Методи ФВ

Методи фізичного виховання.

Методи – це способи взаємної діяльності учня і вчителя, спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань.

Методичні прийоми - це шляхи реалізації методів у конкретних випадках і умовах процесу фізичного виховання.

У процесі фізичного виховання використовують три групи методів:

І. Практичні методи (методи вправляння) (рис. 1).

ІІ. Методи використання слова.

ІІІ. Методи демонстрації.

Рис. 1. Система практичних методів фізичного виховання

І. Практичні методи поділяють на три групи:

1. методи навчання рухових дій;

2. методи вдосконалення та закріплення рухових дій;

3. методи тренування (методи розвитку рухових якостей).

1. До методів навчання руховим діям належать такі методи:

• метод навчання вправ загалом;

• метод навчання вправ по частинах;

• метод підвідних вправ.

2. До методів удосконалення і закріплення рухових дій належать такі методи:

• ігровий метод;

• змагальний метод.

3. До методів тренування належать такі методи:

• метод безперервної вправи;

• метод інтервальної (повторної) вправи;

• метод комбінованої вправи.

Метод безперервної вправи включає в себе такі методи:

• метод безперервної варіативної вправи;

• метод безперервної регресуючої вправи;

• метод безперервної прогресуючої вправи;

• метод безперервної рівномірної вправи.

Метод інтервальної (повторної) вправи включає в себе такі методи:

• метод інтервальної (повторної) варіативної вправи;

• метод інтервальної (повторної) регресуючої вправи;

• метод інтервальної (повторної) прогресуючої вправи;

• метод інтервальної (повторної) рівномірної вправи.

Метод комбінованої вправи включає в себе такі методи:

• метод колового тренування;

• метод комбінованої вправи з різним сполученням структури та змісту завдань;

• метод комбінованої вправи з різним сполученням змісту завдань;

• метод комбінованої вправи з різним сполученням структури завдань;

ІІ. Методи використання слова

У процесі фізичного виховання використовуються загальнопедагогічні прийоми методу слова:

1. Розповідь – застосовується при ознайомленні учнів з вправою, організації ігрової діяльності учнів, повідомленні завдань уроку.

2. Опис – використовується для ознайомлення з технікою вправ.

3. Пояснення – це прийом передачі інформації про техніку виконання вправи.

4. Інструкції і вказівки – використовується для передачі інформації про допущені помилки, правила техніки безпеки та ін.

5. Бесіда – використовується з метою поглиблення і розширення знань, виявлення інтересів і бажань учнів, оцінки виконаної роботи.

6. Словесні оцінки – відіграють роль мовного схвалення або осуду діяльності учнів.

7. Команда – служить сигналом для спільних дій, використовується для швидкого виконання дій або зміни характеру діяльності.

8. Підрахунок – допомагає визначити необхідний темп і ритм дій.

ІІІ. Методи демонстрації

Розрізняють дві основні форми показу:

1. Демонстрація поз і рухів (безпосередній показ або пряма наочність).

2. Використання ілюстративних матеріалів (опосередкована наочність).

1. При використанні безпосереднього показу вправ можна рекомендувати:

• показувати тільки тоді, коли учень за поясненням не може уявити рухову дію і правильно її виконати;

• використовувати повільний показ, який дає можливість краще сприйняти структуру вправи, що виконується;

• показувати одну дію варто не більше двох трьох разів;

• доцільно максимально скоротити паузу між демонстрацією і виконанням;

• показ повинен служити точним взірцем того, що повинен відтворити учень.

2. До використання ілюстративних матеріалів висувають такі вимоги:

• корисно поєднувати демонстрацію “сповільненою” із звичайною кінострічкою за схемою: звичайна – “сповільнена” – звичайна;

• вчителю необхідно завчасно вивчити матеріали демонстрації, визначити сторони і деталі, на які потрібно звернути особливу увагу учнів;

• до аналізу і пояснення ілюстративних матеріалів необхідно залучати учнів.