Література рідного краю. Харківський поет Степан Сапеляк – «скорботна пісня України»

Людмила Бурбела приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: 8-А клас Українська література

Время: 15 дек. 2022 11:00 AM Хельсинки

Подключиться к конференции Zoom

https://us05web.zoom.us/j/86116180133?pwd=bFlkRElnMEtmNEk3ZGcyRW15bDFsZz09

Идентификатор конференции: 861 1618 0133

Код доступа: 9ZEB5d

Його вірші трагічні, скорботні, болючі, але 

                                                   їхня печаль природна і людська, глибоко

                                                     закореніла в долю поетову і в долю нашої 

                                                          землі, нашої України

Д.Павличко

Мотивація навчальної діяльності учнів

Слово вчителя:

Література без традицій – храм без фундаменту; без пошанування рідної спадщини – приреченість на меншовартість. Ми мусимо знати тих письменників, які жили чи живуть поруч.

Харківські письменники варті того, щоб ми знали про них і пишалися їх здобутками. Бо це – історія розвитку культури рідного краю. Тож нехай сьогоднішній урок стане тією підвалиною, на якій виросте храм нашого духовного відродження.

Сьогодні ми продовжуємо роботу в літературній вітальні. Ми познайомимося з людиною, яка у промові на врученні Державної премії України імені Т.Шевченка за 1993 рік про себе і свою творчість сказала так : «Складаю голову на скрижалі Шевченка, що в праведності культури благословив найвищі етичні та моральні якості національної естетики. І в цьому в ім’я  мистецтва поезії я проповідатиму ідеал краси, стверджуватиму найвищі засади людства – заповіді Божі. Культ святого Слова сповідатиму, щоб віднині й довіку яскріло осяяння моєї рідної мови...»

Оголошення теми та мети уроку.

Учитель: У нас у гостях Степан Євстахійович Сапеляк.

Тема нашої зустрічі: Степан Сапеляк – «скорботна пісня України»       

Епіграфом до уроку я обрала слова Д.Павличка (зачитуємо епіграф)         

- Що стає зрозумілим зі слів Д.Павличка?

- А чого ви чекаєте від нашої віртуальної зустрічі? \

Учитель: Ми знаємо, що ваша доля,  Степане Євстахійовичу, сумна, але й цікава.

Учень-біограф: Моє життя  повне пригод, непорозумінь, боротьби і зустрічей. Народився  я  чудової пори року – навесні, 26 березня 1951 року в с.Росохач на Тернопільщині.

Учитель:  1969 року С.Сапеляк вступає до філологічного факультету Львівського університету,  де вивчає рідну мову та літературу.                                                                                        

Про цей період поет говорив, що „в цей час жив самопідбадьорюванням, писав вірші і тихенько записував героїчні пісні ОУН-УПА «за волю святую» супроти «сов'єтів»… Готував рукопис книги «День молодого листя», (свій майбутній «кримінал»!)“.

Учень-біограф:                                                                                             

На початку 1972 року готував збірку віршів і надіслав у видавництво «Молодь», але один із чиновників називає її «націоналістичною».

29 жовтня 1972 р. після чергових арештів (Ігоря Калинця та ін.) написав відкриту заяву, у якій висловив незгоду супроти арештів та свавілля української інтелігенції.                                                                                                                                                     

7 листопада 1973 році був виключений з комсомолу, а згодом і з ВНЗ.

З лютого 1973 року перебуває під слідством в Тернопільському КДБ, як учасник молодіжної підпільної групи 

1973 року Степана Cапеляка заарештували й засудили на 10 років заслання, тюрем і концтаборів.

Вітчизно, втіш. Чорнію до вікна.

Вітчизно втіш. Я загнаний під лаву,

Мов хижа тінь, пишу твоє імя

Предвічною колючою печаллю.

За болем біль. Не вистачає рук.

За болем біль. І нерви вустюками.

Роки пересипаю, мов крупу...

Всі тридцять пять. І десять будяками

Учень-біограф: Ми дізналися, що після ув'язнення Ви не мали права поселитися у рідних краях. Вас насильно було супроводжено до Східної України, на Харківщину, де й понині живете.

Учень: Скажіть, яке враження справило на Вас наше місто?

Учитель:                                                                                                       

Степан Сапеляк так згадує про цей період свого життя:

«…Це мої найплідніші й золоті просвітки творчості. І це мої болісні і найтрудніші роки життя. Роки «над прірвою» і роки під високою зорею. Де єдиний вихід – оживляти й виробляти власну чесну думку, відстоювати поняття свободи та християнських цінностей у житті й мистецтвах». 

З 1986 по 1989 роки веде активне громадське життя.

У серпні 1988 р. вперше в у Харкові підняв жовто-блакитний прапор біля пам'ятника Тарасові Шевченкові з активістами Української Гельсінської Групи

Українська Гельсінська группа – об'єднання діячів українського правозахисного руху, утворене в Україні 9 листопада 1976. Її метою є доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома ширших кіл української та міжнародної громадськості, до урядів держав.

У 1991 році реабілітований Генеральною Прокуратурою України «за відсутністю складу злочину». Того ж року прийнятий до Спілки письменників України.

1993 р. Комітетом з державних премій України поету Степану Сапеляку за збірку поезій «Тривалий рваний зойк» присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка.

За часів незалежності до С.Сапеляка прийшло визнання.

У 1994 році присуджено Всеукраїнську літературно-мистецьку премію ім. Левка та Богдана Лепкого за книгу «Журбопис».

У 2001 р. нагороджений Міжнародною медаллю «В'язень сумління».

2003 р.  присуджено літературно-мистецьку премію України ім. Володимира Свідзінського.

2005 р. Указом Президента України нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня».

2009 р. за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність постановою Президента України нагороджений відзнакою Президента України — Хрестом Івана Мазепи.   

Біль за трагічну долю України,    віра в нескорений дух народу проймають поезію С.Сапеляка. Олесь Гончар сказав: « …Його творчість у найтяжчу годину уособлювала незламність духу і громадянську совість сучасної української літератури…» 

На жаль, більшість збірок автора виходило за кордоном: у Бельгії, Німеччині, Канаді, США. 

      Учень: Розкажіть, будь ласка,  про свою родину.

Учень-біограф:                                                                                          

Залишив у рідному селі маму Ганну Костівну (1930 р.н.), у Харкові зі мною дружина Світлана Іванівна, син Тарас (1987), нещодавно одружився, син Остап (1992), ще учень. А дочка Анастасія (1990) учиться в консерваторії у Москві,

Учитель: Степане Євстахійовичу, прочитайте, будь ласка, ваші поезії.

Учитель: Вибачте. Шановні друзі, надійшла сумна звістка.                 

1 лютого 2012 р. у Харкові помер Степан Євстахійович Сапеляк - активний учасник національно-визвольного руху, поет, член Національної Спілки письменників України , лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка .

   За попередньою інформацією, причиною передчасної смерті став інсульт.                                                                       

Останнім часом збірки поезій С.Є.Сапеляка побачили світ і в Україні. Це збірки «Тривалий рваний зойк», за яку була присуджена Державна премія імені Т.Шевченка; «Страсті по любові», «Журбопис».

Три вічні джерела живлять поезію С.Сапеляка: український фольклор, Біблія, Шевченко.

 Ця непересічна людина змогла запалити вогонь свободи в серцях багатьох українців ще у далекі 70-ті. Він своїм прикладом показав, як треба любити Україну. Завдяки таким, як Степан Сапеляк, сьогодні ми маємо незалежну державу.

МІЙ ХАРКОВЕ
Медовим рястом пахне липа пізня,
Хмільне хитання пахне із Левад.
Цвіте пташина колискова пісня,
Немов вишневий материнський сад.

Цвітуть купальські срібні зорелюби
Їм сняться сни, як сни Сковороди...
А лісопарк світаннячко голубить,
Щоб прилетіли втіхи голуби.
А цвітень цвіт літніє парками,
Мов ніч прощань, мов ніч купайлова...
Любове, Ладонько, — мій Харкове,
Волошку музики віддай мені...

Віддай мені...
Зіграй мені...

 ВЕЛИЧАЛЬНА ХАРКОВУ
Місто причиннеє, брама красная
Криничко семінарська
З питвом виноградним...
Первісте євангельська в Покрови
Оздобі пре хвальній

Пребудь на многія літа

Доле колегійна святописемна
Мудросте зміїна з вінцями
І благословенням Варсави...
В слові благовіщенським
Совісте благочестива

Пребудь на многія літа

Дух возвеличити з бурсацької нагірні
Тайною всеношною
Голосом хвали
І Преображенням саду божественного

На многія літа

Многія літа

Написати відгук про зустріч з письменником.