Лімфатична та імунна системи.

Лімфатична система

Лімфа – це безбарвна, майже прозора рідина. Вона відрізняється від

плазми тим, що вміст білків в плазмі приблизно в два рази вище, ніж в лімфі. У

лімфі, як і в плазмі крові, міститься фібриноген, тобто вона здатна до згортання.

Лімфа, відтікає від різних органів тканин, маєрізний склад, так, наприклад,

лімфа в лімфатичних судинах залоз внутрішньої секреції містить гормони.

Функції лімфи — повернення білків, води і солей із тканин у кров. В організмі людини міститься 1-2 літри лімфи. Лімфатична система бере участь у створенні імунітету, захищає організм від хвороботворних мікробів.

Функція :фільтрування та знезараження тканинної рідини.

Як ви вже знаєте, лімфатична система тісно пов'язана з кровоносною. Вона складається з лімфатичних капілярів, які починаються у міжклітинному просторі, лімфатичних судин і вузлів. Для руху лімфи немає такого «насоса*, як серце для кровотоку. Натомість лімфатичні судини мають клапани, які дозволяють лімфі текти лише в одному напрямку.

Рух лімфи спричиняється скороченнями скелетних м'язів, які під час м'язової активності стискають стінки судин і начебто «протискують» лімфу через клапани, а назад вона вже повернутися не може — це подібно до руху крові у венах (мал. 4.4). Це ще один аргумент на користь фізичних вправ, адже так ми допомагаємо уникати застою лімфи в лімфатичних судинах.

Головною функцією лімфи, як уже зазначалося, є відведення надлишку води з тканин назад у кров. Якщо ж у тканинах розвинулося запалення, наприклад, внаслідок проникнення і розмноження там бактерій (пульпіт зуба, ангіна), то шкідливі речовини, які утворюються, та й самі бактерії спочатку потрапляють в лімфатичну систему і знешкоджуються в лімфатичних вузлах, а не надходять у кров. Таким чином, лімфатична система теж бере участь у захисті організму від інфекцій. Також лімфа відіграє важливу роль у транспорті жирів. Внаслідок їх особливо високого вмісту в лімфатичних судинах навколо кишечника вона в цьому місці навіть має колір молока.

Лімфатична система одна із складно влаштованих систем — система очищення, виведення з організму отрут, найпростіших. Від цієї системи залежить імунітет людини, її життя.

Органи, що утворюють лімфатичну систему, займають десяту частину всіх клітин організму та важать близько 5 кілограмів. Лімфатичні органи – це селезінка, мигдалики та тимус (який розвивається до підліткового віку). Їхні основні функції – перешкода потрапляння та розвитку інфекції в організмі. Лімфоїдна тканина є там, де є загроза дії бактерій на організм. Вона захищає його від інфекцій, а також забезпечує сталість внутрішнього середовища організму, шляхом безперервного очищення від своїх клітин, що переродилися.

При диханні повітря не тільки зволожується і зігрівається, але й зустрічає перешкоду для мікроорганізмів у вигляді носоглоткового кільця, потім, проходячи далі через дихальні шляхи, знешкоджується лімфоїдною тканиною бронхів і легень.

Але найбільше скупчення лімфоїдної тканини в травному тракті, оскільки з їжею в організм надходить багато мікроорганізмів. Лімфоїдна тканина представлена тут у вигляді солітарних фолікул, пейєрових бляшок у слизовій оболонці кишківника, червоподібним відростком сліпої кишки – апендиксом.

Центральним органом лімфатичної системи є тімус. Він регулює її функції та визначає її тип. У ньому відбувається дозрівання клітин імунної системи. Тимус розташований у верхній частині грудної клітки, відразу за грудиною.

Лімфа є прозорою рідиною без кольору і запаху, що складається з води, солей, білків, жирів. За своїми фізико-хімічними властивостями відрізняється від плазми тільки за вмістом білка.

Кров, проходячи через артеріальний ділянку капіляра, фільтрується через його стінку в навколишню тканину, у венозній частині капіляра йде засмоктування назад з тканини рідини в кровоносне русло. Але повертається не вся рідина, частина її утворює лімфатичну систему.

Лімфатичний капіляр має особливу будову, є тонкою трубкою, що складається з одного шару клітин, між якими є щілини, відкриті в міжклітинну тканину (мал.1).

Тому в лімфатичний капіляр разом з рідиною можуть всмоктуватися більші частинки: колоїди, емульсії, клітини. Лімфатичні капіляри у вісім разів ширші за кровоносні.

Мал.1

Починаються сліпо, сплітаючись між собою, утворюють сіті різної форми. З капіляра лімфа надходить у пост капіляр, рух лімфи в ньому відбувається лише в одному напрямку через наявність клапана: знизу вгору та зовні всередину. Тому, щоб не порушити лімфатичну систему, масаж потрібно робити за напрямом руху лімфи – знизу нагору. Швидкість руху лімфи багато в чому залежить від скорочення м'язів, положення тіла людини та її дихання. Головний м'яз для приводу в рух лімфи - діафрагма. При фізичних навантаженнях та глибокому диханні «животом» амплітуда руху діафрагми збільшується, і циркуляція лімфи посилюється.

Лімфа збирається в дрібні лімфатичні судини, потім у більші - колектори (мал.2). З колекторів утворюються лімфатичні стволи, які перетворюються на протоки. Вони називаються частинами тіла, де збирають лімфу: судини шиї, передпліччя, стегна та ін. Головним колектором лімфозбору служить грудна протока, в який відтікає лімфа з трьох чвертей тіла, він вливається в лівий венозний кут, менша частина лімфи (одна четверта) збирається в праву протоку і вливається в правий венозний кут. У кров через колектори щодобово надходить близько 2 літрів лімфи.

Мал.2

Лімфатичний вузол - найважливіший елемент лімфатичної системи становить приблизно 1% від загальної маси тіла. Він має особливу складну будову, що розташовується по ходу лімфатичних судин (мал.3).

Рис.3

Функції лімфовузла

Основна функція – участь у механізмі імунітету. У лімфовузлах відбувається процес підготовки лімфоцитів до імунного захисту організму, вироблення антитіл та доставка їх струмом крові до осередку інфекції.

1. Транспортна - скорочення м'язових елементів капсули лімфовузла сприяє активному лімфотоку через нього.

2. Бар'єрна - проходячи через вузол, лімфа очищається від бактерій, токсинів, продуктів клітинного обміну. Лімфовузли грають роль своєрідного фільтра, який захоплює токсини та «випускає» вже очищену лімфу.

Імунна система – це система органів, тканин і клітин (наприклад, різних груп лейкоцитів), які захища ють організм людини від чужорідних для нього організмів і сполук. Її складові впізнають і знищують не тільки антигени, а й змінені клітини власно го організму (наприклад, пухлинні клітини), змінені молекули, створені самим організмом. Виділяють центральну та перифе ричну частини імунної системи .

До центральної частини імунної системи належать червоний кістковий мозок і тимус (вилочкова залоза).

Червоний кістковий мозок є найважливішим кровотворним органом, а в тимусі дозрівають певні типи лейкоцитів. Периферичними частинами імунної системи є селезінка, апендикс, мигдалики та лімфатичні вузли.

У селезінці утворюються певні типи лейкоцитів. Вона діє як фільтр проти хвороботворних бактерій, чужорідних частинок, а також продукує антитіла.

В апендиксі містяться скупчення лімфоїдної тканини. До її складу входять клітини, що беруть участь у здійсненні захисних реакцій організму.

Головною функцією імунної системи є забезпечення імунітету – захисту організму від чужорідних сполук, збудників різноманітних захворювань, а також стійкості до різних захворювань. У здійсненні цієї функції імунна система просторово і функціонально пов’язана з іншими системами органів, насамперед лімфатичною. Так, клітини та інші елементи імунної системи зосереджені в різних частинах лімфа тичної системи, зокрема в лімфатичних вузлах і мигдаликах.

Імунна система відіграє важливу роль у підтриманні гомеостазу.