надає безособовим реченням особливої семантико-стилістичної виразності. Безособові речення вживаються в художній літературі, в розмовному стилі.

Прочитайте безособові речення, знайдіть у них головний член, поясніть його морфологічне вираження.

1. Проса покошено (М. Рильський). 2. Мело, крутило, скаженіло, огортаючи присмерками весь край (О. Гончар.). 3. Надворі було тихо, як у хаті (І. Нечуй-Левицький). 4. Я слухаю ці розмови під дубом, і так мені чогось робиться тоскно, так жалко, що світ споганіє, поки я виросту, і не буде вже сінокосу тоді, ні риби (О. Довженко). 5. Сіро і сумно ставало на заході сонця (М. Коцюбинський). 6. Далеко за річкою горіло і в шибці жевріло, переливалось, палахкотіло (О. Гончар). 7. Кожній людині відкрито в нас дорогу — твори, дерзай (О. Бойченко). 8. Дітям спочатку було дуже чудно (І. Нечуй-Левицький). 9. Між будинком та брукованою вулицею розбито мальовничий палісадник (Іван Ле). 10. Знов повіяло в душу весною, хоч кругом ще біліють сніги (П. Грабовський). 11. І раптом повстанців не стало (Іван Ле). 12. Кілька днів підряд мело дрібненьким колючим сніжком (В. Козаченко). 13. Човна струснуло, поставило майже сторчма, потім знову кинуло (О. Гончар). 14. Тільки блискало у хмарах та ревіли із гір потоки (П. Тичина). 15. Тріском, тупотом, гуркотом стрясло всі поверхи (О. Гончар). 16. І не було в мене ніякої думки в голові (І. Нечуй-Левицький). 17. А об чоловікові не було й звістки (І. Нечуй-Левицький). 18. Святі ворота взято на ланцюг (Л. Костенко). 19. Хлопців ніде не видно (Є. Гуцало).

Випишіть неозначено-особові речення:

1. Той монастир недавно збудували (Л. Костенко). 2.Ранком вивели їх з казарми на двір; розставили лавами (Панас Мирний). 3. Дивишся і не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим, гарячим і пахучим повітрям (Леся Українка). 4. Його сховали на горище, і ранок змив його сліди (А. Малишко). 5. Шануйте здобуте трудом поколінь, помножте його у пошані (М. Нагнибіда). 6. За правду, браття, єднаймось щиро (Леся Українка). 7. Але як швидко побіля вогню не бігай — все рівно обпечешся (Гр. Тютюнник). 8. Тут же, біля лікарні, розкладають вогнище, варять картоплю (В.Козаченко). 9. В артілях виспіли жнива, вантажать динь багряні кулі, і кавуни лежать поснулі (А. Малишко). 10. Коли зважуєшся на сей крок у житті, чого ж було стояти на колінах (Леся Українка). 11. Забуду моря віщий шум чи юнь, даровану годами (А. Малишко). 12. У дверях спинились, обернулись до вітчима (Леся Українка). 13.Куди не глянеш в даль оцю окресну — тут споконвіку скрізь лилася кров (Л. Костенко). 14.Коли спитають, де мій дім, я певно знаю, що я відповім (Л. Первомайський). 15. Стою — мов скеля непорушний (П. Тичина). 16. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене море верб, садків, конопель, соняшників, кукурудзи та густої осоки (І. Нечуй-Левицький). 17. Мої муки, мої люті, в хмарі заховаю (Т. Шевченко). 18. Не сумуй одна, не журись одна (А. Малишко). 19. Чи не піти лишень на шлях, подихать на роздоллі, в зеленім гаї, по полях та пошукати долі (П. Грабовський). 20. За що, не знаю, називають хатину в гаї тихим раєм (Т. Шевченко).