Очевидно, що від хорошої освіти залежить доля не тільки окремої особи, а й всього суспільства. Тому в світі постійно росте зацікавленість ефективністю навчання, яка сприяє впровадженню багатьох освітніх інновацій. Освіта має відповідати суспільним очікуванням. Вчитель повинен мотивувати учня до мислення. Майбутній працівник має вміти генерувати ідеї, вирішувати складні проблеми і швидко приймати самостійні рішення, творчо мислити, відкрити в собі талант і вміло його демонструвати. То ж, натхнення інтелектуального розвитку учня - це виклик, який стоїть перед вчителем [1, с. 73] у новій школі. Разом із застосуванням пропонованих Міністерством освіти і науки України методів навчання (рольові та ділові ігри; аналіз документів громадянознавчої тематики; проєктування; дискусії на актуальні соціальні теми; учнівські конференції, круглі столи; онлайн-спілкування між собою та з учнями інших шкіл; організація рефлексії учнів; проведення зустрічей [4]) потрібно віддавати перевагу тим, які ґрунтуються на самостійному вмінні учнів здобувати знання, а також спонукають їх до творчої активності, самостійності, відповідальності й креативності.
Учителеві, в досягненні цілей, допоможе застосування різних методів навчання. Їх можна згрупувати залежно від очікуваних результатів [8, с. 4]:
- методи, що зосереджуються на вміннях критичного мислення, аналізу, оцінювання й узагальнення фактів. Це: мозковий штурм, SWOT-аналіз, ПНЦ;
- методи, що сприяють формуванню відповідальності, прийняттю рішень з повним усвідомленням наслідків. Корисними будуть: «дерево рішень», методи дискусії (дебати, «шість капелюхів мислення», «критерійний покер», дискусія на бали, метаплан) [9, с.73];
- методи, що розвивають уяву, ґрунтуються на емоціях і переживаннях учня, створюють нагоду до дії: драма, моделювання, рольова гра, «Асоціативний кущ», ментальні карти;
- методи, які часто застосовуються: робота в малих групах, експертні групи, зупинки з завданнями, проєкт [6, с. 29].
«Мозковий штурм». «Мозковий штурм» - це метод, який дає змогу за короткий час отримати велику кількість різноманітних рішень якоїсь проблеми. Його можна застосовувати тоді, коли ми зацікавлені у пошуку практичного вирішення даного питання і втіленні нашого задуму в життя, а також у тому випадку (що під час уроку трапляється частіше), коли ми хочемо спонукати групу до творчого мислення, показуючи, як багато існує різноманітних рішень поставленої проблеми.
В його результаті виникає багато високоякісних ідей. Метод підсилює креативність групи, навчаючи водночас слухати один одного і стримуватись від критики чужих висловлювань.
«Мозковий штурм» усього лише започатковує певний процес, у результаті якого ми отримуємо перелік ідей, але нам ще далеко до готових рішень. На групу чекають подальші дії: встановлення критеріїв вибору, вибір корисних для реалізації цілей групи ідей, а також робота над ними таким чином, щоб вони могли бути втілені у життя.
«ПНЦ» (або «переваги, недоліки і те, що цікаве»)
переваги - це всі плюси ідеї, концепції, обраної можливості;
недоліки - це всі мінуси, тобто негативні сторони;
те, що цікаве, - передбачає питання, які викликають зацікавлення (наприклад: «цікаво, що було б, якби...»).
Дана техніка допомагає сконцентровувати увагу. Учасники обговорення по черзі зосереджуються (на короткий час, найдовше на 2-3 хвилини) на всіх трьох питаннях. Слід відкинути упередженість та емоції й почати ґрунтовно досліджувати питання. Під час обговорення ми не оцінюємо, не говоримо, що краще, а що гірше. Намагаємося розглянути проблему з усіх сторін, не відкидаємо гарячково нових ідей та думок. ПНЦ допомагає провести всебічний аналіз проблеми. Цю техніку використовують тоді, коли є підозри упередженої реакції.
SWOT-аналіз (аналіз СВОТ)
STRENGTHS (сильні сторони)
WEAKNESSES (слабкі сторони)
OPPORTUNITIES (можливості)
THREATS (загрози)
Техніка, яка називається «аналіз СВОТ», використовується тоді, коли проблематика занять пов’язана з роздумами над впровадженням певних змін або якщо необхідно оцінити прийняте рішення.
Можна запропонувати, щоб кожен учасник самостійно провів аналіз СВОТ. Цю техніку також використовують для роботи в групі. Члени групи спільно аналізують проблемну ситуацію. Можна створити чотири команди, кожна з яких працюватиме над одним із чотирьох питань аналізу.
Приклади питань, які можна розглядати за допомогою аналізу СВОТ[3, с. 51]:
«Автономія учнівського самоврядування»
«Започаткування тісного співробітництва між учителями й батьками»
«Пристосування законодавства країни до вимог Європейського Союзу»
«Сільське господарство в ситуації інтеграції країни з Європейським Союзом»
«Співробітництво між школою й місцевим середовищем»
«Інтернет - вікно у світ»
Учасники вчаться, що перед тим, як прийняти рішення, необхідно розглянути всі «за» і «проти»; вміють подати відповідні аргументи, які підтверджують їхню позицію.
Слід узяти до уваги:
«Сильні сторони» та «можливості» повинні показати всі позитивні аспекти. «Слабкі сторони» та «загрози» звертають увагу на негативні аспекти ситуації.
Важливо відшукати рівновагу між позитивними й негативними аргументами. Необхідно чітко формулювати всі думки. Після обговорення слід залишити найсильніші аргументи на завершення, особливо, якщо намагаємося когось переконати.
«Дискусія». Дискусія - це мистецтво вираження своєї думки, аргументації та тренінг поваги до переконань інших. Дискусія навчає дисципліни, формулювання думки і дотримання часових рамок. Тема дискусії повинна бути добре сформульована таким чином, щоб викликати емоційне переживання і дозволяти сперечатися принаймні двом точкам зору. Застосування дискусії уможливлює учням досягнення компетентностей: поєднання різних елементів знань під час висловлювання поглядів і презентації аргументів; використання досвіду; пошук інформації, її впорядкування, використання інших джерел у процесі підготовки до дискусії; пошук нових рішень; комунікація в процесі дискусії; співробітництво в групі [5, с. 51].
«Дискусія на бали». Ця техніка допомагає розвивати вміння слухати, промовляти, збирати інформацію. Спостерігачі виставляють бали учасникам дискусії під час її тривання, а після завершення надають зворотну інформацію про кожного з них. Ніхто з учасників дискусії не може домінувати, тому що кожен з них має право промовляти не більше ніж 50 секунд. Особи, які беруть участь y дискусії, повинні заохочувати інших учасників до обміну думками.
У малому колі посередині залу сидить 6-8 учасників дискусії. Інші виступають у ролі спостерігачів. Дискусія триває від 10 до 20 хвилин. Далі - обговорення. Спочатку висловлюються по черзі всі учасники дискусії, після цього - спостерігачі. На завершення роботи ведучий підводить підсумки: обговорює хід дискусії, отриману інформацію, ідеї та висновки.
Техніка гарантує активну участь усіх осіб, не дає нікому можливості домінувати. Початок висловлювання варто формулювати від власного імені: «Вважаю, що...», «Я думаю...» тощо.
«Критерійний покер». Це дуже приваблива форма проведення дискусії. Вона дає можливість задіяти всіх учасників заняття, вчить старанно підбирати аргументи, переконувати, пояснювати свої погляди, шукати консенсус спочатку в командах, а після цього в цілій групі. Проблема, яка виноситься на обговорення, повинна бути суперечливою, а питання, які при цьому розглядаються, мають бути зрозумілими для учасників.
Перед проведенням занять ведучий повинен підготувати однакові набори для кожної команди: карти для учасників (приблизно по 5 для кожного з них) та планшети, на яких визначені три сфери (три прямокутники різної величини, які містяться один в одному). В центрі планшетів записуємо проблему в формі питання, твердження або гасла.
Карти для гри - це карточки з картону, на яких записані різні аргументи «за» і «проти». Ці аргументи повинні бути пов’язані з темою дискусії. Ведучий об’єднує слухачів y команди по 4-5 учасників. Кожна команда отримує в конвертах однакові набори. Починається гра. Одна особа з команди роздає карти, як y справжньому покері. Учасники повинні тримати свої карти так, щоб ніхто - y тому числі й вони самі - не міг побачити, що на них записано. В центрі планшета, y найменшому з прямокутників, можна покласти тільки чотири карти, на яких записані найважливіші з точки зору команди аргументи. На другому полі можна покласти тільки п’ять карт із другорядними аргументами, на третьому полі - сім з аргументами, що здаються ще менш важливими. Решта карт залишиться за межами прямокутників. Справжня дискусія починається тоді, коли всі важливі поля на планшеті заповнені. Щоб змінити позицію якоїсь карти, гравець повинен переконати інших учасників, що його аргумент важливіший за той, котрий записано на карті, поміщеній там, де він бажає покласти свою карту. Дискусія в команді триває до моменту, коли в групі буде консенсус щодо місця розташування всіх карт. У центрі має залишитися тільки 4 карти, на першому полі - 5, а на другому - 7.
Гру можна продовжувати. Для цього всі команди повинні домовитись щодо спільного розташування карт на одному планшеті.
Використання цієї техніки результативне, тому що всі учасники гри беруть активну участь y роботі. Кожен має свої карти і самостійно приймає рішення щодо значущості аргументів, які на них записані. «Покер» вчить формулювати думки, переконувати інших y своїй правоті, йти на компроміс тощо.
Аргументи, записані на картах для гри, повинні бути добре продуманими. Вони повинні мати різну вагу. Важливо, щоб речення були чіткими, короткими, а їх зміст був зрозумілим для гравців.
«Шість капелюхів». Ця техніка дає змогу зосередитись y визначений момент виключно на одному з аспектів питання, розглядається. Кожен «капелюх» - це визначений спосіб бачення проблеми, спрямування думок в одному напрямку.
Білий капелюх - збір конкретних фактів, числа, даних (це може бути інтерв’ю, дослідження думок, анкетування, статистичні дані тощо).
Червоний капелюх - зосередження на емоціях, які викликає дана проблема; говоримо про свої передчуття, інтуїцію.
Жовтий капелюх - розгляд переваг, користі, позитивних сторін.
Чорний капелюх - порівняння фактів та їх оцінка, пошук недоліки, проблем та негативних сторін.
Зелений капелюх - розгляд альтернативних рішень, пошук нових ідей.
Синій капелюх - упорядкування всіх думок та поглядів на проблему.
При використанні техніки «шести капелюхів», учасники вчаться комплексно розглядати проблеми, аргументувати свої погляди, набувають вміння правильно вести дискусію.
Аналіз аргументів «за» і «проти» (дебати). Це техніка вчить дивитися на суперечливі питання з різних точок зору.
Учні повинні висловити аргументи «за» і «проти» та намагатися переконати команду, яка висловлює протилежну точку зору, y правильності своїх поглядів. Головне – щоб учасники навчились розмовляти на суперечливі теми, активно слухати, відокремлювати проблеми від особистого ставлення до людей, висловлювати свої погляди без провокування й атак на інших. Час на презентацію своїх поглядів та правила проведення дискусії обговорюється заздалегідь.
«Метаплан». Метаплан полягає в художньому представленні дискусії, що ведеться групою. Це метод формує предметні та ключові вміння, уможливлює розвиток уміння аналізувати, оцінювати факти і робити висновки, готує до представлення власної точки зору, аргументації та захисту власної думки, а також застосування демократичних процедур під час прийняття рішень [9, с. 18].
Учитель разом з учнями визначає проблему, яка буде предметом дискусії в групах, час на виконання завдання та ділить клас на підгрупи. Кожна підгрупа вибирає лідера, секретаря і доповідача. Учні готують плакат, що ілюструє їх дискусію, презентують результати. Рефлексія має бути збором підсумків з усіх плакатів і виробленням спільних результатів дискусії [10, с. 67].
Метод «драми». Метод драми відомий ще за іншими назвами - розігрування сценок, рольова гра.
Драма – це вид занять, у якому проблема вирішується через участь у драматичній дії, найчастіше імпровізованій. Педагог ставить проблему, яку слід вирішити, учні – намагаються її вирішувати драматичними методами, що їх подає вчитель. Учитель вигадує драматичний сюжет і учні доповнюють його своїм баченням світу, перевтілюються в осіб або набирають певних рис уявних постатей, виражають ці риси у розмові й поведінці, які мали б місце, якби вони були цією особою.
Розігруючи сценки, учасники шукають найвлучнішої реакції в даних ситуаціях. Вони мають нагоду опрацювати декілька способів поведінки, оцінити їх і знайти найбільш ефективний спосіб. Використовуючи цей метод, ми даємо учням шанс вчитися в дії.
Метод «моделювання». Моделювання - метод навчання, що дає групі можливість здобувати досвід, наближений до такого, який загалом є результатом дій у суспільній реальності.
Ця метода є моделлю (спрощеним представленням) дійсності. Вона уможливлює тренування поведінки та вмінь, а також аналіз явищ (процесів) у безпечних умовах, без тих наслідків, які трапляються в реальних життєвих ситуаціях.
Участь у моделюванні активно залучає учнів і активізує вміння робити висновки. Цей метод може використовуватись для інсценізації будь-яких дій і заходів - наприклад, виборчої кампанії, судового процесу, засідань якогось органу (скажімо, парламенту).
Крім особистого досвіду, пов’язаного з участю в моделюванні, учні мають також нагоду для системного аналізу відтворюваних суспільних процесів [2, с. 35]. Елементом аналізу (так, як у випадку драми) повинні також бути індивідуальні емоції учасників, сприйняття їх поведінки іншими особами, а також розвиток групового процесу, оскільки в процесі моделювання учні працювали в групах. Це дає змогу додати до переліку потенційних цілей можливості поглиблення знань про себе самого, а також про динаміку групи, в якій працює особа.
«Робота в групі». Робота в групі полягає у створенні в шкільному класі сприятливого для навчання середовища через створення ситуацій, що дають можливість учням досягати мети завдяки співпраці з одночасним обмеженням суперництва.
Кооперативне навчання є незвичайним методом [11, с. 71]. Воно є ідеєю, метою якої є створення таких умов, щоб різні методи навчання, застосовувані вчителем, могли дати кращі результати. Можна таким чином підготувати, наприклад, проєкт, основним елементом якого буде взаємодія учнів у групах, які працюють над вирішенням якоїсь проблеми чи спільного. Така співпраця є чимось природним, навіть необхідним у процесі реалізації проєктів.
Робота в малих групах дає більшу свободу, дозволяє постійно обмінюватись думками, реагувати на те, що говорять інші, краще розуміти проблеми, ефективніше використовувати час. Не всі учасники проявляють активність та висловлюються y великих групах. Малі групи створюють таку можливість для несміливих учнів.
«Асоціативний кущ». Ця техніка найчастіше використовується як розминка, яка служить для визначення сфер спільних значень. Вона ілюструє потенційну багатозначність функціонування понять - навіть таких, що найбільш очевидні. Прийом «Асоціативний кущ» можна використати як допомогу при формулюванні визначень.
Учасники можуть виконувати вправу індивідуально, в парах або в малих групах.
Посередині аркуша паперу записуємо термін, від якого відходять промені. На кінцях променів записуємо вираз, який викликає в нас асоціативні зв’язки з основним терміном. Від цих виразів можна також намалювати промені й записати чергові асоціації. Промені можуть розгалужуватися.
Карта асоціативних зв’язків допомагає впорядкувати думки. Техніка активізує всіх учасників занять - кожен має можливість зробити особистий внесок y виконання завдання. Ведучий може побачити, як учасники розуміють значення терміна.
Під час вправи ми не оцінюємо асоціативні зв’язки; записуємо все, що спаде на думку. Вчитель тільки визначає час на виконання вправи. Після того, як карта вже готова, ведучий використовує її, щоб пояснити обговорюване питання або спільно запропонувати визначення терміна.
«Ментальні карти». Техніку ментальних карт варто вживати для визначення певних понять або початку обговорення нового матеріалу (тема, розділ, модуль). Вона допоможе вчителю зорієнтуватися щодо цього, що учні знають або думають на цю тему. Ментальні карти можна завжди використовувати в ситуаціях, коли необхідно думати, запам’ятовувати, планувати та творити.
Кроки створення ментальної карти:
Покладіть аркуш паперу горизонтально.
У центрі малюємо кольоровий малюнок, який буде символізувати суть питання.
Від малюнка проводимо лінії-промені, які завершуються словами-ключами.
На кожній лінії записуємо тільки одне слово або зворот.
Пишемо виразно, друкованими літерами.
Біля слів або зворотів-ключів робимо інші малюнки-символи, які стимулюють роботу двох півкуль головного мозку, привертають погляд та допомагають запам’ятовувати.
Після цього малюємо розгалуження на кожній з ліній та записуємо чергові вирази або звороти, які викликають асоціації з даним словом-ключем.
Якщо використовувати кольорові фломастери, вони додатково стимулюватимуть праву півкулю та допомагатимуть y запам’ятовуванні [13, с. 43].
«Проєкт». Проєкт поєднує в собі багато методів і цілей навчання. Основою методу є самостійна робота учнів (часто в групах), під час якої вони мають можливість практично застосувати цілу низку основних умінь і навичок для громадянської освіти [2, с. 61]. Якщо учні реалізовують свої завдання в групах, то постійно розвивають такі вміння: прийняття групових рішень; розв’язання конфліктів; вираження особистих думок і вміння вислухати думки інших; пошуки компромісу; створення планів заходів; планування і розрахунки бюджету; пошук союзників, які б підтримали реалізацію запланованих дій; передбачення труднощів у реалізації проекту і вміння впоратися з ними.
«Зупинки з завданннями». Ця техніка поєднує багато методів, розвиває різні вміння (пошук інформації, аналіз поданої інформації, планування часу, визначення порядку дій).
Учні виконують завдання різного рівня активності, кількість «зупинок» відповідає кількості завдань. Кожна «зупинка» - це стіл із завданнями з детальними інструкціями та зрозумілим описом критеріїв оцінки виконання. Учасники працюють індивідуально та самостійно вибирають темп виконання завдань, контролюючи час.
На великому аркуші паперу записуються в колонку імена всіх учасників. У верхньому рядку по горизонталі - номери завдань. Кожен учасник самостійно підходить до аркуша і ставить відмітку про виконання завдання. Після цього він може переходити до наступної «зупинки». Завдання можна виконувати в довільній послідовності.
Можна також підготувати картки виконання завдань, роздати їх учасникам і таким чином мотивувати їх до більш старанної роботи. На основі таких карт оцінюються учасники [12, с. 13].
.png)