ЛРК №1. Осмислення минулого у творах В.Рутківського „Після битви під Берестечком", В.Друзяки „Козаки, де ваша слава?", Б.Мозолевського „Байда Вишневецький".

Завдання на уроці:

1. Прочитати тексти пісень.

2. Записати тему, ідею, основну думку кожного вірша.

Вірш «Козаки, де ваша сила». В. Друзяка присвятив Богдану Сушинському.

Козаки, де ваша сила, в дзвонах слава золотава?

Де хоробрість легендарна і міцний, мов криця дух?

Де любов до України, смерть, мов блискавка яскрава?

Де звитяги фантастичні невгамовних відчаюг?

Козаки, де ваша пісня, що гриміла в піднебессі?

Кпини, регіт, свист і гумор розкотились у безкрай.

Про могили серед степу, про кістки на перехрестях

тих, хто впав за щастя й волю, гомонять Дніпро й Дунай.

І я вірю, неодмінно ще розквітне Україна,

ще повернуться до неї слава, гордість і краса,

бо горить вогонь Свободи, в кожнім серці — Берегиня,

бо життями заплатили, щоб вогонь той не згасав…

Козаки, де ваша пісня, що гриміла над степами?

В дзвонах слава золотава покотилась у безкрай…

Лиш могили серед степу нам, нащадкам вільним, — пам'ять:

все нагадують про вчинки легендарних, грізних Байд.

1. Записати тему, ідею, основну думку вірша.

Мозолевський Борис – Балада про рідну пісню

То не лебеді кричали,

Не сполохані зигзиці.

То ловили яничари

Українок білолицих.

Степовими кураями

Налетіли, ніби круки.

Рвали тіло нагаями,

Ще й ламали білі руки.

Потішались до світанку,

Все спалили до билинки.

Йшли при конях полонянки,

Цебеніла кров на литки.

А коли дорога пізня

Відняла останні сили,

Забриніла раптом пісня

Та й звелася в небо синє.

Яничари, яничари!

Чи не так співали мами?

Яничари йшли й мовчали,

Тільки плямкали губами,

Ніби, вчувши голос мамин,

Пригорталися до циці…

Першим кинувся отаман

Й заволав без тями:

— Цитьте-е-е!

Та мелодія широка

Залила ревіння кляте.

Забивали кляпом рота —

Виривалася з-під кляпа,

Зацвітала буйним квітом,

Билась в горі об причали…

То ж чиї, скажіть, ви діти —

Яничари, яничари?

Чи не кобзи і цимбали

Вам озвуться над світами?

…Пісню шаблями рубали,

Плюндрували копитами.

Вже й від бранок тільки шмаття,

А вона все лине й лине,

Ніби кара і прокляття —

Біла туга України.

…Не туман вставав із зілля,

Не сичі вночі кричали —

Серед степу з божевілля

Землю їли яничари.

1. Записати тему, ідею, основну думку вірша.

Пісня Рутківського

«Ой ріко Стиру, що Хмель о віру? Яке всьому миру,

Де в Дніпр впадаєш, оповідаєш радощі з війни чи миру?

Хан наступає, сам помагає козакам ляхів бити,

Під Берестечком, малим містечком, мав оних кров пролити.

На перевозі чи пак в дорозі короля погромити:

Військом, гетьманом, королем-паном татарам заплатити.

Хан згоду радить, та не провадить, козаки войну люблять.

Ой Казимиру, вже тобі миру з козаками не буде».

«Що, небож-хане, не знає, як лях стане?...

Не утікає, от наступає к бунчуку ік ханському.

«Ой не гледіти, треба ся бити – хан мурз на поминає,

А лях не дбає, мурз забиває, в їх крові меч купає.

Пав страх на хана, шле до гетьмана, як ніч наступила:

«Щоб твоя рада, істинна зрада ніколи не снила,

Я преч одходжу, да пак вигоджу за страту мою тобі,

Що мі ся стало, кілько пропало мурз моїх! Тям же собі!»

«В ноги падає, тисячі дає Хмельницький тут ханові,

Щоб наступити і ляхів бити завтра велів військові.

«Я сенатори Польськой Корони, і КОРОЛЯ дам тобі,

Все то нестатки, усі достатки завтра їх візьмеш собі».

«Стрільці-янчари із діл пожари непрестанно світили.

Втім од гетьмана з діл ляхи хана заразом одлучили,

Затим ся стало, де мурз немало і татарів набили:

Хан утікає і Кіш минає, наметів одбігає.

Ляхи гонили, татарів били, хан ся не оглядає.

Тут зась козаки, хоть же юнаки, ой, різко утікали,

А ляхи ганяли і їх стинали, аж табір розривали…»

«Зла на нас пішла: турського посла до Хмеля піймано,

Шкатула Хмеля, а там до Хмеля пісм много в ній достано».

«Все світ спужає, коли пізнає: МИТРОПОЛИТ забитий.

В той же порі ту а був з КОРІНФУ ой старець знаменитий».

Та все ж автор осуджує діяння цієї людини:

«О дідчії коси, сто дідьків в носі: твоя то справа била

З твоїми чернцями, монастирцями, богдай се і не снила.

Ви підбивали, ви розгрішали, хоругви нам святили

Свинець давали і примішали, щоб єсмо ляхів били».

«Кров наша била, нас боронила у Жовтих Вод. Бог з нами

Ви запалили і світ згубили вашими пихотами».

«Мовите ВІРА: дадь в Польщі міра вся ЄРЕСЬ заживає:

Жид, і поганин, і аріанин покой о віру має.

Ми дурні були: о віру били, бо ви нас так учили.

Щоб єсте віру зо всього миру руського вигубили.

Ви бунтували, бисьте пропали. А козакам УНІТИ

Що провинили, в чім прогрішили козакам ЄЗУВІТИ?»

«О Хмелю, Хмелю, що ті повелю, землях ся розтікаєш

Хутко новину, що на тичину піднесуть тя, міт маєш.

Як плине вода, так ВОЙНИ ВОДА з тобою всяк пропала,

Хутній з приміра правая віра, ніж з твоєй войни стала.

Співай же, Стиру, піснь да о миру: війна бодай устала.

Іди ж в Дніпро, вода: радше, щоб згода хутчій тут настала».

1. Записати тему, ідею, основну думку вірша.