Лі Бо

Лі Бо біографія скорочено

Китайський поет Лі Бо (що означає «біла слива») був не тільки найзнаменитішим поетом епохи Тан, а ще й «найдивнішим із дивних» свого часу. Народився поет 701 року в провінції Сичуань у сім’ї купця, здобув добру освіту. За легендами, вже в 5 років міг вивести будь-якого ієрогліфа, а у 10 — написав свого першого вірша. Майбутня доля була прогнозована: юнак повинен був стати чиновником. Але Лі Бо не з тих, хто підкоряється правилам: він залишає суєтне життя та разом з учителем-даосом живе на горі Міншань, присвячуючи свій час вивченню даосизму. Багато мандрує країною, пише вірші. У 724 році створює літературний гурток під назвою «Шестеро «ледарів» із бамбукового гаю».

Вірші Лі Бо дивували учених сучасників поета: вони є надто простими, невигадливими. Але поета їхня думка хвилювала мало, він писав так, як вважав за потрібне.

У 724 році Лі Бо опинився у столиці та був представлений імператорові Сюань-цзуну. На імператора справили враження знання мов та філософії Лі Бо, і він запропонував поетові звання академіка та місце при дворі. Поет оспівував красу дружини імператора — Ян, яка власноруч розтирала фарбу для того, щоб Лі Бо міг своїм чарівним пензлем накреслити ще один геніально простий вірш.

Але довго при дворі імператора поет не втримався. Друзі говорили, що у нього в спині є «кістка гордості», яка не дозволяє йому схилятися ні перед ким.

Помер Лі Бо у будинку свого родича Лі Ян-біна, якому залишилося у спадок близько 900 віршів поета. Смерть його оповита легендами. Одні кажуть, що поет потонув, намагаючись пройти по місячній доріжці на озеро, інші вважали, що він загинув, прагнучи спіймати відображення місяця в воді, а треті стверджували, що бачили, як, прийшовши до нього, місячною доріжкою на озеро спустився одноріг.

Головне про Лі Бо: Народився і жив у Китаї, освіту здобув у тибетських монастирях, жив бідно, служив чиновником. Писав вірші про природу, про злиття людини з природою; без рими; втопився в озері, прагнучи дістати місяць.

Особливості лірики Лі Бо

• Поезію Лі Бо називають «поезією гір та річок». Неприховане захоплення природою поєднується з філософськими роздумами митця.

• Споглядальність і самозаглибленість: зміни у природі та зміни у власному внутрішньому світі цікавлять його однаково. «Він сам собі цікавий». (Гао Ші)

• Ліричний герой Лі Бо — відлюдник, мандрівник, але він переймається переживаннями і тривогами людей.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/li-bo-biografiya-skorocheno

Прослухайте вірші Лі Бо.

https://youtu.be/bNMALmd076U?si=XcBDuxCP2He9hRxZ

Прочитайте вірш.

«Печаль на яшмовому ґанку» Лі Бо читати

На яшмових сходах

біліє холодна роса.—

Промокли панчохи.

Пливуть мовчазні небеса.

Дивлюсь крізь фіранку

на місяць осінній печальний,—

На тихій воді він тремтить

і повільно згаса.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/pechal-na-yashmovomu-ganku-li-bo

Випишіть епітети з вірша.

Випишіть метафори з вірша.

«Печаль на яшмовому ґанку» Лі Бо аналіз

Автор – Лі Бо

Літературний рід: лірика

Жанр: філософська лірика

Тема «Печаль на яшмовому ґанку» – туга дівчини в розлуці з коханим, образи природи

Провідна думка вірша: автор показує страждання люблячої жінки, яка чекає коханого. Але іі чекання марні, молодість пройшла швидко (як роса), кохання, як життя, швидкоплинне. За допомогою образів природи автор передає почуття жінки, її сум і печаль, адже вона залишилася самотньою.

Вірш «Печаль на яшмовому ґанку» складається лише з 20 ієрогліфів, схожий на малюнок. Тут немає описів кохання, є лише зримі образи, які передають почуття ліричних героїв.

Образи-символи у назві вірша «Печаль на яшмовому ґанку»:

Внутрішній стан у поезії Лі Бо “Печаль на яшмовому ґанку”, тобто почуття смутку передається за допомогою конкретних, зримих образів:

«яшмовий ганок» – поетичний символ імператорського палацу;

«мовчазні небеса» – символ чогось далекого, холодного;

«місяць осінній печальний» – місяць в Китаї відображає сутність інь, жіночий природний принцип.

«холодна роса» – в китайській поезії досить ємний символ, з давнини з нею пов’язували уявлення про швидкоплинність людського життя, про осінь життя;

Яшма (камінь) – за даоським уявленням вважалася «каменем життя», бо зміцнювала фізичне тіло і продовжувала життя, тобто це символ чогось надійного, саме з яшми будували сходи в імператорському палаці, ґанок (точний переклад — порог) — конфлікт, зіткнення «широкого світу» з «приватним світом»: моральних норм з почуттями, життєвих обставин з внутрішнім світом людини.

Прочитати вірш.

Вірш «Сосна біля південної галереї»

Поблизу галереї

росте сосна-одиначка —

В такої, природно,

розкидисте гілля й густе.

Вітрець навколишній

навіть на хвильку не вщухне:

Йому тут воля —

тож дме він і вдень, і вночі.

Затінений стовбур

покрився плямами моху.

А в пишній хвої

повітря неначе мигтить.

Чи вдасться їй досягти

надхмарної висі?

Це ж треба рости

аж декілька тисяч чі*!

————————–

* чі — приблизно 30 см.

Випішіть епітети з вірша.

Випішіть метафори з вірша.

Вірш «Сосна біля південної галереї» Лі Бо аналіз

Автор – Лі Бо

Тема: зображення сосни, яку не долають життєві негаразди та труднощі

У вірші Лі Бо «Сосна біля південної галереї» немає описів, є лише конкретні, зримі образи-символи, що передають почуття ліричного героя: холод вітру, нудьга й самотність душі, прагнення вищої досконалості.

Сосну тут можна тлумачити як образ самого поета, що прагне віднайти вищий сенс або досягти вищих щаблів поетичної майстерності. Вітер асоціюється з бентежним і неспокійним світом, у якому живе людина. У такий спосіб утілено думку про необхідність духовного вдосконалення людини (про шлях до пізнання дао, що його, за висловом китайських мудреців, «не можна висловити ані в мовленні, ані в мовчанні»

Образи:

сосна- нудьга й самотність душі, це сам поет, що прагне пізнати вищий сенс буття;

вітер – холод байдужість оточуючих, бентежний всесвіт, у якому живе людина надхмарна вись,

небо – прагнення вищої досконалості, прихований сенс усього сущого.

Який вірш Лі Бо вам сподобався найбільше?