Людина живе серед людей.

Людина не може жити сама. Найвище щастя і радість людська - спілкування з людьми.

Ми часто говоримо один одному : бажаю тобі всього доброго, бажаю тобі добра і щастя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність. Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброго вам здоров'я... Цим ми висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності - людини. Ми говоримо один одному : дякую, спасибі. У словах подяки, що стали формулою людських взаємовідносин з давніх часів виражається наше ставлення до зробленого для нас добра. Звертаючись один до одного з проханням, ми говоримо: будь ласка. У цьому простому і чудесному вислові, що здатний чудодійно впливати, захована наша повага до гідності людини, шанування в ній самостійності, незалежності, доброї волі.

Коли підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: "батя",

"папаша", "старик", "маманя", "мамаша" або заочно називають їх "мої предки", - робиться боляче й ніяково. Ніби це стосується кожного. Боляче за тих батьків, до яких так звертаються. Чомусь живе нині між людьми зневага до батькві, відчуженість між батьками і дітьми. В Україні не лише до батька, матері, діда, бабусі, а навіть сусіди між собою зверталися на "Ви". Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність у наших родинах виховували змалку.

Прочитайте поетичні рядки. Як ви їх розумієте?

До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі.

Їх кожен легко добере,

Якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх.

Запам'ятать неважко:

Маленькі ключики твої -

Спасибі" і "Будь ласка".

Продовжіть речення.

Ласкаво просимо! Дозвольте запросити вас ...

Чи не хотіли б ви ...

Прошу, допоможіть мені ...

Скажіть, будь ласка ...

Чи можу я просити вас ...

З радістю...

Запишіть 2-3 прислів'я про стосунки між людьми.

Наприклад: Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.