Люблінська унія 1569 р.

Актуалізація знань

1. Які українські землі на середину XVI ст. перебували під польською владою?

2. Які українські землі на середину XVI ст. входили до складу Великого князівства Литовського?

3. Порівняйте становище українських земель під польською та литовською владою.

1. Передумови укладення Люблінської унії.

60-ті рр. XVI ст. стали періодом важливих змін для українських земель, пов’язаних з об’єднанням Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдине державне утворення.

Якими були передумови такого об’єднання? У цей час Велике князівство Литовське дуже послабилося. Зазнавши поразки у війнах із Московією наприкінці XV — у першій половині XVI ст., Литва втратила значну частину своєї території. Із 1561 р. Литва брала участь у Лівонській війні проти Московської держави. Унаслідок поразок литовська сторона опинилася в стані глибокої кризи та прагнула отримати воєнну допомогу від Польщі. Зі свого боку Польське королівство сподівалося скористатися ослабленням Литви, щоб реалізувати свої плани просування на слов’янський Схід.

Ідея об’єднання Литви та Польщі мала прихильників в обох державах, проте відрізнялася за змістом. Литовські магнати, що мали панівне становище в державі, виступали за незалежність і погоджувалися на об’єднання «двох рівних» за умови існування окремого сейму й забезпечення свого привілейованого становища.

Люблінська унія. Художник Я. Матейко. Кінець XIX ст.

За наведеною ілюстрацією складіть розповідь про перебіг укладання Люблінської унії від імені учасника сейму.

Польські магнати та шляхта загалом підтримували ідею об’єднання обох держав. Вони вбачали в ньому можливість отримати нові землі й залежних селян.

Українське шляхетство також мало свою позицію. Воно здебільшого схвально ставилося до об’єднання Литви та Польщі, розраховуючи, що це допоможе надійно захистити південні кордони від турецько-татарських нападів і припинить шляхетські наїзди (збройні напади) у польсько-українському порубіжжі. Об’єднання двох держав відповідало також економічним інтересам української шляхти, оскільки через Польщу проходили торговельні шляхи до країн Західної Європи.

Визначте основні передумови укладання Люблінської унії, тезисно запишіть

2. Люблінський сейм 1569 р.

Для вирішення питання об’єднання Польського королівства та Великого князівства Литовського в польському місті Любліні в 1569 р. зібрався спільний сейм представників привілейованих станів обох держав. Гострі суперечки щодо форми об’єднання тривали півроку. Литовська сторона виступала за створення федеративної держави, а польська — за інкорпорацію (включення) Литви до складу Польщі.

Переконавшись, що польська сторона не збирається зважати на її пропозиції, литовська делегація залишила сейм, щоб зірвати його роботу. У відповідь на це польський сенат закликав готуватися до війни з Литвою та зажадав від короля Сигізмунда II Августа прийняти рішення щодо включення до Польщі Волині й Підляшшя. Оголосивши про приєднання цих земель, польський король наказав шляхті, яка мала там маєтки, прибути до Любліна та присягнути Польщі (під загрозою втрати своїх володінь). Пізніше король видав привілей про повернення під свою владу Брацлавщини й Київщини, стверджуючи, що «вся Руська земля з давніх часів, починаючи від предків наших королів польських, була приєднана разом з іншими першими частинами до Польської корони».

Литовська делегація змушена була підкоритися польській стороні, повернутися на сейм і погодитися на вилучення зі складу своєї держави зазначених українських земель.

1 липня 1569 р. в Любліні було укладено унію (союз) про об’єднання Польського королівства й Великого князівства Литовського у федеративну державу «двох народів» Річ Посполиту (дослівно — республіку).

Федеративна держава — союзна держава, що складається з кількох державних утворень, кожне з яких, зберігаючи власні органи влади, підпорядковується загальнофедеративним органам влади.

Із рішення Люблінського сейму про об'єднання Польщі та Литви в одну державу — Річ Посполиту

Польське королівство і Велике князівство Литовське, згідно з попередньою інкорпорацією (об'єднанням) між ними, складають з обох вищезазначених народів одне нерозрізнюване неподільне тіло, [у якого] на вічні часи одна голова, не окремі государі, а один — король польський, який, згідно з давнім звичаєм і привілеєм, спільними голосами поляків і Литви буде обиратися в Польщі... Що ж до обрання, уведення його на стіл Великого князівства Литовського, то воно повинно припинитися... Головний сейм завжди повинен бути один, а не окремі; крім того, повинен бути один ніколи не роздільний сенат для всіх справ і потреб... Монета повинна бути одноманітна й однакова по вазі й пробі... Як у Польщі, так і в Литві повинні бути знищені всі торгові мита й побори... Віднині й на вічні часи не слід брати ніяких мит із духовних і світських людей шляхетського звання і з їх підданих...

1. Хто очолював Річ Посполиту? 2. Які привілеї отримувало шляхетство внаслідок об'єднання? 3. Чим об'єднання Польщі та Литви було вигідне купецтву?

3. Наслідки Люблінської унії для українських земель

Люблінська унія мала далекосяжні наслідки для майбутнього українських земель, більшість яких об’єдналися у межах однієї держави. Зміни відбувалися поступово і виявлялися у різних сферах життя. Першими, хто відчув зміни, була шляхта, для якої відкрилися перспективи розширення своїх прав, привілеїв і багатства. Вона долучилася до управління державою, обіймаючи відповідні посади. Шляхтичі брали участь у сеймиках, де обирали делегатів або могли бути обрані до Вального сейму. Титулована українська знать (князі) отримала доступ до місць у сенаті і найвищих державних посад. Так українська шляхта приєдналася до традицій «шляхетської демократії».

На все більшу кількість міст України продовжувало поширюватися магдебурзьке право, що зміцнювало традиції самоврядування і міського життя.

Через Річ Посполиту, яка мала тісні зв’язки із Західною Європою, українці могли долучатися до новаторських релігійних, освітніх, мистецьких, наукових і технічних ідей. Багато вихідців з українських земель отримали більш вільний доступ до європейської освіти, яка у цей час бурхливо розвивалася. Польська культура виглядала більш привабливою для еліти українських земель.

Православне духівництво теж плекало сподівання на кращі зміни. Проголошена релігійна толерантність сприяла в утвердженні цієї думки.

Герб Речі Посполитої

«Шляхетська демократія» — назва, що використовувалася стосовно устрою Речі Посполитої, за якого провідна роль у державі належала привілейованому стану, який управляв країною від імені всього народу.

Щодо селян, то вони не відразу відчули на собі негативних наслідків поширення фільваркової системи.

Усе це створювало позитивне уявлення від змін, що відбулися.

Проте вже за життя одного покоління ситуація докорінно змінилася. Досить швидко з судочинства і діловодства була витіснена «руська» мова (так тоді називали українську). Багато вихідців з українських земель, здобувши західну освіту та маючи тісні зв’язки з польською шляхтою, переймали їхні звичаї, мову і релігію, переходячи в католицизм або протестантизм. Українська шляхта стала швидко ополячуватися. Цьому сприяла й активна місіонерська діяльність католицької церкви. З часом, з початку XVII ст., навернення у католицизм почало відбуватися насильно, а державні посади стали надаватися переважно католикам. Також у населення українських земель не виправдалися сподівання на те, що в новій державі українські землі будуть захищені від турецько-татарських нападів і шляхетських наїздів. Навпаки, польські шляхтичі-землевласники збільшили свої маєтки за рахунок приєднаних українських земель. З кінця XVI ст. вони почали збільшувати кількість робочих днів селян на панщині та розмір натурального податку.

Наче на роздоріжжі опинилася православна церква, верхівка якої намагалася відшукати своє місце у суспільстві і між двома впливами із Заходу (католицька і протестантська церкви) і Сходу (православна церква Московської держави).

Переважна більшість українського населення стала зазнавати дедалі більше національно-релігійних утисків унаслідок полонізації й покатоличення. У межах Речі Посполитої польською елітою українські землі не розглядалися як щось єдине й окреме, в той час як населення цих земель прагнуло визнання своєї окремішності. Ігнорування цього вищою польською владою згодом і стане однією з вагомих причин руйнування Речі Посполитої.

Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої

Система органів влади в Речі Посполитій

Визначте за картою назви й центри воєводств на українських землях, що за Люблінською унією ввійшли до складу Польського королівства.

Складіть таблицю «Наслідки Люблінської унії для українських земель».