Модернізм: долаючи стереотипи. Продовження.

Інший художній напрям — футуризм оспівував прийдешню індустріальну епоху, прославляючи швидкість машин і ритмів життя загалом.

У картинах і скульптурах футуристи намагалися передати ритм і темп руху, подрібнюючи контури форм і вибудовуючи динамічні лінії всередині предметів, що рухаються.

Давид Бурлюк.

Уже саме його прізвище символізувало якусь міць, дику силу, що постійно бурлить і прагне зламати все на своєму шляху. Майстер вважав: «Істинний художній твір можна порівняти з акумулятором, з якого виходить енергія електричних навіювань. У кожному творі, як у театральній дїі, зазначено певну кількість годин для милування ним і розглядання. Багато творів уміщують у собі запаси естет-енергїі на довгі часи...». Цікаво, що у 2007 році на найпрестижнішому аукціоні сучасного мистецтва Sotheby’s було зафіксовано рекорд для творів українського мистецтва — картину Бурлюка «В церкві» продали за 650 тис. доларів.

Давид Бурлюк. В церкві.

Карло Kappa.

Італійський художник Карло Kappa передав рух коня з жокеєм, намагаючись одночасно показати окремі фази динамічного переміщення об’єктів у просторі. Живописна сила й енергія, яскрава динаміка, загальна нестійкість втілена у творі різноспрямованими рухами, яскравим світлом і кольорами. «Художник має бути вихором сенсацій, живописною силою й енергією, а не холодним, логічним інтелектом», — визначав митець своє призначення.

Карло Карра. Вершник.

У цей час відбуваються активні пошуки і в музичному мистецтві. Композитори шукають нові музичні образи та засоби їх утілення. Наприклад, Артюр Онеггер вирішив втілити у звуках яскраво урбаністичний образ — потужний паровоз. Композитор зазначав: «У цьому творі я не хотів наслідувати шумів локомотива, а прагнув передати музичними засобами зорові враження і фізичну насолоду швидким рухом. Праобразом я обрав локомотив типу “Пасифік-231” для великовагового складу великої швидкості».

Артюр Онеггер. Пасифік 231.

Архітектура перших десятиліть XX століття теж зазнала оновлення. Будівлі строгих, простих обрисів, поштукатурені у світлі кольори, прикрашають фризами, смугами, художніми вставками, виконаними із цементу. Такі декоративні елементи утворюють на фасадах ритмічно впорядковані композиції.

1 — Вільям ван Ален. Крайслер Білдінг. Нью-Йорк; 2 — Ле Корбюзьє. Житловий будинок. Марсель; 3 — Сергій Серафімов та ін. Будинок держпрому. Харків.

Ар-деко.

У Європі з розвитком післявоєнного будівництва стає популярним художній напрям ap-деко, що виявляється в архітектурі комерційних споруд, місць відпочинку та розваг, кінотеатрів, виставкових павільйонів, промислових ярмарків та універмагів. Його відмітні риси — сувора закономірність, сміливі геометричні форми, етнічні геометричні візерунки, багатство кольорів, щедрі орнаменти, розкіш, використання дорогих сучасних матеріалів (слонової кістки, крокодилячої шкіри, алюмінію, срібла, рідкісних порід дерева тощо).

У США напрям ар-деко представлений у величних хмарочосах, зокрема у Крайслер Білдінгу, який спроектував Вільям ван Ален. Цю велетенську будівлю часто називають американським варіантом Ейфелевої вежі.

Конструктивізм.

Технічні відкриття, поява нових матеріалів змінили методи будівництва. Деякі зодчі вважали, що форми, які визначають зовнішній вигляд будинку, виробляються на основі функціонального призначення споруди, тобто архітектура має відповідати новим соціальним умовам та новій будівельній техніці. Так виник новий художній напрям — конструктивізм.

Яскравим представником конструктивізму став французький архітектор Ле Корбюзьє. Упродовж багатьох років він займався вивченням пропорцій в архітектурі і винайшов систему гармонійних величин модулор — універсальний вимірювальний масштаб, що базується на середніх розмірах людського тіла і «золотому ряду», у якому кожне наступне число дорівнює сумі двох попередніх. «Модулор — це гама. Музиканти користуються гамою і створюють музику відповідно до своїх здібностей — примітивну або прекрасну», — писав Ле Корбюзьє в середині XX століття. Пропорції великого житлового будинку в Марселі, що містив триста тридцять сім двоповерхових квартир, магазини, готелі, дах із садом, спортзал, басейн і дитячий садок, були розраховані згідно з модулором.

Сюрреалізм.

Головна мета - спонукати глядача до роздумів.

Джерелом образів для сюрреалістів стала сфера підсвідомості, що виявлялась у мріях, сновидіннях, галюцинаціях, раптових прозріннях. Великий вплив на розвиток цього напряму живопису мала теорія психоаналізу австрійського психолога Зигмунда Фрейда. Уміння сюрреалістів поєднувати несумісні предмети реальності народжувало незвичайні й захопливі естетичні ефекти. Предмети на таких полотнах часто деформувалися або розміщувалися в оточенні, яке різко відрізнялося від звичного для них середовища.

Сальвадор Далі.

Кожна картина іспанського художника Сальвадора Далі була своєрідним ребусом. На полотні «Постійність пам’яті» ніби розтікаються три м’яких циферблати годинників, а навколо — безлюдний пейзаж, плита невідомого походження, частина обличчя. Усе це разом створює картину-загадку, яку кожен глядач може розгадати по-своєму. 

Постійність пам'яті.

На іншому його творі можна побачити, зокрема, фігури двох ченців у чорно-білому вбранні і впізнати портрет філософа Вольтера.

Сальвадор Далі. Невільничий ринок. Фрагмент з прихованим портретом Вольтера

Спробуйте розгадати загадку художника й пояснити ідею композиції з деформованих годинників, розміщених у незвичному для них середовищі.

«Лебеді, що відображаються в слонах» — подвійне зображення, чергова картина-ребус Сальвадора Далі. Полотно викликає неоднозначне трактування. Провідною ідеєю твору є конфлікт реального з фантастичним. Завдяки віддзеркаленню в озері видно, як частини різних об’єктів перетікають одна в одну: лебедині голови перетворюються в голови слонів, а гілки темних оголених дерев стають тілами тварин. Слони були улюбленими тваринами Далі через їхню ніжну й віддану турботу про дитинчат.

Сальвадор Далі. Лебеді, що відображаються в слонах.

Зліва на картині можна побачити чоловіка, який, ізсутулившись, відвернувся від води. Невідомо, що буде, якщо він озирнеться, — можливо, міраж з лебедями і слонами безслідно щезне? Фігура людини підсилює відчуття тривоги, незатишної і гнітючої атмосфери, але водночас — дивовижної заглибленості в те, що відбувається. Існує думка, що зображення людини на картині — автопортрет самого Далі.

Як художники - аніматори бачать картини Далі?

Пропоную переглянути мультфільм "Сальвадор Далі" Уолта Діснея.

Сальвадор Далі і реклама.

ФАКТ

У 1961 році Енріке Бернат, засновник компанії «Чупа-Чупс» з виробництва карамелі «чупс», звернувся до земляка, художника Сальвадора Далі, з проханням намалювати для логотипа продукції що-небудь, що добре запам’ятовується. Геніальний художник думав недовго — менш ніж за годину «накидав» картинку, де було зображено ромашку з написом «Чупа Чупс», що в дещо зміненому вигляді й сьогодні є впізнаваною як логотип компанії в усіх куточках планети. Особливістю нового логотипа було і його місцерозташування: він знаходиться не збоку, а зверху цукерки.

Експресіонізм.

У Німеччині та Австрії виникла нова художня течія — експресіонізм, представники якої, особливо в період світової війни, відтворювали темний, прихований бік реального життя.

У центрі уваги експресіоністів — тяжкі стани людської душі, породжені жахом і відчаєм, показ негативних боків дійсності, співпереживання щодо «принижених та ображених».

Протестуючи проти війни та соціальних контрастів, майстри експресіонізму поєднували протест з вираженням містичного жаху перед хаосом буття. Криза сучасної цивілізації поставала у творах експресіонізму однією з ланок апокаліптичної катастрофи, що насувається на природу й людство.

Предметом зображення в експресіоністичному живописі стають людські почуття в момент найвищої напруги, особливо ті, що пов’язані з болем та стражданням. Це живопис печалі, нещастя та страху, що пригнічують людство, і важливе значення надається грі, у якій увагу глядача зосереджено на тому, що зображують дійові особи. Основним виражальним засобом експресіоністів стала експресія, що виявлялася в деформації пропорцій і надто яскравій кольоровій гамі.

Норвезький художник Едвард Мунк живописними засобами передає образ світу, про який свого часу писав: «Мені увесь час здавалося, що я чую страшний, безкінечний крик природи».

Едвард Мунк. Крик.

Музика.

«Мистецтво — це крик про допомогу тих, хто переживає в собі долю людства» — ось кредо засновника нововіденської композиторської школи Арнольда Шенберга, музика якого сповнена дисонансів і трагічних інтонацій. Її відносять до експресіонізму, і це, безумовно, правильно, бо основою творів є внутрішні переживання, а не зовнішні враження.

Три фортепіанні п’єси (op. 11) А. Шенберга насамперед відомі як твори, у яких уперше повністю скасовано тональність. У цьому циклі композитор далеко просунувся по шляху «звільнення» від тематичного мислення, повторностей; проте згодом він знову повернувся до цих принципів організації музичного матеріалу, щоб уникнути хаотичності і слухової невловимості.

ФАКТ

Арнольд Шенберг дуже цікавився живописом. У його бібліотеці містилися книги-маніфести Малевича, Кандинського та ін. Він був професійним художником — членом Прусської академії мистецтв, брав участь у виставках художників-експресіоністів. Шенберг написав понад 300 картин, набагато більше, ніж музичних творів. Його художні твори поділяють на портрети, автопортрети, натюрморти, пейзажі і так звані «марева» — абстрактні картини, сенс яких розкривається, як і в музиці, тільки у процесі співпереживання.

Фовізм.

На початку XX століття у французькому живописі виблиснув різнобарв’ям і насиченістю кольорів художній напрям фовізм, що вирізнявся гранично інтенсивним звучанням відкритих кольорів; зіставленням контрастних хроматичних площин; зведенням форми до простих контурів за відмови від світлотіньового моделювання та лінійної перспективи, що визначало певну декоративність цього живопису. Яскравими представниками цього напряму є Анрі Матісс та Андре Дерен.

А. Матісс відмовився від світлотіньового моделювання та лінійної перспективи, що передбачала рух кольору від теплих тонів на передньому плані до холодних — на задньому. Фарбу він наносив на полотно довільно — або великими пласкими плямами одного кольору, або хаотичними різнобарвними мазками. Художник створював не предметну, а живописну реальність, де колір не залежав від зображуваного об’єкта, світло передавалося за допомогою яскравих і чистих фарб, а тривимірний простір поступався місцем ритмічній організації площини в триколірній гамі червоного, зеленого і синього. При цьому колорит картини завжди був більш яскравим, ніж барви природи, і викликав радісне, святкове відчуття світу. Такий, наприклад, «Вигляд з вікна», де за допомогою градації холодних синіх тонів створюється ефект простору, у бездонній далині якого видніються освітлені сонцем споруди.

Анрі Матісс: 1 — Танець; 2 — Музика.

Творче завдання.

Створіть абстрактні композиції-імпровізації на теми улюблених музичних творів.

Наприклад...