Михайло Коцюбинський. Новела «Intermezzo»

Опрацюй.

Передісторія.

1908 рік – час реакції – жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами та бунтівниками. Тюремне переповнення вчорашніми правдошукачами, поліція чинила розправи – вішали, стріляли, били. М.Коцюбинський у листі до М.Чернявського пише: «Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи все те на власні очі, і який це вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до Вас» (18 листопада 1905 рік)

На утриманні М.Коцюбинського була сім’я. позичку, яку він взяв у банку для придбання садиби в Чернігові, так і не зміг сплатити до кінця свого життя. Матеріальна скрута примушує його багато писати. Але цього не вистачає. Так, наприклад, за перший том оповідань у 1903 році йому заплатили 200 карбованців. А в той же час А.Чехов продав свої твори видавцеві за 7500 крб. Навіть російські перекладачі творів Коцюбинського одержували більше, ніж він.

Украй виснажений службою, політичними обставинами, знесилений хворобами, Михайло мріє про відпочинок.

У цей складний час він переживає ще й особисту драму: несподівано до нього, людини сімейної, прийшло кохання. Свою дружину Віру Дейшу він дуже любив. Від щасливого шлюбу народилося 4 дітей. Але почуття до Олександри Аплаксіної, молодої співробітниці статистичного бюро, було не мимовільним захопленням. Воно заволоділо ним, йог серцем і думками. Але в найкритичніший момент їхніх стосунків, коли требу було вибирати між сім’єю й коханою жінкою, М.Коцюбинський сказав: «Я не залишу сім’ю, якщо навіть доведеться переступити через себе». Відмовлятися від кохання було нелегко. Коцюбинський замкнув у грудях своє нестримне серце. Нескінченні «треба» і безкінечні «мусиш» додавали муки.

Виснаження нервової системи призвело до того, що письменник не міг працювати. Йому здавалося, що люди, яких бачив, вимагають, щоб він показав світові свої страждання: «Мене втомили люди. Мені надокучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять». Лікар порадив письменнику відпочити на лоні природи.

Справжнім порятунком стали кононівські полі відомого мецената і друга Коцюбинського Євгена Чикаленка, в будинку якого письменник провів кілька тижнів улітку 1908 року, що лягло в основу новели «Intermezzo».

«Intermezzo» - твір особливий. У ньому немає зовнішнього конфлікту, діалогів, полілогів. Сюжет новели визначається ритмами свідомості ліричного героя.

Прочитай новелу «Intermezzo».

Запиши літературний паспорт твору.

«Intermezzo»

(Пауза. Невеличка музична п’єса, що виконується між окремими частинами значного музичного твору і співає хвалу життю, любові до всього живого)

Присвята: кононівським полям

Жанр: психологічна новела (відтворено почуття й настрої ліричного героя, викликані певними життєвими обставинами).

Тема: митець і суспільство. Ліричний герой новели – демократично настроєний інтелігент, який незважаючи на особистий психологічний стан утоми, знов іде до людей, повертається до життя, бо його світогляд і моральність не дозволяють стояти осторонь громадських проблем.

Провідний мотив: заклик до людини оновитися духовно, стати гармонійною часткою Космосу й зусиллям своєї волі витіснити дисгармонію, зло, що панує у світі: «Освіжи небо й землю. Погаси сонце й засвіти друге на небі».

Символіка образів:

Зозуля – пророкує стомленому митцеві багато літ щастя, вселяє надію.

Самозакохана Пава – дворянство.

Трепов – жандармерію (кличкою цього паса стало прізвище міністра внутрішніх справ Трепова, який підписав смертні вироки селянам)

«Дурний Оверко» - селянство, якому досить дати волю – і воно ні на кого не кинеться.

Білі мішки – жертви терору: повішені, розстріляні.

Пейзажі – філософські роздуми про життя.