Микола Вінграновський. «Даленіє вечір в бабиному літі…» , «Вже неминуче буде сніг».

Заплющте на хвилину очі. Уявіть останній теплий подих бабиного літа, коли павутинка ще тримається за гілку, а в повітрі вже відчувається невидимий холодок прийдешнього снігу. Що ви відчуваєте? Який це має колір? Який запах? Поділіться одним словом чи образом...

Сьогодні ми доторкнумося до творчості майстра кінематографічного слова, поета-шістдесятника, чиї вірші не просто читають — їх бачать і чують усіма фібрами душі. Це Микола Вінграновський. У його поезіях “Даленіє вечір в бабиному літі…” та “Вже неминуче буде сніг” час зупиняється в одному рядку.

самостійно окреслити завдання уроку.

Наша мета сьогодні — розгадати, як за допомогою кількох кольорових мазків-слів поет створює цілий Всесвіт, чому природа у нього жива і як уникнути емоційної сліпоти до краси навколо нас. Записуємо тему нашої літературної подорожі...

Микола Вінграновський

Даленіє вечір в бабиному літі

Даленіє вечір в бабиному літі,
І поміж тополі з поля до села
Гусеня хмарини плутається в житі,
Малинові пера губить із крила.

Губить воно, губить, що робити має?
В небі наліталось досхочу.
В стиглім житі вітер пера позбирає,
Все ж одно з хмарини хліба не печуть.

Рік написання – 1954

Рід літератури – лірика

Жанр – пейзажна лірика

Тема – змалювання краси природи у пору бабиного літа.

Ідея – звеличення краси природи

Основна думка: Відображення меланхолійного настрою й ностальгії.

Віршовий розмір – шестистопний хорей

Римування – перехресне

Художні засоби:

Епітети -малинові пера, стиглім житі

Метафори – бабине літо, гусеня хмарини плутається в житі, «губить пера із крила, гусеня хмарини наліталось, вітер пера позбирає.

Автор у цьому творі красиво та оригінально описує осінній вечір у селі. Вінграновський використовує метафору, розповідаючи історію пухнастої хмаринки, яка схожа на гусеня. На обрії небо зливається із землею в полі.

Захід сонця надає небу та хмарам червоного кольору. І хмаринка, схожа на гусенятко, налітавшись за день досхочу, сідає на ночівлю, блукає в житах і губить малинові пера з крил. А вітер, милуючись красою, позбирає ці пера (зблиски сонця в житі). Бо цим не заподіє шкоди хліборобам, які вирощують жито.

• Об’єднайтеся в пари. Один учень читає вірш «Даленіє вечір в бабиному літі…», акцентуючи увагу на теплих, «осінніх» інтонаціях. Інший учень читає вірш «Вже неминуче буде сніг», намагаючись голосом передати передчуття холоду та спокою зими.

• Обговорення: Як зміна темпу та гучності читання допомагає відчути зміну пір року в поезії Вінграновського?

• Випишіть із кожного вірша прикметники та дієслова, які допомагають «побачити» пору року.

  • Складіть таблицю:

    • Вірш «Даленіє вечір...» (Осінь): Кольори (теплі) / Відчуття (спокій, плинність).

    • Вірш «Вже неминуче буде сніг» (Зима): Кольори (холодні, білі) / Відчуття (очікування, неминучість).

• Питання: Які художні засоби (епітети, метафори) автор використовує для створення цих «картин»?

• Поясніть метафоричне значення виразів:

  • «Даленіє вечір в бабиному літі...» (Чому вечір «даленіє»?)

  • «Вже неминуче буде сніг» (Чому сніг названо «неминучим»?)

• Дослідження: Вінграновський часто оживляє природу. Випишіть 3 приклади персоніфікації (уособлення) з будь-якого з цих віршів. Яку роль вони відіграють у тексті?

• Напишіть мініатюру (5–8 речень) про той момент у природі, який найбільше вразив вас останнім часом (можливо, це перший дощ, ранковий туман або очікування весни).

• Умова: Використайте принаймні один епітет та одну метафору, наслідуючи стиль М. Вінграновського (будьте уважні до деталей!).