Ляльковий театр. Український вертеп

Опрацюйте теоретичний матеріал:

Ляльковий театр - особливий вид театральної вистави, у якій замість акторів чи поруч з ними діють ляльки.

Сцена лялькового театру - зменшена модель сцени справжнього театру або ж ширма, за якою ховаються актори-ляльководи.

І ширму, і задню частину декорацій оформлюють згідно зі змістом твору, який розігрують перед глядачами. Це можуть бути казкові міста, інтер’єри чи пейзажі - уявні або справжні і навіть іншопланетні.

Українська народна лялька із хусточки (1) та ляльки-мотанки (2)

Тіньові напівпрозорі розфарбовані ляльки індонезійського лялькового театру ваянг-кулит

У ляльковому театрі, як і в справжньому, усе підпорядковується основному задуму. Місце дії (ширма чи сцена), зовнішній вигляд персонажів, музика - усе мусить розкривати ідею сценарію і створювати поєднання мистецтв. Театральна лялька в ляльковому театрі - головний художній інструмент, за допомогою якого вистава демонструється глядачеві.

Ляльки бувають різних типів:

Тростяні - актор тримає ляльку над собою і грає нею, перебуваючи за ширмою. Головний стрижень іде від голови через усе тіло, а два інші - від рук.

Тіньові ляльки вирізають із щільного матеріалу або прозорої шкіри і підфарбовують - тінь виходить різнокольорова.

Пласкі ляльки випилюють по частинах із фанери. Тулуб, руки, ноги і голову розфарбовують. Окремі частини з’єднують одну з одною дротом або мотузками, щоб вони могли рухатися.

Лялькою-маріонеткою керують згори на нитках. Актор тримає в руках вагу - дошку, до якої чіпляються мотузки від голови, рук, ніг. Повертаючи вагу, актор водить ляльку.

Рукавична лялька - найпростіша. Її основа - рукавичка. Голову роблять з різних матеріалів: пап’є-маше, поролону, пінопласту, пластиліну, паперових циліндрів. Руки роблять з того самого матеріалу, що й голову, і потім їх прикріплюють до рукавички.

Ляльки з очерету (1) та кукурудзяного листя (2)

Від чого залежить виразність художнього образу створеної ляльки? Звичайно, від її обличчя. Так відразу можна відрізнити позитивного героя від лиходія. Вираз обличчя допомагає повніше розкрити характер. Зачіска й одяг - також важливі елементи образу. За їхньою допомогою можна охарактеризувати певні особливості: вік персонажа, багатий він чи бідний, який має фах, чоловік це чи жінка. Отже, художникові тут є над чим попрацювати. До того ж вистави лялькового театру відбуваються поруч із глядачами, тому помітна найменша дрібниця.

Мистецтво театру ляльок дуже давнє. Свої особливості має кожний національний театр, зокрема й український народний ляльковий театр вертеп.

Ляльковий театр — вертеп з експозиції Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України

У двоповерховій скрині вертепу ставилися релігійні та світські вистави. Різдвяну драму під спів колядок показували на другому — «небесному» поверсі, а на першому — «земному» грали сатиричні інтермедії. Ці побутові сценки з народного життя супроводжувалися піснями й танцями, музикою троїстих музик. Наприклад, під час вихода поляка звучав краков’як, а сміливий козак-запорожець — найвища лялька — з’являвся на сцені під гопак.

З часом лялькову вертепну виставу почали поєднувати з грою акторів. Так виник і «живий» вертеп.

Мистецька скарбничка

Запишіть до зошита визначення. Фото записів прикріпіть.

Вертеп («печера») — український народний театр, у якому вистави розігрувалися у великій дерев’яній скриньці ляльками на паличках.

Театр ляльок — вид театрального мистецтва, де актори-ляльководи керують ляльками.

Інтермедія — сатирична сценка, яка розігрується між діями вистави зазвичай на побутові теми.

Самостійне дослідження, медіапошук.

З’ясуйте, що означає відомий вираз «секрет Полішинеля»? Від чого походить?

Відповідь надрукуйте у поле до цього завдання.