Модернізм у музиці. Неофольклоризм. Таємниця популярності «Щедрика» М. Леонтовича

Народні мелодії… Вони полонять і зачаровують людські серця, є родючим ґрунтом для творчості майже всіх музикантів професіоналів.

У ХХ ст. проявляється значний інтерес до фольклору різних народів, і у мистецтві виникає новий напрям — неофольклоризм.

Його ознака — оновлення засобів музичної виразності, джерела — зразки народного мистецтва.

В українській музиці початку ХХ століття широкого розвитку набуло хорове мистецтво. У цьому важливу роль відіграла творчість композиторів: М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степового.

Хорову обробку «Щедрика» на основі народної мелодії та слів створив визначний український диригент і композитор Микола Леонтович на початку XX століття. Нині Микола Леонтович — один із найчастіше виконуваних українських композиторів. Зокрема, «Щедрик» у різдвяний час звучить по всьому світу. У Великій Британії цю пісню називають «новорічною серенадою», в Америці — «колядкою дзвонів». Без «Щедрика» просто неможливо уявити зимові свята, в усякому разі, в Німеччині, Нідерландах, Франції, Іспанії, Англії, Бельгії. Навіть дзвони на ратуші у Брюсселі вибивають «Щедрик». Але ось що цікаво: «Щедрик» не має стосунку до Різдва і взагалі релігії.

Щедрівки співали у Щедрий вечір, напередодні старого Нового року. В цей час за традицією співаки бажали господарям багатства і миру, щоб «овечки покотились, а ягнички народились», щоби був «товар весь хороший», щоби «мати мірку грошей» і «дружину чорноброву». Правда, в давнину (до XV століття) наші предки святкували Новий рік із початком весни, в березні, коли все прокидалося й відроджувалося. Тоді й співалися щедрівки, які виконували функції веснянок, тому в них і залишилися згадки про ластівок, зозуль («прилетіла ластівка», «ой, сива зозуленька») і схожу на горобця пташку щедрика (канарковий в’юрок, європейський в’юрок або жовтодзьобик), яка також прилітає на територію України тільки в кінці березня.

Та завдяки «Щедрику» про Україну почули в усьому світі. Вперше за кордоном її почули у виконанні хору Олександра Кошиця під час світового турне. Під час цього турне «Щедрик» став коронним номером хору. 5 жовтня 1921 року у знаменитому концертному залі «Карнегі-хол» (Нью-Йорк) український народний хор уперше виконав «Щедрика» для американської публіки. Власне у США, в Уругваї, Аргентині, Бразилії та країнах, де буда поширена українська еміграція, «Щедрик» мав надзвичайну популярність.

Створення «Щедрика» потрапило якраз на період фовізму, одного з різновидів авангардного мистецтва. Це був новий погляд на фольклор, пошук у ньому живих зразків, які могли би породити в музиці потужний фольклорний напрям. Язичництво входило в моду, Леонтович відгукнувся на потреби публіки. Так з’являється новий напрам у музиці — неофольклоризм.

Одним із поштовхів до популярності, звісно, було й геніальне виконання. О. Кошиць представив мелодику України в найкращому вигляді. І світ прихильно прийняв її. Фрагмент живої матерії з українських степів прокинувся в мелодії від чарівного дотику Леонтовича, незважаючи на те, що ця нехитра обрядова пісенька була однією з найстаріших фольклорних форм (є думка, що цей мотив походить із доби мезоліту — 12 тис. років тому).

Українці можуть пишатися популярністю свого «Щедрика» в США, це справжній внесок у її музичну культуру. Але часто буває, що авторство дуже популярних творів може втрачатися. Так сталося і зі «Щедриком». Настільки ця пісня сподобалася американцям, що в 1936 році американець українського походження Пітер Вільховський (Peter Wilhousky), який працював для радіо NBC, створив англійську версію слів до «Щедрика». Пісня нагадувала Вільховському передзвін, і він зафіксував цей образ у своїх віршах. Згодом пісня закріпилася в музичній культурі західних країн під назвою «Колядка дзвонів» (Carol of the Bells). І досі американські хори, професійні й непрофесійні, співають цей твір як колядку на Різдво. Більшість американців вважають цей твір своїм національним надбанням і гадки не мають, що його створив український народ. Англомовна Вікіпедія стверджує, що до 2004 року створено вже понад 150 версій «Щедрика». Загалом всі ці новітні аранжування є «обробками обробки», ось чому так важливо знати історію походження національного музичного скарбу та не забувати про першоджерело.

Прослухайте американський варіант у виконанні групи Pentatonix та проведіть порівняльний аналіз текстів українського «Щедрика» та американського Carol of the Bells.

Виявіть схожість та відмінності цих двох варіантів текстів та музики.

Оберіть правильну відповідь.

Домашнє завдання

Чи відомі вам ще якісь мелодії, які стали дуже популярними завдяки численним інтерпретаціям, переробкам, переспівам? Прикріпіть декілька файлів.