Механізми формування умовних рефлексів. Навички

Тема уроку

Теоретичний матеріал: МІЙ КЛАС

1. Утворення та гальмування умовних рефлексів

Для утворення умовного рефлексу необхідно, щоб спочатку діяв умовний (байдужий) подразник, а потім — безумовний. Після кількох повторень такого поєднання подразників у мозку між двома вогнищами збудження встановлюється тимчасовий зв'язок. У результаті дія одного умовного подразника викликає збудження у двох центрах.

Зверни увагу!

Умовні рефлекси формуються на основі безумовних рефлексів і виробляються при безпосередній участі кори головного мозку.

Вивчення формування умовних рефлексів проводилося в лабораторії І. П. Павлова у дослідах на тваринах (собаках).

Коли собаці давали їжу (безумовний подразник), у неї рефлекторно виділялася слина — виникав безумовний слиновидільний рефлекс.

Нервові імпульси, що виникають при подразненні рецепторів на язиці і у слизовій оболонці рота речовинами їжі надходять чутливими нейронами у центр слиновиділення довгастого мозку. Звідси збудження руховими нейронами передається до слинних залоз, і вони починають виділяти слину. Це дуга безумовного слиновидільного рефлексу.



Умовний слиновидільний рефлекс формувався у собак при поєднанні годування і запалювання лампочки або звуку дзвінка.

Щоб виробити умовний рефлекс, за півхвилини до годування включали електричну лампочку або інший, нейтральний для слиновидільного рефлексу подразник. Після кількох поєднань включення лампочки з годуванням один лише спалах світла викликав слиновиділення навіть у тому випадку, якщо їжі у годівниці не було.

У результаті через декілька повторень слина виділялася у відповідь на дію безумовного подразника (спалах світла або звук дзвінка ставали сигналом появи їжі — умовним подразником). Це означало, що у корі головного мозку утворився новий, тимчасовий зв'язок між центрами слиновиділення і зоровим (слуховим), тобто виробився умовний слиновидільний рефлекс.

Рефлекси, отримані організмом протягом життя і які утворюються у результаті поєднання непов'язаних з безумовними подразниками, І. П. Павлов назвав умовними рефлексами.

Наприклад, виділення слини при подразненні їжею сосочків язика є безумовним рефлексом, а виділення слини на вигляд, колір, запах їжі чи інші подразники — умовний рефлекс.

Гальмування рефлексів

Умовний рефлекс буде міцним, якщо умовний подразник постійно підкріплюється безумовним. Якщо декілька разів не підкріплювати умовний подразник, відповідна реакція слабшає і потім гальмується. Умовний рефлекс при цьому не зникає. При повторенні досвіду після перерви він відновлюється.

Новий подразник викликає орієнтовний рефлекс, тому рефлекси (як умовні, так і безумовні), гальмуються при дії будь-якого незнайомого подразника (відбувається припинення діяльності та оцінка того, яким є для організму новий подразник: корисним, шкідливим або просто нейтральним). Таким чином, за допомогою утворення умовних рефлексів та їх гальмування здійснюється гнучкіше пристосування організму до конкретних умов існування.
Гальмування може бути як умовним (внутрішнім), так і безумовним (зовнішнім).
Приклад:приклади умовного гальмування — без достатньої практики забувається іноземна мова, вивчений колись вірш, вміння кататися на ковзанах і т. д.
Прикладом безумовного гальмування може бути напад собаки, у якої віднімають їжу. У травному центрі настає зовнішнє безумовне гальмування, а в центрі «агресії» — збудження.

2. Характеристика та особливості умовних рефлексів

Основні особливості, які відрізняють умовні рефлекси від безумовних:

• умовні рефлекси виникають у відповідь на дію умовних подразників (попередньо байдужий подразник, який став сигнальним подразником для певної набутої реакції).

• Ці реакції є набутими, тобто можуть виникати на основі безумовних та нижчих умовних рефлексів.

• Умовні рефлекси є індивідуальними пристосувальними реакціями, що проявляються по-різному в різних особин виду.

• Це тимчасові реакції, тобто постійно утворюються та зникають залежно від конкретних умов.

• Умовні рефлекси власних рефлекторних дуг не мають і тому здійснюються через функціональні тимчасові нервові зв'язки, що виникають між кірковими центрами життєвих функцій та центрами сенсорних систем, пов'язаних із дією умовного подразника.

• Утворюються і здійснюються за участю вищих відділів центральної нервової системи (ЦНС) — кори і підкірки, у яких і відбувається утворення тимчасових нервових зав'язків.

• Можуть об'єднуватися в складні ланцюги умовних рефлексів — динамічні стереотипи, які є фізіологічною основою умінь, навичок, звичок і способів діяльності.

За проявом рефлекторної відповіді розрізняють:

• вегетативні рефлекси — пов'язані з діяльністю внутрішніх органів (наприклад, дихальні рефлекси під час фізичного навантаження);

• соматорухові рефлекси — пов'язані з діяльністю скелетних м'язів (наприклад, рухові рефлекси під час бігу з перешкодами).

Залежно від умовних подразників розрізняють:

• штучні рефлекси — виробляються на подразники, які не стосуються безумовного (наприклад, слиновидільний рефлекс на світло лампи);

• натуральні рефлекси — виробляються на природні безумовні подразники (наприклад, рефлекс апетитного соковиділення на запах їжі).

Біологічна роль умовних рефлексів:

• забезпечують пристосовуваність організмів до конкретних умов існування, а для людини — навчання й різноманітність інтелектуальної діяльності;

• забезпечують відповідь на безумовний подразник ще до початку його дії, тобто мають сигнальне значення;

• є основою для формування умовних рефлексів вищого порядку і ВНД людини.

Зверни увагу!

Отже, умовні рефлекси — це набуті індивідуальні реакції на дію подразників. що дають змогу людині пристосуватися до змінних умов середовища.

Джерела:

Біологія: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ Валерій Соболь. — Кам’янець-Подільський: Абетка, 2016. с. 219-220.

3. Набута поведінка людини

Набута поведінка людини — сукупність складних набутих індивідуальних поведінкових реакцій, пов'язаних у своєму виникненні здебільшого із соціальними потребами та вищими емоціями.

Особливості набутої поведінки людини:

• Функціональною основою набутої поведінки людини є умовні рефлекси та динамічні стереотипи. Динамічний стереотип — складна система послідовних стабільних умовних рефлексів, що полегшує виконання багаторазово повторюваних дій. Наприклад, різноманітні рухові навички: ходьба, біг, плавання, катання на лижах, гра на музичних інструментах, уміння писати та ін. Ці системи умовних рефлексів є основою для навичок та звичок. Динамічні стереотипи дають змогу людині виконувати певні дії без значного напруження нервових центрів кори великого мозку.

• Провідну роль у виникненні проявів набутої поведінки відіграють соціальні потреби. Провідними соціальними потребами для людини є ті, що необхідні для життя в суспільстві. Це потреби в безпеці, любові, визнанні, самоствердженні та ін.

• Набута поведінка потребує попереднього научіння. Научіння людини — це способи накопичення індивідуального досвіду. Основними видами научіння є звикання, наслідування (соціальне научіння), закарбування, научіння шляхом спроб та помилок, осяяння, вироблення умовних рефлексів та ін. Вищою формою научіння в людини є пізнавальне (когнітивне) научіння, що робить можливим прогнозування результатів дій.

• Набута поведінка індивідуальна, тобто має набуті реакції, що є різними в усіх представників виду.

• Набуті реакції формуються в процесі індивідуального розвитку залежно від досвіду людини. Розрізняють минулий культурний досвід людини, накопичений попередніми поколіннями, та індивідуальний досвід, набутий упродовж життя. Культура — це сукупність усіх матеріальних і духовних цінностей, створених упродовж історії людства. У формуванні досвіду велику роль відіграє навчання (учіння) — специфічна форма індивідуальної активності, спрямованої на засвоєння знань, умінь, навичок та способів діяльності.

• Основні центри, що контролюють виникнення проявів набутої поведінки, розташовані в корі та підкірці півкуль великого мозку. Ці структури беруть участь у регуляції умовно-рефлекторної діяльності організму та вищих емоцій, що виникають за наявності певного рівня інтелекту та є продуктом соціального впливу. Це моральні, інтелектуальні, практичні й естетичні почуття.

• Основною відмінністю набутої поведінки людини від умовно-рефлекторної діяльності тварин є наявність проявів розумової діяльності, що формується в суспільстві за участю праці, мови й абстрактного мислення. Продуктом мислення є свідомість, що забезпечує особливе відображення людиною навколишнього світу, себе та інших людей у ньому. Завдяки свідомості людина пристосовується до умов життя в суспільстві.

Зверни увагу!

Отже, набута поведінка людини має виражений соціальний характер, складається з умовних рефлексів та динамічних стереотипів, проявляється комплексом розумових дій та забезпечує соціальну пристосовуваність до змінних умов середовища життя.

Джерела:

Біологія: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ Валерій Соболь. — Кам’янець-Подільський: Абетка, 2016. с. 220-221.