Морфологічні типи прислівників. Ступені порівняння означальних прислівників. Правопис прислівників і прислівникових сполучень. Мовленнєві помилки в уживанні прислівників і шляхи їх подолання

На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ні за числами, ні за відмінками, не має ознак роду.

Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких прислівник утворюється: добрий — добре, міцний — міцно, щодня — що+дня, згарячу — з+гарячу.

Прислівники найчастіше залежать від дієслів, дієприкметників, дієприслівників, прикметників та інших прислівників, виступаючи в реченні обставинами до них: Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур’ян. Чистіша від сльози вона хай буде. Вірно і слухняно нехай вона щоразу служить вам, хоч і живе своїм життям (М. Рильський).

Прислівники можуть залежати від іменників, і тоді вони виконують синтаксичну функцію означення: Не потребують вони щоранку кави по-варшавському (Остап Вишня).

Прислівники також бувають вставними словами: І найвища, по-моєму, краса — це краса вірності (О. Гончар).

Прислівники потрібно, треба, шкода, можна, не можна, жаль, пора, нема, соромно тощо виконують роль присудків у безособових реченнях: Сором сліз, що ллються од безсилля (Леся Українка).

За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на означальні і обставинні.

Групи прислівників за значенням

Прислівники, похідні від іменників, прикметників, числівників, займенників, які виражають спосіб дії, не утворюють форм вищого і найвищого ступенів порівняння: влітку, навзнак, по‑українському, уперше, натроє, по-нашому, по-своєму.

Якісно-означальні прислівники передають якісну ознаку дії. Вони утворюють форми вищого і найвищого ступеня порівняння: вищий — вище — найвище, ближчий — ближче — найближче.

Ступені порівняння прислівників

Значення найвищого ступеня порівняння може посилюватися додаванням префіксів як, що: найдорожче — щонайдорожче — якнайдорожче; найвище — щонайвище — якнайвище.

Розрізнення прислівників на -е й однозвучних прикметників середнього роду.

И та І в кінці прислівників

Написання н і нн у прислівниках

У прислівниках пишеться стільки букв н, скільки їх у прикметниках і дієприкметниках, від яких походять прислівники: туманний — ту//манно, захоплений — захоплено.

Правопис прислівників

Разом пишуться:

1) прислівники, утворені сполученням прийменника з повнозначними частинами мови (прислівником, іменником, коротким прикметником, числівником, займенником): віднині, набагато, негаразд; вдень, надміру, опівночі, украй, напівдорозі; востаннє, нашвидку, потихеньку, напевне; вдвоє, начетверо, утрьох; заодно; внічию, нащо, передусім;

2) прислівники, утворені сполученням кількох прийменників з іншими частинами мови: вдосвіта, завбільшки, навперейми, навскоси, позаторік, попідвіконню, спідлоба;

3) прислівники, утворені поєднанням часток аби, ані, де, чи, що, як із будь-якою частиною мови: абикуди, анічичирк, дедалі, чимало, щоденно, якомога, якось, якнайкраще.

З дефісом пишуться:

1) прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфікса -ому або -ки: по-господарському, по-іншому, по-своєму, по-українському, по-братерськи, по-сусідськи;

2) прислівники, похідні від порядкових числівників (+ прийменник по): по-перше, по-друге, по-п’яте;

3) прислівники, утворені за допомогою будь-, -будь, -небудь, хтозна-, казна-, -то: будь-коли, куди-будь, куди-небудь, хтозна-де, казна-як, тоді-то;

4) прислівники, утворені сполученням двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, сяк-так;

5) прислівники, утворені повторенням слова: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, як-не-як.

Окремо пишуться прислівникові сполуки:

1) що складаються із прийменника та іменника, у яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення і граматичну форму: без жалю, без кінця-краю, в міру, до ладу, з розгону, на вибір, під боком, по сусідству;

2) що складаються з двох іменників або числівників у поєднанні з одним або двома прийменниками: день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, час від часу;

3) утворені сполученням прийменника з повним прикметником: в основному, в цілому;

4) утворені поєднанням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.