Імпресіонізм - художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції в другій половині XIX ст., насамперед у малярстві. Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця» («Impression. Soleil levant», 1873).

Засновники імпресіонізму — як і символізму та експресіонізму — діяли на противагу реалізму (особливо неокласицизму, а також і натуралізму). Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла — проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями зі спостерігачем твору, вплинути на нього.
Відомими піонерами імпресіонізму стали художники: Едуар Мане, Каміль Піссарро, Клод Моне, П'єр-Оґюст Ренуар, Альфред Сіслей, Дега Едгар, Поль Сезанн, Берта Морізо, Марі Бракмон, Арман Гійомен, Франсіс Пікабіа, Гюстав Кайботт та інші.

Словникова робота

Пленер - термін, який означає передачу в картині всього багатства змін кольору, обумовленим дією сонячного світла та навколишнього середовища. Пленер появився на початку XIX століття в Англії завдяки Джону Констеблю і Річарду Парксу Бонінгтону.

Дифузія – цю нову техніку письма чистим, незмішаним кольором художники – імпресіоністи застосовували внаслідок відкриття у фізиці явища дифузії (процесу взаємного проникнення молекул або атомів однієї речовини поміж молекул або атомів іншої). Техніка полягала в накладанні фарбою на полотно коротких товстих мазків для досягнення ефекту присутності предмета зображення, а не промальовуванні деталей.

Символізм - Символізм - це своєрідний напрямок у мистецтві, який з'явився в середині позаминулого століття у Франції. Цей вид мистецтва досить швидко завоював найширшу популярність і продовжив активний розвиток аж до двадцятого століття. Символізм - це один з найважливіших елементів світового мистецтва.

Неоімпресіонізм - течія в живописі. Неоімпресіонізм виник у Франції наприкінці XIX ст. Неоімпресіоністи використовували відкриття наукового кольорознавства й оптики для створення своїх картин, застосовували прийоми розкладання складних тонів на чисті

Скульптура імпресіонізму.

Деякі принципи імпресіонізму — передача миттєвого руху, плинність форми — у різному ступені позначилися в скульптурі 1880-1910-х рр. (у Едгара Дега й Огюста Родена у Франції, М. Россо в Італії, П. П. Трубецького й А. С. Голубкіної у Росії); у той же час підвищена мальовничість імпресіоністичної скульптури вступала часом у протиріччя з відчутністю й тілесністю, властивій самій природі скульптурного образу.

Перегляньте. імпресіонізм.pptx