Насінне, спорове й вегетативне розмноження рослин. Запилення.

Розмноження є, однією з найважливіших особливостей живих організмів.

Розмноження — це процес відтворення собі подібних, що забезпечує спадковість життя.

Значення розмноження:

- розповсюдження рослин;

- заселення нових територій;

- продовження життя на Землі.

Організм, який виникає внаслідок розмноження, називають дочірнім, або нащадком. Під час ромзноження нащадки отримують від батьків спадкову інформацію. Більшість рослин розмножуються статево і нестатево.

Статеве розмноження – це спосіб розмноження при якому відбувається злиття чоловічої та жіночої статевих клітин ( гамет) з утворенням зиготи з якої розвивається нова рослина.

1. Статеве – за участю статевих клітин з обов’язковим заплідненням.

В рослинному організмі утворюються так звані статеві клітини (гамети):

• жіночі — яйцеклітини,

• чоловічі — сперматозоїди.

У статевих клітинах кількість хромосом удвічі менша (гаплоїдний набір хромосом), ніж у звичайних клітинах (містять диплоїдний набір хромосом).

При заплідненні чоловіча і жіноча клітини зливаються й утворюється зигота (запліднена яйцеклітина). Зигота ділиться, утворюється зародок, який розвивається всередині насінини, а при певних умовах проростає і дає початок новому організму.

У покритонасінних рослин утворюються гамети, відбувається запилення і запліднення за допомогою спеціального органа — квітки.

Переваги статевого розмноження рослин над нестатевим:

• всі нові особини успадковують характерні ознаки обох батьківських особин;

Нестатеве розмноження відбувається без участі спеціалізованих статевих клітин (окремими нестатевими клітинами або багатоклітинними частинами свого тіла).

У випадку нестатевого розмноження злиття клітин непотрібне: у ньому бере участь лише одна особина. Водночас може швидко утворюватися велика кількість нащадків, що є генетично подібними.

1. Нестатеве– процес відтворення нових особин без участі статевих клітин (гамет) та без запліднення. здійснюється за участю нестатевих (соматичних) рослинних клітин:

а) спорами або зооспорами – особливими спеціалізованими клітинами, які містять незначну кількість поживних речовин і вкриті захисною і досить міцною оболонкою (папороті, хвощі, плауни, мохи, водорості);

б) поділ клітини навпіл - відбувається шляхом утворення з однієї, так званої, материнської клітини двох інших — дочірніх (одноклітинні водорості);

в) вегетативне - розмноження за допомогою вегетативних органів, їх частин чи видозмін:

У вищих спорових рослин нестатеве розмноження забезпечують спорангії, у яких формуються спори — спеціалізовані (нестатеві) клітини, оточені захисними оболонками. Крім нестатевого розмноження, спори також забезпечують переживання несприятливих періодів і поширення. Коли спора потрапляє у сприятливі умови, вона проростає, з часом утворюючи нову рослину.

Поширеною формою нестатевого розмноження рослин є вегетативне. Воно зумовлене тим, що значна частина клітин рослинного організму зберігає здатність ділитися й утворювати нові тканини, а отже, відновлювати цілий організм.

Вегетативне розмноження відбувається шляхом відоктремлення певнних частин від материнського організму рослини.

При вегетативному розмноженні від материнського організму відокремлюється група нестатевих клітин. У максимальному варіанті можна взяти декілька клітин і на поживному середовищі виростити з них цілу рослину. У рослинництві це має назву культура клітин (калюс). У такий спосіб розмножують багато кімнатних і декоративних рослин.

Ростки у пробірках

У вищих рослин вегетативне розмноження відбувається за рахунок вегетативних органів, насамперед частин пагонів або їхніх видозмін (кореневищ, цибулин, підземних стеблових бульб, вусів). Кореневищами розмножуються багаторічні трави (пирій, конвалія, особ), цибулинами — проліски, часник, цибуля, тюльпани, нарциси. Деякі види рослин (картопля, топінамбур, або земляна груша) розмножуються підземними стебловими бульбами. Наземними повзучими пагонами — вусами — розмножуються пестач і суниці.

Багато рослин розмножуються стебловими живцями — ділянками пагонів, на яких розташовані бруньки (верба, тополя, вільха). Можливе розмноження й кореневими живцями. При цьому з додаткових бруньок, які закладаються на коренях певних видів рослин (наприклад, вишні, сливи, малини, обліпихи), можуть утворюватися паростки, що дають початок новій рослині. Такі рослини, як сенполія або бегонія, здатні розмножуватися листковими живцями.

Розмноження стебловими живцями

Розмноження кореневими живцями

Розмноження листковими живцями

Цікаво розмножуються рослини каланхое. Між зубчиками м'ясистого листка з особливих бруньок (їх називають вивідковими) розвиваються маленькі рослини з повітряними коренями. Вони згодом обпадають і укорінюються в ґрунті.

Розмноження вивідковими листковими бруньками

Унаслідок вегетативного розмноження з батьківського організму утворюються нові, зазвичай числені, дочірні особини. При цьому кожна дочірня особина подібна до батьківської за спадковими ознаками. Вегетативне розмноження сприяє швидкому зростанню чисельності виду та його розселенню.

Порівняльна характеристика нестатевого і статевого розмноження

Переваги самозапилення :

не залежить від зовнішніх умов, гарантує запилення в несприятливу погоду.

Недоліки самозапилення

не забезпечує генетичного розмаїття, що може призвести до ослаблення виду.

Переваги перехресного запилення :

створює більшу генетичну різноманітність, що підвищує адаптивність рослин.

Недоліки перехресного запилення :

залежить від наявності запилювачів та сприятливих умов.

Наукові назви видів запилення включають: самозапилення (автогамія) і перехресне запилення (анемофілія (вітром), ентомофілія (комахами), орнітофілія (птахами), хіроптерофілія (кажанами), гідрофілія (водою) та інші види зоогамії (за допомогою тварин).

Опрацювати стор. 25-29, виконати домашнє завдання на стор. 29-30.