ЛРК №2 Утвердження спадкоємності поколінь у вірші О. Олійникова «Повертайтеся, хлопці».

• Діти, урок ЛРК - це урок літератури рідного краю, тобто ми розглядаємо твори письменників та поетів нашого краю - Одещини.

• Сьогодні ви познайомитесь із біографією й віршем нашого земляка, палкого патріота України і рідної Одеси, поетом, прозаїком, публіцистом, членом Національної спілки письменників України, краєзнавцем, лауреатом літературних премій імені П. Куліша, К. Паустовського Олегом Семеновичем ОЛІЙНИКОВИМ.

• В молодості В старості

• Про Одесу написано багато: і віршів, і пісень, і повістей, і романів, і драматичних творів, і кримінальних. І різними мовами, включно з івритом та українською, не кажучи вже про Пушкіна та Міцкевича. І, взагалі, чи є той, хто знає скільки їх, тих творів-освідчень? Тьма! Безліч! І все ж серед цього громаддя усіляких літературних творів класиків, неокласиків і просто залюблених у місто й море підлітків, юнаків, юнок, сивих і ще не дуже, вірші про Одесу та море Олега Олійникова вирізняються особливою красою. Не класичною літературною, де все в порядку і з римами, і з ритмом, і зі співучістю, і з усім набором поетичного синтаксису. Бо вони зодягнуті у морські строї: які — цілковито, які — частково, які — тільки у тату. Але всі — у «тільняшках», «тільниках», «тільняшечках». Це коли ти без неї «просто галька», яку море викинуло на берег, навіть не помітивши цього. А тут інакше. Тут не помітити неможливо, бо своїх дітей Одеса-Мама народжує тільки у таких сорочках, і ніяких там ложок у роті.

Саме у ній, в Одесі, і народився Олег, тепер уже Семенович, 14 січня 1938 р. Як написав про цю мить Станіслав Конак: «...він народився прямо на березі моря. Місцеві рибалки гучно вітали Семена Олійникова з таким прибутком. Хутенько зав’язали пуповину міцною ниткою з рибальської сітки. Живи, козаче! Це вам не диво? Близько двох тисяч літ тому саме 14 січня Ісусові Христу зробили обрізання. А тут, на березі Чорного моря, народився хлопчик з варязьким іменем Олег. І це вже була легенда моря. Точніше, її початок...».

І початок був доволі вдалим, хоча і звичним для одеських хлопчаків, які після школи йшли вчитися у «мореходки», хто — середні, хто — вищі, але у всіх попереду було Море.

В Олега Олійникова воно було двічі. Перше — цивільне, після навчання. Друге — коли з цивільного Чорного був мобілізований до Північного військового флоту. А вже після демобілізації молодий поет-фольклорист за рекомендацією самого Максима Рильського вступив на філологічний факультет університету ім. І.І. Мечникова.

А далі — учительська робота, викладання школярам Одеси української літератури за тих часів. Та школярі завжди радо зустрічали вчителя-вусаня, бо він був не простим учителем, а вчителем-поетом. І не просто поетом, а одеським, справжнім одеським поетом. А ще він був краєзнавцем, і його розповіді про козацьку Одесу ставали найкращою нагородою дітям за їхнє уміння слухати. З особливою, притаманною тільки дітям любов’ю слухали вони його оповідки про минуле рідного міста, про катакомби, про Чорноморське козацтво та український флот. У цих розповідях вчителя школярам вчувалася непроста історія їх рідного краю, України. В них поставали образи грізних козаків, які на своїх чайках ходили до турецьких берегів визволяти українських бранців з неволі.

Йшли роки. Діти ставали юнаками та юнками. Сивіли вуса і скроні вчителя. І тільки час по-молодечому змушував поспішати вчителя залишити добрий слід не тільки в душах і серцях своїх учнів, а й на книжкових полицях бібліотек, щоб знала українська юнь свої родові корені, пишалася ними, клала голови за них при необхідності.

Так народжувалися його книжки про море, флот, Україну: «Україна і Чорноморський флот» (1992), «Батьківщина понад усе» (1999), «Сторінки історії Одеси і Чорноморського краю» (2001), «Сторінки історії Чорноморського козацтва», «Козацтво, народжене на Одещині» (2002), «Голос моря», «Українські козацькі пісні», «З нами Бог і Україна», «Сторінки історії Українського військово-морського флоту» (2004) тощо.

Придбати ці книжки завжди було важко, тому знайомство з ними спочатку відбувалося на сторінках «Чорноморки», а вже після їх виходу — у бібліотеці.

Хочу пригадати один з його крилатих висловів: «Не бійтесь старості — вона тимчасова». І це стовідсотково вірно, бо у таких, як він, нема старості, а є вічне море, поезія і людська пам’ять на добрі слова і справи.

2 серпня 2018 року Олег Семенович ОЛІЙНИКІВ пішов з життя на 80-тому році життя.

Твори Олега Олійниківа (Батьківщина понад усе: вірші різних років, Одеса, 1998; З ім’ям Великого Тараса межи люди : (дописи, спогади, вірші, міркування), Одеса, 2010; З молитвою та піснею дорогами надій, Одеса, 2010  та багато  інших) займають гідне місце у фонді ОННБ, сприяють патріотичному вихованню українців, пізнанню історії рідного краю та нашої держави, розширенню знань про красу і багатство української мови, прищепленню любові та поваги до традицій українського народу.

Пам’ять про цю шляхетну людину назавжди залишиться в наших серцях.

ОЗНАЙОМТЕСЯ ІЗ ВІРШЕМ ОЛЕГА СЕМЕНОВИЧА ОЛІЙНИКОВА.

Повертайтеся, хлопці, з безсмертя

Польовому гетьманові Чорноморського
козацтва А.І. Петькові присвячую

Задля волі, що стала за честь їм,
йшли вкраїнці на страту й бої,
і підносили славу над смертю,
а над славою — мрії свої.
Приспів:
І як нині в життя круговерті
вирішальний виблискує час,
повертайтеся, хлопці,
з безсмертя —
Україна чекає на вас.
І за серця козацького щедрість,
що зростає з надій і землі,
люті зайди Вкраїну роздерти
намагалися в темряві літ.
Приспів.
Та душі української крила
врятували майбутнє своє —
і, зібравши по крихітці сили,
українська держава встає.
Приспів.

Діти, перед виконанням тесту пригадайте зміст повісті А.Чайковського "За сестрою", переглянувши текст у підручнику.

Бажаю вам успіху!