Микола Хвильовий. Життєвий і творчий шлях

Опрацюй.

Перші десятиліття XX століття принесли Україні жорстоку братовбивчу війну 20—30-х років, мільйони смертей і втрату здобутої державності. Долі країни співзвучна драматична доля її літератури, яка знову піднялася на захист гуманістичних цінностей. Україна й національне письменство були точкою перетину загальних конфліктів і закономірностей доби. Цю тенденцію виразно змоделювали наші прозаїки.

Крізь зображення українських реалій набули загальнолюдського звучання теми:

• людина й жорстока доба,

• самотність індивіда і проблема його духовних можливостей,

• особа й колектив, агресивність,

• руйнівні дії революційних мас і зіткнення розуму з ницими інстинктами.

Письменники намагалися, об'єктивно аналізуючи страшний час, виявити, куди прямують людство й Україна.

Жанрова система прози.

У великій прозі з’явилися такі жанрові різновиди:

• роман у новелах («Чотири шаблі», «Вершники» Ю.Яновського),

• науково-фантастичний роман («Останній Ейджевуд», «Прекрасні катастрофи» Ю.Смолича, «Сонячна машина» В.Винниченка),

• соціально-психологічний роман («Місто» В.Підмогильного),

• кіноповість («Арсенал», «Земля» О.Довженка);

• набули розвитку історичний роман, історична повість, трилогія.

Паралельно функціонує багато стильових течій, напрямів і художніх манер письма:

• експресіонізм (І. Дніпровський, О. Турянський);

• імпресіонізм (А. Головко, М. Ірчан, Г. Косинка);

• символізм (Г. Журба, Г. Михайличенко);

• неореалізм (В. Домонтович, В. Підмогильний);

• неоромантизм (О. Досвітній, А. Любченко, Ю. Яновський) та ін.

Складна дійсність змальовується багатоаспектно й багатогранно: поряд із реалістичним принципом правдоподібності проза використовує романтичні засоби, умовно-асоціативні форми, фантастику, гротеск, алегорію.

Прочитай про Миколу Хвильового, запиши короткий конспект, використовуючи ключові слова й словосполучення (дата, подія).

Микола Хвильовий (1893-1933)

13 грудня 1893 - народився Микола Фітільов у селищі Тростянець Охтирського повіту на Харківщині. Закінчив початкову школу. Навчався в Богодухівській гімназії. Із 6 класу виключений за участь у революційному гуртку. Пізніше склав іспит екстерном і одержав атестат.

Хлопчина здобув початкову освіту в Калантаєві, продовжив навчання у Богодухівській гімназії, але не встиг закінчити цей заклад, як почалися заворушення по всій країні. Великим потрясінням для Миколи стало те, що мільйонер Кінґ жорстоко придушив страйк робітників, викликавши на розправу козаків. Хлопець відчув у собі бунтарський дух: «Я ще не знаю, проти кого я буду бунтувати, але я вже знаю, що «так жити не можна».

Коли почалася Перша світова війна, Миколу Фітільова призвали в армію й відправили на фронт. Спочатку він був піхотинцем, але незабаром завдяки добрим знанням з хімії потрапив у газову команду. Щиро повіривши агітації пропагандистів, у діючій армії Микола примкнув до більшовиків. Коли ж російські війська ввійшли у Чернівці, Фітільов налагодив стосунки з місцевою революційно налаштованою молоддю, а на початку 1917 року разом з військами Російської імперії опинився в Румунії. Громадянська свідомість юнака в ті часи ще остаточно не сформувалася, але поняття чесності й честі були святими. Українське національне відродження Микола Хвильовий наївно мріяв поєднати з комуністичною ідеєю: «Пришпилюю до грудей два банти: червоний і... жовто-блакитний. Тоді я хотів бути українським більшовиком. З мене, глузували, звичайно, і я скинув обидва банти».

1917 - після госпіталю повернувся додому. Брав участь у боротьбі з денікінцями.

1918 року Микола Григорович опинився в Харкові, де одружився з учителькою Катериною Гащенко, мав від неї дочку Іраїду, але цей шлюб швидко розпався. У 1921 році в Харкові Хвильовий одружився з Юлією Уманцевою. Її дочку Любу митець сприймав як рідну і ніжно називав Любистком.

1919 - розпочав літературну діяльність, пишучи «агітки» для плакатів і газет. Вийшов перший друкований твір – поезія «Я тебе покохав город»

1921 - збірка віршів «Молодість»

1922 - збірка віршів «Досвітні симфонії»

1923 - збірка новел та оповідань «Сині етюди»

1925 - разом з М. Яловим та О. Досвітнім створили літературну організацію ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури). У цей час була опублікована стаття «Про “сатану в бочці”, або Про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», якою митець започаткував знамениту літературну дискусію 1925–1928 рр.

1926 - роман «Вальдшнепи»

1928 - повість «Сентиментальна історія»

Та перспектива виведення національної літератури на широку європейську арену, як це уявляв собі Хвильовий, ви явилася для тоталітарної системи небезпечною. У 1923 році почалися масові арешти інтелігенції. Хвильовий ще встиг здійснити подорож по спустошеній після голоду Україні. Від побаченого він зовсім занедужав: турбували серце, легені. Все частіше Микола Григорович заводив мову про магічне число 13, з яким пов'язував свою долю. Мовляв, у цей день народився на світ, у цей день до нього вперше прийшло кохання, з'явилася перша публікація. Тим, що обрав число, яке в народі вважається нещасливим, датою своєї насильницької смерті, мабуть, хотів підкреслити трагічну безвихідь становища.

В останній день життя, 13 травня 1933 року, митець запросив у гості найближчих друзів і пообіцяв їм прочитати новий твір. Поводився розкуто, оптимістично, весело. Частував гос тей чаєм, грав на гітарі, декламував. Врешті-решт нібито за рукописом вийшов у сусідню кімнату. Коли ж друзі кинулися туди на звук пострілу, побачили мертвого Хвильового.

Письменник готувався до цього кроку, про що свідчить його передсмертний лист. М. Хвильовий залишився вірним ідеям комунізму, але не міг змиритися з арештом свого побратима М. Ялового. Ось зміст листа: «Арешт ЯЛОВОГО — це розстріл цілої генерації... За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За генерацію ЯЛОВОГО відповідаю насамперед я, Микола Хвильовий. “Отже, — як говорить Семенко, — ясно...” Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя — ви й не уявляєте. Сьогодні — 13. Пам’ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче. Хай живе комунізм! Хай живе соціалістичне будівництво! Хай живе комуністична партія! "