Навчальна:поглибити знання учнів про морфологічну норму сучасної української літературної мови; повторити основні граматичні ознаки дієслова та його дієслівні форми; систематизувати знання про дієвідміни, способи, часи, особи й числа дієслів; розглянути складні випадки дієвідмінювання та словозміни дієслів; навчити правильно вживати нормативні форми дієслів у власному мовленні.
Розвивальна:розвивати мовне чуття, логічне мислення, уміння аналізувати мовні явища, порівнювати граматичні форми, знаходити й виправляти мовні помилки; формувати навички самостійної роботи з мовним матеріалом.
Виховна:виховувати повагу до української мови, відповідальне ставлення до культури усного й писемного мовлення, прагнення дотримуватися норм сучасної української літературної мови.
Сьогодні ми працюватимемо над темою, яка має велике практичне значення, адже правильне вживання дієслів допомагає нам чітко висловлювати думки, грамотно писати й упевнено спілкуватися.
Налаштуймося на роботу. Бажаю кожному бути уважним, активним і не боятися помилятися, адже саме аналіз помилок допомагає вдосконалювати мовлення.
Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.
Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.
Відповідає на питання що робити? що зробити? що роблю? що зробив? тощо.
Дієслово має вид, час, спосіб, особу, число; у формах минулого часу та умовного способу розрізняється рід.
Інфінітив — початкова форма дієслова, яка відповідає на питання що робити? що зробити?
Часи: теперішній, минулий, майбутній.
Способи: дійсний, умовний, наказовий.
Дієвідміна — тип дієслова, який визначають за особовими закінченнями.
Інфінітив, дієприкметник, дієприслівник і безособові форми на -но, -то не змінюються за особами.
2
Опрацювання нового матеріалу
1. Морфологічна норма
Морфологічна норма— це сукупність загальноприйнятих правил утворення, зміни та вживання граматичних форм слів відповідно до норм сучасної української літературної мови.
Морфологічні норми регулюють:
правильне утворення форм слова;
правильне вживання граматичних закінчень;
узгодження слів у реченні;
нормативне використання граматичних категорій;
правильне вживання особових, часових і способових форм дієслова.
Наприклад:
правильно: ходімо, а не давайте підемо в значенні безпосереднього заклику до спільної дії, коли доречна форма ходімо;
правильно: вони хочуть, а не вони хотять;
правильно: ви їсте, а не ви їдите;
правильно: я відповім, а не я відповімся в значенні надам відповідь;
правильно: нехай учні працюють, а не нехай учні працювати.
Важливо пам'ятати: не кожна незвична форма є помилковою. Деякі форми залежать від контексту, значення, часу, виду й способу дієслова.
2. Дієслово як частина мови
Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета й відповідає на питання що робити? що зробити?
Основні граматичні категорії дієслова:
Категорія
Приклади
Вид
читати — прочитати
Час
читаю — читав — читатиму
Спосіб
читаю — читав би — читай
Особа
читаю, читаєш, читає
Число
читає — читають
Рід
читав, читала, читало
Особа визначається в теперішньому й майбутньому часі дійсного способу, а також у наказовому способі. У минулому часі дієслова змінюються за числами, а в однині — за родами.
3. Дієслівні форми
В українській мові розрізняють п'ять основних дієслівних форм.
Форма
Особливості
Приклад
Неозначена форма (інфінітив)
Не змінюється
читати, зробити
Особова форма
Змінюється за особами, числами, часами та способами
читаю, читатимеш
Дієприкметник
Поєднує ознаки дієслова й прикметника
прочитаний, написаний
Дієприслівник
Називає додаткову дію, не змінюється
читаючи, прочитавши
Безособова форма на -но, -то
Називає дію без указівки на її виконавця, не змінюється
виконано, написано
Зверніть увагу. Безособові форми на -но, -то вживаємо переважно в конструкціях, де важливий результат дії: Завдання виконано. Лист написано. Рішення ухвалено.
4. Дієвідміни дієслів
Дієслова теперішнього часу та простого майбутнього часу доконаного виду мають особові закінчення, за якими визначають дієвідміну.
Перша дієвідміна
У 3-й особі множини дієслова мають закінчення -уть, -ють.
Найзручніше поставити дієслово в 3-тю особу множини теперішнього часу або простого майбутнього часу доконаного виду:
працювати — працюють, отже, І дієвідміна;
говорити — говорять, отже, ІІ дієвідміна.
Якщо особова форма неочевидна, потрібно враховувати інфінітивну основу, особові закінчення та словникові винятки.
До ІІ дієвідміни належать, зокрема, дієслова на -ити (-їти), а також дієслова бачити, боятися, стояти, сидіти, спати, кричати, терпіти, горіти, летіти та інші. Проте визначати дієвідміну лише за закінченням інфінітива не завжди правильно.
5. Складні випадки словозміни дієслів
У мовленні найчастіше трапляються помилки під час утворення форм дієслів хотіти, їсти, дати, бути, бігти, а також у формах наказового способу.
Дієслово «хотіти»
Правильно:
я хочу;
ти хочеш;
він, вона хоче;
ми хочемо;
ви хочете;
вони хочуть.
Неправильно: вони хотять, ти хотіш.
Дієслово «їсти»
Правильно:
я їм;
ти їси;
він, вона їсть;
ми їмо;
ви їсте;
вони їдять.
Неправильно: ти їш, ви їдите.
Дієслово «дати»
Правильно:
я дам;
ти даси;
він, вона дасть;
ми дамо;
ви дасте;
вони дадуть.
Дієслово «бути»
У теперішньому часі в значенні зв'язки в українській мові часто використовуємо нульову форму: Я учень. Вона вчителька. Ми вдома.
У майбутньому часі: буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть.
У минулому часі: був, була, було, були.
6. Наказовий спосіб дієслова
Наказовий спосіб виражає наказ, прохання, пораду, заклик або спонукання до дії.
Правильні форми:
читати — читай, читайте, читаймо;
працювати — працюй, працюйте, працюймо;
зробити — зроби, зробіть, зробімо;
ходити — ходи, ходіть, ходімо;
сісти — сядь, сядьте, сядьмо.
Для спонукання до спільної дії можна використовувати форми на -імо, -мо: працюймо, ходімо, зробімо, напишімо.
Форми третьої особи утворюємо за допомогою часток хай, нехай та відповідної форми дієслова: Хай учні працюють. Нехай кожен висловить свою думку.
Порівняйте:
нормативно: Виконаймо завдання разом!
нормативно: Нехай учні виконають завдання!
ненормативно: Нехай учні виконати завдання!
7. Умовний спосіб
Умовний спосіб виражає дію, бажану або можливу за певних умов. Утворюється за допомогою форми минулого часу та частки б (би).
Приклади:
я прочитав би;
вона написала б;
ми виконали б;
вони допомогли б.
Частку б (би) пишемо окремо від дієслова.
Порівняйте:
Я хотів би взяти участь у конкурсі.
Якби я мав більше часу, то підготував би ще одну роботу.
У другому реченні частка якби пишеться разом, коли виступає сполучником умови. Це інше мовне явище, ніж окрема частка б (би) при дієслові.
8. Особливості вживання дієслівних форм
Форми майбутнього часу
В українській мові дієслова недоконаного виду мають три форми майбутнього часу:
проста: читатиму, працюватиму;
складна: читатиму не є прикладом складної форми; проста форма має суфікс -м- у закінченні;
складена: буду читати, буду працювати.
Для точності розмежуємо:
проста форма: читатиму, працюватиму;
складена форма: буду читати, буду працювати;
складна форма: читатиму в традиційній шкільній класифікації не виділяється окремо від простої; складну форму утворюють рідковживані варіанти на зразок читати́му не використовуємо як окремий нормативний зразок у шкільному аналізі.
Найважливіше для практики: читатиму і буду читати — нормативні форми майбутнього часу дієслова недоконаного виду.
Для доконаного виду використовуємо просту форму майбутнього часу: прочитаю, напишу, виконаю.
Безособові форми на -но, -то
Правильно: Завдання виконано. Роботу перевірено. Наказ підписано.
У таких реченнях не потрібно додавати виконавця в називному відмінку так, ніби це звичайне особове речення: замість Комісією перевірено роботи в нейтральному офіційно-діловому викладі часто краще Роботи перевірено комісією.
Дієприслівникові звороти
Дія, названа дієприслівником, зазвичай має стосуватися того самого виконавця, що й дія присудка.
Правильно: Прочитавши текст, учень відповів на запитання.
Неправильно: Прочитавши текст, у мене виникло запитання.
Правильно: Коли я прочитав текст, у мене виникло запитання.
Перегляньте відео.
3
Закріплення вивченого матеріалу
Вправа 1. «Знайди правильну форму»
Оберіть нормативний варіант.
А) вони хотять; Б) вони хочуть.
А) ви їдите; Б) ви їсте.
А) нехай учні працюють; Б) нехай учні працювати.
А) ходімо разом; Б) давайте ходити разом у значенні безпосереднього заклику піти зараз.
А) я відповім на запитання; Б) я відповімся на запитання.
А) ми читаємо; Б) ми читамемо.
А) ти бачиш; Б) ти бачишся в значенні «бачиш предмет».