Лімфатична та імунна система.

Які будова і функції лімфатичної системи.

https://youtu.be/l6HXwUO0sWU?si=6DLZu59q_9Rh3G-_

Які будова і функції лімфатичної системи.

Лімфа, як і кров, є тканиною внутрішнього середовища.

Вона містить рідку міжклітинну речовину (плазму) та формені елементи (різні групи лейкоцитів).

Лімфа рухається лімфатичною системою: це сукупність лімфатичних судин, тканин (наприклад, в апендиксі, селезінці) та органів .

Лімфатична система має просторові та функціональні зв’язки з кровоносною, адже лімфа надходить у верхню порожнисту вену, що відкривається у праве передсердя. Так забезпечується обмін різними групами лейкоцитів і плазмою між лімфою та кров’ю.

Плазма лімфи формується за рахунок тканинної рідини, яка шляхом дифузії проникає крізь стінки лімфатичних капілярів в їхню порожнину. Тож, на відміну від кровоносної системи, лімфатична незамкнена. Як і кровоносна система, лімфатична виконує транспортну функцію (перенесення жирів та інших речовин), бере участь у здійсненні імунних реакцій.

Найдрібніші судини лімфатичної системи – лімфатичні капіляри, розташовані майже в усіх органах. Їхні стінки складаються з одного шару клітин, які, нещільно прилягаючи одна до одної, утворюють пори. Це дає можливість тканинній рідині з молекулами великих роз мірів (білків, ліпідів тощо) легко проникати всередину лімфатичних капілярів. Лімфатичні капіляри на одному кінці сліпо замкнені, іншим – відкриваються в лімфатичні судини.

Лімфатичні судини побудовані так само, як кровоносні вени, зокрема, вони мають клапани, що перешкоджають зворотному руху лімфи.

По ходу великих лімфатичних судин розташовані лімфатичні вузли – кулясті утвори достатньо складної будови, діаметром від 2 до 33 мм .

Лімфатичні вузли формуються в ділянках, де зростається кілька лімфатичних судин. Їх оточує сполучнотканинна оболонка. Через цю оболонку в лімфатичний вузол проникають нерви та кровоносні судини, які забезпечують інтенсивне постачання кров’ю. У лім фатичних вузлах розмножуються лімфоцити.

У людини налічують близько 600 700 лімфатичних вузлів. Найбільше їх під пахвами, на шиї та в паху .

Ці периферичні органи лімфа тичної системи виконують функцію своєрідних біологічних фільтрів, оскільки містять клітини, здатні до фагоцитозу. Вони затримують і знешкоджують бактерії, інші чужорідні тіла та отруйні речовини – токсини, які виробляють ці організми. Тим самим лімфатичні вузли захищають організм від збудників інфекційних захворювань.

Лімфатичні судини впадають у дві великі лімфатичні протоки, які з’єднані із судинами кровоносної системи.

Цікаво знати. З віком кількість лімфатичних вузлів поступово зменшується: у людей похилого віку (60–75 років) їх у 1,5–2 рази менше, ніж у юнаків (віком від 17 до 21 року). Кількість лімфатичних вузлів зменшується як через їхню атрофію, так і внаслідок зростання між собою. Отже, до складу лімфатичної системи входять шляхи, якими руха ється лімфа: лімфатичні капіляри, лімфатичні судини, лімфатичні стовбури та протоки, а також лімфоїдні органи.

Отже, до складу лімфатичної системи входять шляхи, якими рухається лімфа: лімфатичні капіляри, лімфатичні судини, лімфатичні стовбури та протоки, а також лімфоїдні органи.

Лімфоїдні органи поділяють на центральні (тимус (вилочкова залоза) і червоний кістковий мозок) та периферичні (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалики тощо).

Мигдалики (від грец. амігдаліс – мигдаль), або гланди (від лат. гландула – залоза), – скупчення лімфоїдної тканини в ділянці носо глотки та ротової порожнини. Мигдалики беруть участь у формуванні імунітету. Сукупність мигдаликів, розташованих у ділянках переходу носової та ротової порожнини в глотку, утворює глоткове лімфатичне кільце.

Лімфа рухається завдяки стисканню лімфа тичних судин під час скорочення їхніх стінок та скорочення скелетних м’язів.

За добу в кров повертається близь ко 1–3 л лімфи. Лімфа тече лімфатичними судинами повільно (бо в них малий тиск) лише в одному напрямку – від тканин до серця.

Імунна система – це система органів, тканин і клітин (наприклад, різних груп лейкоцитів), які захища ють організм людини від чужорідних для нього організмів і сполук. Її складові впізнають і знищують не тільки антигени, а й змінені клітини власно го організму (наприклад, пухлинні клітини), змінені молекули, створені самим організмом. Виділяють центральну та перифе ричну частини імунної системи .

До центральної частини імунної системи належать червоний кістковий мозок і тимус (вилочкова залоза).

Червоний кістковий мозок є найважливішим кровотворним органом, а в тимусі дозрівають певні типи лейкоцитів. Периферичними частинами імунної системи є селезінка, апендикс, мигдалики та лімфатичні вузли.

У селезінці утворюються певні типи лейкоцитів. Вона діє як фільтр проти хвороботворних бактерій, чужорідних частинок, а також продукує антитіла.

В апендиксі містяться скупчення лімфоїдної тканини. До її складу входять клітини, що беруть участь у здійсненні захисних реакцій організму.

Головною функцією імунної системи є забезпечення імунітету – захисту організму від чужорідних сполук, збудників різноманітних захворювань, а також стійкості до різних захворювань. У здійсненні цієї функції імунна система просторово і функціонально пов’язана з іншими системами органів, насамперед лімфатичною. Так, клітини та інші елементи імунної системи зосереджені в різних частинах лімфа тичної системи, зокрема в лімфатичних вузлах і мигдаликах.

Імунна система відіграє важливу роль у підтриманні гомеостазу.

https://kahoot.it/solo?quizId=dee23840-6e13-4ed4-a4d1-c2176b3e1e07