1. Авраменко О. М. Українська література. 11 клас: підручник / О. М. Авраменко. – Київ: Генеза, 2011. – 304 с.
2. Хвильовий М. Я (Романтика) / Микола Хвильовий. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ukrlit.org/
YouTube. Лекції з української літератури: Хвильовий М. “Я (Романтика)” / канал «Українська література». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/
Конструктор уроків
- Всеосвіта›
- Бібліотека уроків›
- Українська література›
- Микола Хвильовий "Я (Романтика)".
Урок:
Микола Хвильовий "Я (Романтика)".
21.04.2021
Вміст уроку:
1
2
3
4
5
6
Опис, який учні побачать перед початком уроку
Нехай ця новела навчить вас цінувати людяність у будь-яких обставинах.
1
Микола Хвильовий. Новела «Я (Романтика)». Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком. Поглиблення поняття про імпресіонізм.
Мета: ознайомитися зі змістом новели «Я (Романтика)», присвятою до неї, з'ясувати символічність образу матері, визначити основні проблеми, порушені автором: трагічну роздвоєність особистості під впливом обставин часу, складність морального вибору між гуманістичними, вселюдськими ідеалами та фантастичною вірою в «загірну комуну», невідповідність між метою та засобами її досягнення; повторити та поглибити відомості про імпресіонізм, визначити стильові ознаки даного напряму в новелі Хвильового; розвивати навички аналізу прозових творів малих форм та самостійної пошукової діяльності, вміння аналізувати характер людини та відстоювати власні переконання.
Я вірю в «загірну комуну»
і вірю так божевільно,
що можна вмерти.
М. Хвильовий
Актуалізація опорних знань.
- Перш ніж заглибитися в новелу, пригадаймо, що відбувалося в українській літературі 20–30-х років ХХ століття:
Літературна дискусія 1925-1928 років
Засновник дискусії: Микола Хвильовий
Дата: 30 квітня 1925 р.
Подія: вихід памфлету «Про “сатану в бочці”, або Про графоманів, спекулянтів та інших просвітян».
Основна ідея памфлету: засудження “графоманів”, спекулянтів, що підлаштовують мистецтво під модні тренди або ідеологічні вимоги, замість того, щоб творити справжню українську літературу.
Вплив: стаття стала початком літературної дискусії 1925–1928 рр., яка активно обговорювала, якою повинна бути українська література: патріотичною, сучасною, морально відповідальною.
Простіше кажучи, Хвильовий виступає проти «псевдо-літератури», яка існує лише заради вигоди чи слави, і пропонує справжнім письменникам дбати про якість, мораль і національну місію.
2
Як політична обстановка впливала на літературний процес у 20–30-х роках ХХ століття?
Які літературні напрямки мали найбільше поширення та розвиток?
Чи змінилося жанрове розмаїття та тематика творів?
Чому Хвильовий почав літературну дискусію?
Які проблеми автор висвітлював у памфлеті?
Чи актуальні ці проблеми сьогодні?
.png)
3
Він був високоосвіченою людиною, грізним полемістом, ніжним ліриком, лагідним, люблячим батьком, завзятим мисливцем, чудовим знавцем мисливської зброї й мисливських собак, мав рухливі чорні брови, глибоко посаджені карі очі. Говорив хутко, нервово, сміявся щиро, дзвінко. Праве плече ледве помітно підсмикував, пальцем часто торкався носа. Одне слово, був звичайною людиною, у котрій жив, бунтував, сумнівався, боровся й утверджувався великий талант.
Завдання:
1. Ознайомитися з життєвим і творчим шляхом письменника.
2. Опрацювати матеріал підручника (О. Авраменко «Українська література. 11 клас», с. 45-46) і скласти «Лінію часу»
4
5
Аналіз новели“Я (Романтика)”
Рік: 1924
Літературний рід: епос
Жанр: новела
Тема: протистояння добра і зла в душі героя, його роздвоєність.
Ідея: вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним «я», ціною злочину його не побудувати.
Головні герої:
- головний герой «Я»;
- мати;
- доктор Тагабат;
- Андрюша;
- дегенерат.
Сюжет
⬇ Іде засідання “чорного трибуналу комуни” у будинку розстріляного шляхтича.
⬇ Без участі прокурорів і адвокатів ухвалюється один і той же вирок: “Розстрілять!”
⬇ Увечері мати “Я” заспокоює “сина революції”.
⬇ Якось “чорний трибунал” приймає рішення розстріляти черниць за антирадянську агітацію.
⬇ Серед черниць “Я” впізнає свою матір.
➖ “Я” сам застрілює свою матір, щоб довести свою відданість революції.
Композиція
- пролог (лірико-романтичний зачин), що вводить читача в складний психологічний світ (показана розмова матері з сином напередодні грози);
- три частини — три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя.
Проблематика
1. Суперечність, полярність одвічного ідеалу любові, гуманізму, добра, традиційних етичних цінностей, вироблених християнською цивілізацією — з одного боку, і служінням ідеї абстрактного гуманізму, фанатизму, фальшивої романтики — з другого.
2. Неминучість утрати людської сутності через зраду принципів людяності. Хто вбиває іншого — вбиває себе.
3. Проблематика носить надчасовий, філософський характер.
Стильові ознаки
1. Розповідь від першої особи.
2. Драматизм.
3. Внутрішні монологи героя.
4. Відсутність безпосередньої авторської оцінки.
5. Лаконізм.
6. Виразні художні деталі.
7. Глибокий психологізм.
8. Відмова від традиційного описового реалізму.
9. Часові зміщення.
10. Зіткнення віддалених епізодів.
11. Історичні алюзії, асоціації (термін «версальці» тощо) з метою поставити революцію в контекст визначних подій світової історії.
12. Символічний зміст образів, деталей.
Присвята
М. Хвильовий присвятив новелу «Я (Романтика)» «Цвітові яблуні» Михайла Коцюбинського.
По-перше, М. Хвильовий-прозаїк був пильним учнем М. Коцюбинського.
По-друге, у «Цвіті яблуні» теж виведено персонаж із роздвоєною свідомістю; це письменник, який, переживаючи трагедію смерті власної дитини, одночасно відчуває й муку батьківських почуттів, і роботу письменницької пам’яті. Для нього навіть момент смерті дитини стає творчим матеріалом — поза контролем свідомості, поза його волею. Він страждає, зневажає себе, але не владен будь-що змінити.
Але відмінність між творами у тому, що герой у "Цвітові яблуні" страждає безневинно, а герой новели Хвильового вчиняє найтяжчий гріх - матеровбивство і сам несе повну відповідальність за вчинене. Цей постріл у скроню найріднішої людини - це момент зламу, герой тут уже не роздвоєний, його вибір свідомий, і злочин його непрощенний. Я - чекіст стає на бік революції.
Новела «Я (Романтика)» має ліричний зачин, обрамлення.
«З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія».
Йде Марія ... тобто Богоматір, матір - Україна, рідна матір. Матір приходить до сина, коли він має хвилинку для перепочинку між жорстокими битвами.
«Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна… І мій неможливий біль, і моя незносима мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом».
Але поступово наростає тривога, насувається гроза, син бачить в очах матері «дві хрустальні росинки». Чому ж у чудових очах рідної людини сльози, над чим плаче мати-Україна? Мабуть, над дилемою гуманності й фанатизму, людяності та сліпої відданості абстрактній ідеї.
Письменник хоче допомогти осмислити протиставлення світлого й чорного, добра і зла, що живуть у душі головного героя новели. З одного боку — це інструмент, який повинен вершити революційний суд, а з другого — людина, яка вміє любити, бути ніжною, яка невидимою силою любові зв’язана з матір’ю.
«Я — чекіст, але я і людина», — підкреслює головний герой.
Хочеться вірити, що цією людиною насправді має чинитися справедливий суд іменем народу. Але душа «м’ятежного сина розвоєна, терзається між двома началами: Андрюша і мати - з одного боку, Тагабат — людина, з холодним розумом і з каменем замість серця» і Дегенерат - "вірний вартовий на чатах" з кримінальним минулим - з другого. Герой не бачить виходу. Саме в такі хвилини він, комунар, викликає співчуття. І Андрюша, і доктор Тагабат, і Дегенерат - це все внутрішні голоси самого героя. Через роздвоєність душі син мусив застрелити матір.
«Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможливої радості, закинув руку на шию своєї матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав на скроню». І це в ім’я революції, в ім’я дороги до загірних озер невідомої прекрасної комуни…».
Отже, письменник намагається підвести нас до висновку, що такий вчинок міг здійснити тільки справжній революціонер, який у критичну хвилину «голови не загубив». Але ми все більше починаємо розуміти, що фанатична відданість ідеї несе тільки зло, убиває почуття справедливості, почуття розуміння добра й правди, руйнує людську особистість, людське «я». Саме тому згадки про Матір Божу у фіналі вже немає. Хвильовий показує, що дійсність "як зграя голодних вовків" перемогла, навколо світ, покинутий Богом, вбито не лише матір, вбито Богоматір, матір-Україну.
«Там, в далекій безвісті невідомо горіли тихі озера загірної комуни».
Цими сумними словами закінчується трагічна новела — драма роздвоєності людської особистості, драма революціонера, якого морально знівечила абстрактна ідея.
Новела Миколи Хвильового «Я (Романтика)» стала своєрідним викриттям жорстокості та несправедливості нової системи. Намагання вбити в собі людину, убити добро в ім’я фанатизму, приводить до переродження в дегенерата. Разом зі своїми героями письменник шукав вихід із лабіринтів історії, свято вірив і люто ненавидів, і нарешті, не витримав. Пролунав постріл…
6
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Виконати письмово в робочих зошитах!
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Які моральні уроки новели М. Хвильового «Я (Романтика)»?
— Мене вразило…
— Я думаю, що цей твір у наш час…
Рефлексія від 25 учнів
Сподобався:
0
Так: 23
Ні: 2
Зрозумілий:
0
Так: 22
Ні: 3
Потрібні роз'яснення:
0
Ні: 23
Так: 2