Музика доби романтизму

Романтичний ідеал передбачав культ пристрастей, прагнення піднесеності та свободи, романтичний герой уособлював сильні та шляхетні риси. Тому не дивно, що з-поміж видів мистецтва, у яких яскраво виявився романтизм, музиці належала провідна роль. Романтична музика характеризується програмовністю, а панівною сферою образності стає лірика. У непрограмовій музиці посилилася образна конкретність. Композитори-романтики зосередили увагу на багатому та складному внутрішньому світі людини, надаваючи перевагу вокальній та інструментальній мініатюри. До яскравих представників романтизму належать Ф.Шуберт, Р.Шуман, Ф.Ліст, Е.Гріг, Ф.Шопен, Р.Вагнер, М.Глінка, М.Римський-Корсаков, П.Чайковський.

"Доля нагородила поляків Шопеном, як німців Моцартом", - так писали сучасники про молодого, надзвичайно талановитого польського музиканта. Фортепіанна музика видатного композитора й піаніста, засновника класичної музики Польщі Фредеріка Францішека (Франсуа) Шопена технічно досконала й водночас надзвичайно лірична. Із неперевершеною мелодійністю, щирістю й вишуканістю у ній передано найрізноманітніші настрої та почуття. Фортепіано було улюбленим інструментом Шопена, і він змусив зазвучати цей чудовий інструмент по-новому, збагативши музичні засоби виразності. Видатний російський композитор й піаніст Антон Рубінштейн назвав польського митця душею фортепіано. У дитинстві Фредерік чув багато народних пісень і танців, які палко полюбив. Ці музичні враження вплинули на його творчість. Творчий доробок композитора становлять фортепіанні твори: концерти, сонати, полонези, вальси, мазурки, ноктюрни, скерцо, етюди, прелюдії. У більшості з них звучать відголоски народних мелодій Польщі.

Сьогодні ми познайомимося з Ноктюрном сі мажор Ф. Шопена. Французьке слово ноктюрн, у дослівному перекладі означає нічний.

Термін цей, поширений у різних видах мистецтва, з'явився в музиці 18 ст. Тоді ноктюрнами називали п'єси, призначені для виконання на відкритому повітрі нічної пори. Багаточастинні твори, найчастіше для кількох духових і струнних інструментів, за характером наближалися до інструментальних серенад. Іноді звучали вокальні ноктюрни - одночастинні твори для одного або кількох голосів. Отже, у музиці ноктюрн - це фортепіанний твір задумливого, мрійливого характеру. У 19 ст. склався зовсім інший ноктюрн: мрійлива, співуча фортепіанна п'єса, навіяна образами ночі, нічною тишею, нічними думами. Найвідомішими є ноктюрни Ф.Шопена: мрійливі й поетичні, суворі та скорботні, бурхливі й пристрасні, вони - значна частина творчості поета фортепіано.

Королевою музичних інструментів називають скрипку. У творчості Нікколо Паганіні, найвідомішого скрипаля-віртуоза, набули досконалості сольні жанри інструментальної музики. Віртуоз - артист-музикант, який досконало володіє виконавською технікою свого мистецтва.

Для вдосконалення своєї виконавської майстерності Паганіні створив 24 каприси - віртуозні інструментальні п'єси. Ця музика, яку легко сприймає навіть непідготовлений слухач, водночас дуже складна для виконавця, тому тільки музиканти-віртуози здатні її виконати. Найбільш популярним є Каприс №24, у мелодії якого можна впізнати чи не найулюбленіший танець італійців - тарантелу.