Михайло Коцюбинський Новела "Intermezzo"

Історія написання новели «Intermezzo»

Михайло Коцюбинський - справжній митець, котрий проникав у таємниці природи, відчував, міг неповторно відтворити та передати її суть на папері.

Природа і людина зливаються у нього в одне ціле, стоять в одному поетично-філософському ряду.

Творчий задум новели «Intermezzo» (1908) визрів у Михайла Коцюбинського під час гостювання в маєтку Євгена Чикаленка в селі Кононівка, куди він приїхав на відпочинок.

Глибоке переживання подій пореволюційної реакції, виснаження від творчості й хвороб спонукали митця до усамітнення, до пошуків джерел натхнення.

Природа збагатила письменника численними враженнями.

Словникова робота. Запишіть в зошит визначення та тези «Особливості новели» та «Імпресіонізм».

М.Коцюбинський вважається яскравим представником імпресіоністичної течії в українській літературі.

Імпресіонізм (від франц. «враження») - напрям у мистецтві та літературі останньої третини ХІХ - початку ХХст. Виник у французькому живописі. Назву дістав після виставки 1874р., на якій експонувалася картина К. Моне «Враження. Схід сонця».

Важливим принципом імпресіонізму був відхід від типовості, основним стильовим прийомом — зображення не самого предмету, а враження від нього. 

Провідним у мистецтві імпресіонізму стало відчуття миттєвості, випадкового погляду. Знайомлячись із полотнами імпресіоністів, складається враження, що полотна написані простим перехожим, який гуляв бульварами та вулицями міст і насолоджувався життям.

Під впливом живопису імпресіонізм поширився і на інші види мистецтва. Імпресіоністи збагатили літературу поглибленим психологізмом у змалюванні образів. Першими представника імпресіонізму у світовій літ-рі були брати Гонкури, Гі де Мопасан, в російській літературі – А.Чехов, І.Бунін. Наприкінці  ХІХ століття імпресіонізм проникає в українську літературу. Українські імпресіоністи більше тяжіють до психологізму, до прийомів, які передають людські настрої і стани. Імпресіоністичне письмо властиве творам Стефаника, О.Кобилянської, М.Хвильового, В.Винниченка.

Його ознаки :

•         Заглиблення  у внутрішній світ людини;

•         Відтворення дійсності яскравими зоровими і слуховими образами;

•         Звертання уваги на найтонші зміни настрою у природі.

Головне: змалювати навколишній світ так, щоб було зрозуміло, що робиться в душі героя.

Імпресіоністичне письмо нелегке, воно вимагає неабиякого таланту, особливої чутливості, вміння сказати образно, переконливо, лаконічно.

Так умів М.Коцюбинський. Валерій Шевчук захоплено писав : « Ніхто ні до Коцюбинського, ні після нього не створював пластикою слова такого виключного враження., і саме в тому нам бачиться немеркнуча велич його художніх полотен»

"Intermezzo" Михайла Коцюбинського - вершина імпресіоністичного письма, це ряд зорових картин, створених словом, які передають враження героя від навколишнього і водночас його внутрішні переживання. 

Клод Моне. «Враження. Схід сонця»

Промені ранкового сонця, що ховаються в тумані, не дають картині відчуття тепла і світла. Наче художник хотів сказати, що в цьому місті панує не природа, а винахід людства - важка промисловість.

Клод Моне «Камілла й Жан»

Афродита у давніх греків народилась з морської піни, а ця жінка, напевне, з літнього неба.

Новела (італ. novella — новина, від  лат. novellus — новітній) — малий епічний жанр художньої літератури, іноді новелу ототожнюють з оповіданням. Однак, в новелі спостерігається поглиблення психологізму , «новела будується не те, що на одному епізоді, а на одній миті, в якій виражається парадоксальність явища буття». Як приклад можна навести новелу В. Стефаника «Новина», де в одній трагічній миті, коли батько позбавляє життя власну дитину, щоб не дати їй померти з голоду й самому не бачити її мук, одночасно виявляє любов до нещасної дівчини.                                                                           

Оскільки для новели характерна парадоксальність, у ній завжди має місце сатиричний чи комічний пафос, іноді він набирає драматичного, а то й трагічного відтінку. Кінцівка новели є непередбачуваною. В цьому жанрі значно більшої художньої сили набуває поетичне слово.                                    
Майстрами новели в українській літературі виявили себе М. Коцюбинський, В. Стефаник, Г. Косинка, Μ. Хвильовий, Ю. Яновський, О. Гончар, П. Загребельний, Григір Тютюнник.