М. Коцюбинський. Короткий огляд життя і  творчості письменника

Людмила Бурбела приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: 8-А клас Українська література

Время: 6 мар. 2023 08:15 AM Хельсинки

Подключиться к конференции Zoom

https://us05web.zoom.us/j/82017864246?pwd=TWFaNHFxbXNSQWNnWUFnb21kZnlsdz09

Идентификатор конференции: 820 1786 4246

Код доступа: S1LbXx

Тема уроку: М. Коцюбинський. Короткий огляд життя і  творчості письменника

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, викликати до них зацікавленість; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття любові до творчості М. Коцюбинського, інтерес до історичного минулого рідного краю; виховувати прагнення до самопізнання та самовдосконалення на прикладах життя і діяльності видатних людей.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до його життя і творчості; презентація "М. Коцюбинський.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Мобілізація уваги учнів

Діти, подаруйте посмішку собі,
Один одному, мені.
І я дарую посмішку  вам,
Радість допоможе у роботі  нам.

IІ. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.

Знайомство з новим письменником, новою книгою подібне знайомству з хорошим другом. М. М. Коцюбинський, про якого ми сьогодні говоритимемо, — автор пригодницько-романтичного твору «Дорогою ціною», видатна, неординарна особистість, у якої є чого повчитись. Перш за все — гуманізму, життєлюбства, прагнення до самоосвіти й самовдосконалення.

IІІ. Оголошення теми й мети уроку

А девіз нашого уроку такий: мислити — логічно й критично, висловлюватися — чітко й лаконічно, досліджувати — глибоко, майстерно, працювати — творчо й активно.

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1.Вступне слово вчителя

Упродовж десятиліть творчість М. Коцюбинського хвилювала й продовжує хвилювати читачів. У чому ж секрет популярності його творів? По-перше, у тому, що звертався він до своїх читачів зі зрозумілими для всіх проблемами. По-друге, його герої завжди живуть серед нас і часто нас самих хвилює те, що тривожило їхні душі майже сто років тому. По-третє, у тому, що автор мав своєрідний індивідуальний стиль і не боявся звернутися до нових літературних напрямів.

Отже, вирушаємо у подорож шляхами життя і творчості М. Коцюбинського.

2. Завдання учням:

— Прослухайте повідомлення і запишіть три моменти з біографії М. Коцюбинського, які вам найбільше запам’яталися; три його твори.

3. Повідомлення учнів

Повідомлення № 1. ( ГЛОБА СВІТЛАНА )

Родина Коцюбинських. Дитинство Михайла

Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 року у місті Вінниці, в родині дрібного службовця. Дитячі роки письменника проходили, як він сам писав, «дуже щасливо, в атмосфері теплих сердечних відносин», хоч бідність ніколи не залишала родину. Його батько Михайло Матвійович, був людиною доброю, чесною, «з вічними фантазіями, які ніколи не здійснялися», не терпів підлабузництва і навіть конфліктував з начальством. Йому частенько доводилось міняти роботу, а сім'я змушена була переїжджати слідом за ним з місця на місце. Згодом у своїй автобіографії письменник згадуватиме, що до дев'яти років він перебував у Вінниці, а потім довгий час довелося жити «то на селі, то знов у місті, все на тім же багатім природою, теплім прекраснім Поділлі».

Своїм вихованням Коцюбинський зобов'язаний матері. Походженням вона була з молдавського роду Абазів. Мати письменника, Ликера Максимівна, була на одинадцять років молодша за батька. Заміж вона вийшла всупереч волі своїх батьків (бо Михайло Матвійович був вдівцем з двома дітьми). З особливою теплотою згадував її Коцюбинський: «Мати...з тонкою і глибокою душевною організацією, добра, надзвичайно любляча, здатна на самопожертву, особливо для мене, якого дуже любить. Має добрий смак, благородні погляди, любить літературу... Я ріс під впливом матері, до якої завжди був ближчим, ніж до батька. Всі кажуть, що ми подібні до себе не тільки з обличчя, але й характером і уподобаннями».

Спочатку родина жила заможно. Коцюбинські мали свою хату (материн посаг), садок, город. Малого Михайлика доглядала сільська жінка Хима, саме від неї хлопець почув українську народну пісню, казку. А ще, як згадував Хома Михайлович, любив ходити на ярмарки і слухати лірників. Розповіді й народні пісні сліпого діда Купріяна, який певний час мешкав у Коцюбинських, хвилювали чутливе серце хлопчини. Тому не дивно, що одного разу з підсвідомості виринув той нестримний полум'яний потяг до українського художнього слова, який не згасав уже ніколи до самого кінця його життя.

У дитинстві Михайлика любили всі, навіть нерідні сестри, з якими він охоче грався і до яких ставився з приязню і добротою. В години дозвілля діти (їх було шестеро) під керівництвом матері любили ставити вистави, інсценізувати народні пісні. Мандруючи із сім'єю по селах і містах Поділля, Коцюбинський спостерігав нужденне селянське життя, бачив кривди, які чинили бідним людям царські чиновники та багатії. Змалку він полюбив чудову природу Поділля. Враження дитинства на все життя залишили глибокий слід у свідомості майбутнього письменника.

Дуже рано, в юнацькому віці, Коцюбинському довелося взяти відповідальність за родину на себе. Мати осліпла, батько втратив посаду й не допомагав сім’ї, в якій було п’ятеро дітей. Михайло виїжджав із Вінниці в село, щоб навчати панських дітей, а ночами просиджував над книжками. Почав писати й власні твори, хоча перший «рецензент» оцінив їх негативно. Друком його твори вийшли у львівському журналі «Дзвінок» (тоді Львів належав до іншої держави — Австро-Угорщини). Перші оповідання М. Коцюбинського були для дітей і про дітей — «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». Вони засвідчили, що в літературі з’явився новий талант, знавець дитячої душі, майстер пейзажу.

Повідомлення № 2. ( ПОПОВА АНГЕЛІНА )

Роки навчання Михайла Михайловича

Коли сім'я переїхала в м. Бар, Михайлик пішов у школу. Вчився він добре, був серйозним не на свої роки, але в дитячих іграх і витівках був хорошим компаньйоном.

Улюбленець матері і пестун родини, на дванадцятому році Михайлик був змушений вперше відірватися від рідної домівки. Закінчивши дворічну народну школу в м. Барі, де вони жили, хлопець їде в Шар-город, щоб продовжити навчання в духовній семінарії — бурсі.

Михайло Коцюбинський народився в той лиховісний час, коли офіційною мовою на Україні була російська. Як стверджує дослідник творчості письменника академік Сергій Єфремов, у сім'ї Коцюбинських теж розмовляли по-російськи. Українську мову хлопчик вивчив від челяді. «Занедужавши на дев'ятому році на запалення в легенях,— писав пізніше митець в автобіографії,— я в гарячці почав говорити по-українському, чим немало здивував батьків». Після цього випадку хлопчик сам почав складати українські пісні на взірець народних.

Змалку Михайлик був хворобливим, млявим. Тому й у бурсі, як і вдома, книжці віддавав перевагу над дитячими пустощами. Вчився добре, образи вмів зносити мовчки, користувався повагою у товаришів. Одного разу в учительській, як згадував родич Коцюбинського, який працював у цій же бурсі помічником наглядача, сталася така розмова. В кімнату ввійшов учитель російської мови із стосом зошитів. Він тільки-но закінчив перевіряти твори бурсаків на тему «Як відбуваються різдвяні свята в моїй сім’ї», і, вибравши роботу Михайлика не міг стримати захоплення. «Будемо мати свого літератора!» — з гордістю показав він і почав читати твір уголос. Дослухавши до кінця, хтось з учителів вихопився із скептичним зауваженням: «Справді написано гарною мовою та й думка є, але навряд чи другокласник написав це сам. Мабуть, запозичив у когось і зміст і форму». Учитель російської, який добре знав Михайлика, не погоджувався. 

Після закінчення Шаргородської духовної школи Коцюбинський їде у Кам’янець-Подільський і вступає до семінарії, але через важкі матеріальні умови сім’ї вчитися йому не довелося.

Повідомлення № 3. ( Шевченко Евеліна)

М. Коцюбинський серед народу

У 1891 р. Михайло Михайлович склав іспит на народного вчителя і став учителювати по селах. Його завжди можна було побачити там, де збиралися люди: біля криниці, біля ставка, у полі. Він був приємним співрозмовником, добрим порадником. Потім понад п’ять років письменник працював у філоксерній комісії, яка вела боротьбу з виноградними шкідниками в Бессарабії та в Криму. Нові враження послужили матеріалом для майбутніх творів. Робота в філоксерній комісії позначилася на його здоров’ї, і М. Коцюбинському доводилося лікуватися за межами України, зокрема в Італії, на острові Капрі. На місцевому матеріалі він написав оповідання «Для загального добра», «Пе-коптьор», «Відьма», «В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами».

Коцюбинський подорожує Європою, після повернення пише оповідання «В дорозі», «Коні не винні», новели «Intermezzo», «Persona grata», повість «Fata morgana». В Італії, де Коцюбинський перебував на лікуванні, він написав новели «Лист», «Подарунок на іменини».

Відомо, що М. Коцюбинський був закоханий у квіти. Його щира любов до України допомагала відчувати запах чебрецю навіть там, де його не було. Одного разу під час чергової поїздки під білою стіною рибальської хати письменник побачив блідо-рожеві мальви. Обличчя його засяяло усмішкою, і, скинувши перед квітами капелюха, Михайло Михайлович сказав: «Здоровенькі були! Як вам живеться на чужині?». А на одній вечірці його назвали соняхом, на що він відповів: «Дійсно, я сонях. Люблю сонячне повітря і, як сонях, тягнувся до сонця!». «Сонцелюб, сонцепоклонник» — так називали письменника.

Повідомлення № 4.

Останні роки, смерть письменника ( Дубина Артем)

На початку 1912 року Михайло Михайлович захворів. Важкі умови життя, виснажлива праця, бідність підірвали його здоров’я. 25 квітня 1913 року письменник помер. Поховано Коцюбинського в Чернігові на Болдиній горі, його улюбленому місці відпочинку. Похорон Коцюбинського перетворився в народну демонстрацію, хоч поліція і церква намагалися зірвати її. Було заборонено співати хору, виголошувати на похороні промови, нести вінки.

Твори Коцюбинського ще за його життя були широко відомі як на Україні, так і за її межами. Вони неодноразово видавалися українською, польською, чеською, молдавською, шведською, німецькою, французькою та іншими мовами. У містах Вінниці і Чернігові відкрито музеї М. М. Коцюбинського, його іменем названо один з районів Чернігівської області, школи, бібліотеки, вулиці. Герої Коцюбинського промовляють до нас з екрана, вона продовжують жити й сьогодні. Вони хвилюють наших сучасників глибиною переживань, гостротою почуттів, складністю в підході до розв’язання тих проблем, які висунула перед ними історія. Надзвичайний талант письменника вражає глибиною осягнення людської душі, живописністю, музичністю слова, що дає можливість читачеві і сьогодні одержувати насолоду від цих вічно живих квіток.

4.Звіт учнів про виконане завдання

5. Метод «Гронування»

6.Перегляд презентації "Михайло Коцюбинський"

V. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

— Продовжіть фразу:

«Коцюбинський для мене як людина здається ...»

1.Скласти сенкан "Михайло Коцюбинський"

2. Читати повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною"