Мета: пояснити курсантам поняття міжнародне право, міжнародні правовідносини, джерела міжнародного права, класифікація міжнародного права, принципи і галузі міжнародного права, міжнародні правопорушення, система міжнародної безпеки

Тип заняття: комбінований

Хід заняття

1. Організаційні моменти.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Вивчення нового матеріалу.

План заняття

1. Поняття міжнародного права

2. Міжнародні відносини

3. Міжнародні правопорушення

4. Міжнародна безпека

5. Міжнародні організації.

1. Поруч з національним правом конкретної держави, яке регулює внутрішньодержавні відносини, існує й міжнародне право, яке не відноситься до системи національного права жодної країни. Основним суб’єктом міжнародного права є держава. Також суб’єктами можуть бути об’єднання держав, міжнародні організації; нації, які ведуть боротьбу за створення національної держави; вищі посадові особи держав, уповноважені приймати важливі рішення; дипломати й консули; біженці; громадяни й апатриди.

Міжнародне право – це система договірних та звичаєвих норм, загальновизнаних засад, які представляють узгоджену волю суб’єктів і регулюють відносини між ними в усіх сферах міжнародного життя, що становлять взаємний інтерес.

Основними джерелами міжнародного права є міжнародні договори й міжнародно-правові звичаї.

Джерела міжнародного права:

- міжнародно-правовий звичай (правило, яке тривалий час застосовувалося у взаємозв’язках всіх або декількох держав, якщо ці взаємовідносини не врегульовані міжнародним правом);

- міжнародний договір (угода між двома або декількома державами або іншими суб’єктами міжнародного права щодо встановлення, зміни або припинення їх взаємин, прав та обов’язків в політичних, економічних чи інших сферах).

Незалежно від назви всі міжнародні договори мають однакову юридичну силу.

За кількістю учасників міжнародні договори діляться на двосторонні та багатосторонні (регіональні та універсальні).

Якщо в міжнародному договорі можуть брати участь (вступити до нього) зацікавлені держави, то він називається відкритим.

Принципи міжнародного права

Суб’єкти міжнародного права дотримуються певних принципів міжнародного права, які були прийняті 22 жовтня 1970 р. на XXV ювілейній сесії Генеральної Асамблеї ООН:

- принцип надання допомоги ООН в діях, які вона здійснює;

- принцип співдружності держав;

- принцип незастосування сили та загрози силою;

- принцип територіальної цілісності держав;

- принцип мирного вирішення міжнародних спорів;

- принцип самовизначення народів та націй;

- принцип непорушності кордонів;

- принцип суверенної рівності;

- принцип загальної поваги прав та основних свобод людини;

- принцип невтручання до внутрішніх справ іншої держави;

- принцип екологічної безпеки;

- принцип поваги державного суверенітету;

- принцип добросовісного виконання міжнародних домовленостей.

2. Міжнародні відносини – це сукупність відносин, спрямованих на рішення питань міжнародного значення, що виникають між суб’єктами міжнародного права.

Галузі міжнародного права

Сфера міжнародно-правового регулювання охоплює дипломатичні, воєнні, екологічні, соціальні, економічні, культурні, науково-дослідницькі, поліцейські питання, що мають тенденцію до подальшого поширення. Відповідно й міжнародне право ділиться на галузі:

- міжнародне морське право;

- міжнародне гуманітарне право;

- міжнародне митне право;

- міжнародне кримінальне право та ін.

Міжнародне законодавство

Основним інструментом Міжнародного законодавства є міжнародні договори, які підписуються відповідними посадовцями держав. У демократичних країнах усі міжнародні договори, підписані главами держав, проходять особливу процедуру у своїй країні.

Імплементація – фактичне здійснення міжнародних обов’язків на внутрішньодержавному рівні шляхом трансформації міжнародно-правових норм в національні закони та підзаконні акти.

Ратифікація – затвердження верховним органом державної влади країни міжнародного договору, підписаного її уповноваженим. Ратифікації підлягають лише найбільш важливі договори.

Денонсація – найбільш поширений спосіб припинення дії двостороннього або вихід з багатостороннього міжнародного договору. Являє собою повідомлення учасника про його розірвання в порядку і строки, передбачені в такому договорі.

3. Поняття міжнародних правопорушень

Міжнародне правопорушення - це свідома й неспровокована поведінка суб’єкта міжнародних відносин, внаслідок якої сталося порушення міжнародного правопорядку.

Міжнародні злочини:

- злочини проти людства – це найтяжчі міжнародні правопорушення, які ставлять під загрозу загальний мир та безпеку держав і народів;

- злочини проти миру - це планування, підготовка, розв’язування і ведення агресивної війни, участь у загальному плануванні або угоді, спрямованій на вчинення будь-яких з перерахованих вище дій;

- воєнні злочини – це злочини, пов’язані з п порушенням законів та традицій ведення війни, використання забороненої зброї, невиправдане військовою необхідністю руйнування населених пунктів, використання дітей як військової сили; катування військовополонених, убивство заручників тощо.

Серйозні міжнародні правопорушення- це такі правопорушення норм міжнародного права, які, хоча безпосередньо й не ставлять під загрозу загальний мир та безпеку держав і народів, але стосуються їх суттєвих інтересів. Наприклад, радіоактивне забруднення навколишнього середовища, порушення свободи відкритого моря (державне піратство), передача ядерною країною зброї неядерній і т. д.

Ординарні міжнародні правопорушення - це такі порушення міжнародно-правових норм, які стосуються інтересів окремих держав і народів. Наприклад, порушення угоди про розподіл водних ресурсів прикордонної річки.;

3. Система міжнародної безпеки

З метою забезпечення та зміцнення зовнішньої безпеки членів світового співтовариства створено систему міжнародної безпеки. Її можна розглядати як:

1) політику, що сприяє створенню ефективних гарантій миру як для окремої країни, так і всього світового співтовариства;

2) стан економічних, політичних, соціальних, військових, міжнародних відносин, що гарантують захист від зовнішніх загроз, унеможливлюють війни, конфлікти і сутички;

3) умови, необхідні для існування і функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету та рівноправних відносин з іншими країнами;

4) метод захисту безпеки громадян, суспільства та національних інтересів держав.

Міжнародна безпека визначається за певними критеріями, зокрема такими:

• масштаб (глобальна, регіональна, субрегіональна, локальна, двосторонні домовленості);
• характер суб'єктів (особиста, суспільна, державна);
• сфери суспільного життя (політична, економічна, соціальна, гуманітарна, психологічна, військова, культурна).

Об'єктами міжнародної безпеки вважаються народи і держави, громадяни різних країн, відповідні інститути, об'єднання, організації, людство загалом.

Суб'єктами забезпечення міжнародної безпеки виступають держави і всі інші учасники міжнародних відносин (суспільні рухи і міжнародні міжурядові і неурядові організації). Саме вони беруть участь у виробленні норм і принципів міжнародного права, що регулюють діяльність у цій сфері.

Ефективність міжнародної системи безпеки залежить від кількох основних факторів:

1) від стану і тенденцій розвитку сучасної геостратегічної ситуації, міжнародних реалій на регіональному та субрегіональному рівнях;

2) від внутрішнього становища держав і їхніх реальних можливостей на далеку перспективу;

3) від характеру сучасних загроз, які найбільш істотно впливають на стабільність держав на регіональному й субрегіональному рівнях;

4) від ефективності вже створених систем безпеки та їхньої спроможності змінюватися з урахуванням нових завдань;

5) від реальних можливостей створення нових систем безпеки і характеру їхньої взаємодії з уже чинними.

Сучасна система міжнародної безпеки регулюється принципами:

• загального характеру та однакового рівня безпеки для всіх країн;

• міжнародної співпраці у розв'язанні проблем безпеки;

• колективних дій для усунення агресії й унеможливлення причин її виникнення;

• використання широкого арсеналу засобів підтримання миру;

• довіри в міжнародних відносинах і прозорості світової політики та системності безпеки.

5. У міжнародному праві існує два основних види міжнародних організацій:

міжнародні міжурядові організації (ММУО) - організації, створені на основі міжнародної угоди, яким держави делегують певну частину своїх суверенних прав. Проте міжнародна правосуб'єктність цих організацій залишається до певної міри обмеженою, адже вони діють у рамках тільки тих повноважень, що передали їм держави;

міжнародні неурядові організації (МНУО) - організації, утворювані міжнародною громадськістю з метою встановлення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.

У свою чергу, ММУО можна класифікувати за декількома ознаками:

за предметом діяльності: політичні, економічні, кредитно-фінансові, військово-політичні та ін.;

за колом учасників: універсальні - їхніми членами є практично всі держави світу ( ОО Н),

регіональні - їх членами є держави певного географічного регіону світу (наприклад. Організація Американських держав),

субрегіональні - їх членами є групи держав усередині географічного регіону (наприклад, Організація Чорноморського економічного співробітництва),

міжрегіональні - у їх діяльності беруть участь держави різних географічних регіонів світу (наприклад, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, членами якої є як європейські держави, так і держави Середньої Азії);

за порядком прийняття нових членів:

відкриті - може бути будь-яка держава без особливих для цього умов та згоди членів організації,

закриті - конкретні учасники цих організацій і їхня кількість заздалегідь обумовлюються в статутних документах таких міжнародних організацій, а також передбачені спеціальні умови та процедури для вступу до організації;

за сферами діяльності:

організації з загальною компетенцією - вони вправі розглядати будь-яке питання міжнародного життя (наприклад, ООН, ОБСЄ),

організації зі спеціальною компетенцією - коло аналізованих ними питань заздалегідь обговорене у їхніх статутних документах і стосується певної сфери міжнародного життя (наприклад, ВООЗ, МОП);

за цілям і принципам діяльності:

правомірні - вони створюються відповідно до міжнародного права;

протиправні - вони створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права з цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру і міжнародної безпеки.

4. Домашнє завдання. Опрацювати поданий матеріал ст.201-206

Основні визначення записати в зошит