Лекція № 24 Тема: " Лікарські препарати, що впливають на систему крові"

1. Кров. Функції крові.

2. Засоби, що впливають на ерітропоєз:

• стимулюють ерітропоєз;

• пригнічують ерітропоєз.

1. Лікарські засоби, які впливають на лейкопоез:ʼ

• стимулюють лейкопоез;

• пригнічують лейкопоез.

1. Засоби, що впливають на згортання крові:

-Засоби, що підвищують згортання крові (коагулянти, гемостатики, антигеморагічні, кровоспинні засоби);

- Засоби, що знижують згортання крові (Антикоагулянти. Антиагреганти)

5. Засоби, що впливають на фібріноліз:

- Фібринлітичні засоби;

- Антифібріолітичні засоби.

6.Кровозамінні засоби, застосування

Мета лекції: Висвітлити основні сторони фармакодинаміки та фармакокінетики препаратів, які використовуються для лікування захворювань, з порушеннями процесів кровотворення, їх форми випуску, показання та протипоказання до призначення.

Актуальність теми: Порушення процесів кровотворення займають вагоме місце серед нозологічних одиниць захворювань і вимагають медикаментозної корекції. Стимулятори кровотворення володіють досить широким спектром дії: прискорюють регенерацію форменних елементів крові, стимулюють еритро-та лейкопоез, підвищують резистентність організму до інфекцій та вірусів, прискорюють процеси регенерації та виздоровлення, що зумовлює їх широке використання у практичній медицині. Нерідко з лікувальною метою використовують плазмозамінники, детоксикуючі речовини, рідини для парентерального харчування. Глибокі знання фармакологічних властивостей препаратів перерахованих груп необхідні лікарю будь-якого профіля.

1.Кров – рідка тканина, що складається з плазми та формених елементів- еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів.

Плазма складається з білків , а також факторів гемокоагуляційної та антикоагуляційної систем

Функції крові:

• Дихальна

• Живлення

• Екскреторна

• Гомеостатична

• Регуляторна

• Терморегуляторна

• Захисна

ІІІ. Засоби, що стимулюють лейкопоез

Лейкопоез – утворення лейкоцитів, яке здійснюється в червоному кістковому мозку.

Лейкоцити – це захисні клітини. Вони знищують чужерідні речовини, виробляють біологічно активні речовини, приймають участь у запальних процесах

Порушення лейкопоеза проявляється у вигляді недостатньої продукції лейкоцитів

(лейкопенія) та зниження їх кількості в крові (агранулоцитоз), а також у вигляді надлишкової продукції неповноцінних лейкоцитів (лейкоз, лейкемія )

Лейкоцитоз – підвищення кількості лейкоцитів у одині обʼєму крові.

Лейкопенія- недостатня продукція лейкоцитів призводить до зменшення їхньої кількості.

Причиною лейкопенії можуть бути хронічні отруєння отрутохімікатами, радіоактивне випромінювання, проведення сеансів хіміотерапії при онкологічних захворюваннях, побічні ефектинлікарських засобів.

Застосування: лейкопенія різної етіології, пептична виразка шлункі і дванадцятипалої кишки, променева хвороба.

3.1.Стимулятори лейкопоезу

Лейкопенія – це патологчний стан, яке характеризується зниженням лейкоцитів у крові.

Препарати : метилурацил , лейкоген , пентоксил , ленограстим , молграмостим , філграстим

Механізм дії : підвищують синтез лейкоцитів .

Фармакологічний ефект : підвищують зміст зрілих лейкоцитів у крові.

Застосування:

Лейкопенія різної етіології у тому числі обумовлена терапією цитостатиками, пептична виразка шлункі і дванадцятипалої кишки, променевою хвороба , ВІЛ- інфекція

П.Д. диспепсія

Протипоказання : захворювання ШКТ

3.2.Інгібітори лейкопоезу

Лікарські препарати , що пригнічують лейкопоез

Препарати : Бусульфан , меркаптопурин

Механізм дії : пригнічують освіта лейкоцитів

Фармакологічний ефект : знижують зміст лейкоцитів у крові

Побічне дія : пригнічення гемопоезу , порушення функції печінки та нирок

Протипоказання : лейкопенія , анемія, тромбоцитопенія , захворювання печінки та нирок

ІУ. Засоби, що впливають на згортання крові

Природний стан крові (плинність і згортання) забезпечують фактори судинної стінки, білки (про конвертин, протромбін, фібринген), які синтезуються в печінці за участю вітаміну К і формені елементи крові – тромбоцити.

За порушення цілісності кровоносних судин негайно спрацьовує процес утворення тромбу. Він починається зі спазму судин та агрегації тромбоцитів у місце ушкодження. З'єднуючись між собою, тромбоцити утворюють тромбоцитарну пробку. Природний фактор, що викликає спазм судин та агрегацію тромбоцитів є тромбоксан. Ця "пробка" ненадійно перекриває пошкоджені судини. Тому вона зміцнюється нитками фібрину, який утворюється завдяки підвищенню згортання крові.

Тобто процес зсідання крові (кінцевим результатом якого є утворення кров'яного згустку) – це каскад послідовних ферментативних реакцій, які забезпечуються специфічними факторами зсідання.

Механізм розгортання крові здійснюється в три (І-ІІІ) фази :

1. У печінці під впливами вітаміну К утворюється протромбін .

2. У крові протромбін під впливом ряду факторів , зокрема тромбопластину та іонів кальцію , переходить у тромбін .

3. Під впливом тромбіну білкове речовина фібриноген перетворюється на нерозчинну

фібрин , який випадає у вигляді ниток.

4.1. Засоби, що підвищують згортання крові

( коагулянти, гемостатики, антигеморагічні, кровоспинні засоби)

Коагулянти ( гемостатики, антигеморагічні) – засоби, які підвищують згортання крові і сприяють тромбоутворенню. Їх застосовують для зупинки кровотеч, при місцевому застосування або у результаті резорбтивної дії.

Коагулянти ( гемостатики ) - це лікарські препарати, які є факторами згортання крові, а також ті, які сприяють утворення таких факторів .

Вікасол

Синтетичний аналог вітаміну К., може застосовуватися як у вигляді ін'єкцій , так і усередину . Стимулює утворення в печінці факторів коагуляції протромбіну , проконвертину та сприяє згортанню крові, знижує проникність судинної стінки. Застосовуються при таких захворюваннях , які супроводжуються зменшенням змісту протромбіну в крові.

• Жовтяниця , гострі гепатити , виразкова хвороба шлунка та 12 п.к.

• Геморагічні стану у недоношених дітей

• Маточні кровотечі

• Туберкульоз легень

• Септичні захворювання з геморагічними проявами

• Паренхіматозні кровотечі або після хірургічних втручань

• Гемороїдальні , носові кровотечі

Кальцію хлорид

Сприяє зсідання крові, особливо при гіпокаліємії .

Застосовується при:

• Легеневих , шлунково-кишкових , носових , маточних кровотечах .

• Іноді перед оперативними втручаннями

• Як антидот при отруєнні солями магнію

• Застосовують для зупинки кровотеч у хірургії, акушерстві, гінекології, травматології

Застосовується : внутрішньовенно по 5-10 мл. розчину

За 1 ст. або ложці 2-3 рази на день після їжі

Протипоказання : при схильності до тромбозів, атеросклерозу, гіперкаліємії .

Тромбін

Натуральний компонент гемокуагуляційної системи. В організмі він утворюється з протромбіну. Отримують з плазми крові донорів . Застосовується тільки місцево для зупинки кровотеч з дрібних судин та паренхіматозних органів ( операції на печінці , мозку , нирках ). Розводять ізотонічним розчином натрію хлориду. Ампула із тромбіном розчиняється стерильним розчином натрію хлориду , кімнатної температури. Розчином просочують стерильний марлевий тампон, який прикладають до рани. Після зупинки кровотечі тампон обережно видаляється . Парентеральне введення не допускається , так як викликає освіта тромбів .

Використовують для зупинки кровотеч при черепномозкових операціях, операціях на печенці, нирках.

Фібриноген

Натуральний білковий компонент крові. з плазми крові донорів . Розчин готується ex tempore на воді для ін'єкцій, температура 25-35 ⁰ Вводять внутрішньовенно краплинно Одна ін'єкція – 3,0 – 4,0 гр. препарату.

Застосовується :

- при пологах на тлі гіпо- та афібринемії

- кровотечі при передчасному відшаруванні плаценти

Протипоказаний : інфаркт міокарда , тромбоз, підвищена гемокоагуляція .

Випускається по 250,0 та 500,0 мл із вмістом препарату 1,0 та 2,0

препарат плазми крові людини для в/в крапельного введення. У вигляді порошку, який розчиняють безпосередньо перед уведенням. Застосовують для зупинки масивних кровотеч в хірургії, акушерстві, травматології.

Губка гемостатична

Суха пориста маса жовтого кольори

Виявляє гемостатичне та антисептичне дія , стимулює регенерацію тканин.

Застосовується : місцево для зупинки капілярних та паренхіматозних кровотеч , тампонади синусів твердий мозковий оболонки та заповнення дефектів паренхіматозних органів .

Фібрін

(плівка фібрина , змочена розчином гліцерину ) - одержуютьз фібриногену плазми крові людини . Виявляє гемостатичну дію , сприяє регенерації тканин та загоєнню ран. . В організмі розсмоктується. Застосовується місцево для зупинки кровотеч при операціях , травмах черепа та головного мозку , для заміщення дефектів тканин.

Кровоспинне дія виявляють деякі препарати рослин :

4.2. Засоби, що знижують згортання крові

Антикоагулянти

Антиагреганти

Антикоагулянти – це лікарські засоби, які знижують згортання крові, запобігають тромбоутворенню- перешкоджають утворенню ниток фібрин). Крім того вони припиняють ріст вже існуючих тромбів, а також сприяють дію на них фібринолітних факторів.

Класифікація

.

Неодикумарин, синкумар, фенилин – антагоністи вітаміну К, перешкоджають утворення тромбіну в печінці.

Гепарин

Натуральний компонент крові. Діє безпосередньо на фактори згортання крові: знижує активність тромбіну . Перешкоджає згортанню крові як в умовах організму , так і поза ним. ( in vitro ). Вводять внутрішньовенно (введення внутрішньом'язово і підшкірно – можливі гематоми). Діє 4-6 годин.

Застосування: профілактика та лікування тробоемболії , попередження згортання крові при переливанні.

Побічна дія - геморагії (кровотечі ) і гематурія (поява крові в сечі), гемартрози (крововиливи в суглоби);

алергічні реакції.

При передозуванні – в/в протаміну сульфат 1% розчин

Натрію гідроцитрат

Пов'язує іони кальцію , необхідні для переходу протромбіну в тромбін , тим самим перешкоджає згортання крові. У вигляді 4-5% розчину використовують для попередження згортання донорської крові при консервації .

Герудин

Речовина , яка виробляється п'явками та при їх укусах надходить у кров і діє як антикоагулянт гепариноподібного типу .

Застосовується при тромбофлебітах, гіпертонічних кризах.

Неодикумарин , синкумар , фенілін

Антагоністи вітаміну К, перешкоджають освіті . Протромбіну в печінці .

Дію виявляють тільки в умовах організму .

Застосування : профілактика та лікування тромбозів та тромбоемболій , інфаркт міокарда.

Антиагрегантні засоби

Антиагрегантні - це препарати , які гальмують процес тромбоутворення , тобто агрегацію ( зближення та склеювання тромбоцитів між собою ) та адгезію ( прикріплення тромбоцитів до поверхні стін судин )

Препарати: кислота ацетилсаліцилова, курантил, дипирадамол, тиклід, плавікс,клопідогрел,

анопірин, кардіомагніл, магнікор.

Фармакологічний ефект: Гальмують агрегацію та адгезію тромбоцитів та еритроцитів , нормазують реалогічні властивості крові, покращують мікроциркуляцію мозку , сітківки очі , зменшують потреба міокарда в кисні , антиаритмічне дію .

Застосування: інфаркт міокарду, стенокардія, коронарна недостатність, тромбоз артерій і вен.

Протипоказання :

захворювання зі зниженою згортання крові,

підвищена проникність судин ,

вагітність ,

хвороби нирок, печінки ,

виразкова хвороба .

У. Лікарські засоби, що впливають на фібріноліз

Фібріноліз – це процес ферментативного розщеплення фібрину кров’яного згустку, що призводить до руйнування тромбу.

Завдяки фібринолітичній системі крові відбувається постіне розчинення внутрішньосудинних тромбів, які можуть утворюватися на стінках кровоносних судин під впливом факторів, які активують згортальну систему крові.

А. Фібринолітичні засоби - препарати, які мають властивості руйнувати нитки фібрину ( розчиняють свіжі тромби)

Препарати: фібринолізин, плазмін, стрептодеказа, стрептоліаза, стрептокіназа, альтеплаза.

Б. Антифібринолітичні засоби – препарати, які гальмують фібриноліз ( інгібітори фібринолізу)

5.1. Фібринолітичні засоби

Це лікарські препарати , які мають властивістю руйнувати нитки фібрину і тому розчиняють свіжі тромби .

Препарати

Фібринолізин - ( плазмін )

Володіє здатністю розчиняти нитки фібрину що утворюють тромби .

Випускається у флаконах по 10, 20,30, 40 тис. грн . ОД + 0,9% розчин натрію хлориду

100200300400 мл. Вводиться внутрішньовенно крапельно - .

Стрептоліаза – при введенні в кров сприяє лізису фібринового згустку та розпаду тромба Ефективна при нових тромбах. Краще розчиняє венозне тромби , ніж артеріальні . Випускається в ампулах по 250 та 500 тис . ОД. Розчиняють у 0,9% хлориді натрію або 5% глюкози .

Застосовується : тромбоз вен, гостра емболія , свіжий інфаркт міокарда , септичні тромби

Антагоніст - кислота амінокапронова .

Стрептодеказа – порошок білого або жовтуватого кольору, лігко розчиняється у воді або ізотонічному розчину натрію хлориду. Розчиняє згустки крові, перетворюючи плазміноген крові в плазмін, проявляє пролонговану дію.

Стрептоліаза – порошок білого кольору або біла пориста маса. Сприяє перетворенню плазміногна у плазмін ( фібрінолізн). Краще діє на сіжі тромби.

5.2. Антифібринолітичні засоби

Інгібітори фібринолізу

При окремих патологічних станах фібриноліз може посилюватися , що може бути причиною кровотеч. Призначаються про кровотечах, обумовлених підвищенню активністю системи, яка протидіє сгортанню крові.

Антифібрінолітичні засоби - препарата, які гальмують фібріноліз.

5.2.1..Синтетичні інгібітори фібринолізу

Блокують активатор профібрінолізину та порушують уворення фібрінолізину.

Препарати:

кислота амінокапронова (амікар)

кислота транексамова ( Трансамча )

кислота амінометилбензойна (Амбен, Памба )

дицинон, етамзилат

Механізм дії : блокують перетворення плазміногену в плазмін _

таким чином запобігають фібринолізу , сприяють утворенню тромбу та ретракцію згустку .

Фармакологічний ефект : гемостатичний - зменшення або зупинка кровотеч

Застосування : гострий фібриноліз , виразкові та післяпологові кровотечі , гострий панкреатит,

місцеві та генеразовані кровотечі

лейкемія , рак передміхурової залози .

5.2.2. Інгібітори фібринолізу тварини походження

Контрикал – отримують з великої рогатої худоби.

Гальмує активність ферментів фібринолізу . Вводиться в/в краплинно або

внутрішньовенно одноразово по 10000 і 20000 ОД попередньо розчинивши препарат в 300-500 мл. 0,9% натрію хлориду та 5% глюкози .

Препарати: кислота амінокапронова, контрикал, діцинон, етамзилат.

Застосування: гострий фібриноліз., виразкові та післяпологові кровотечі, гострий панкреатит, місцеві т

генералізовані кровотечі, лейкемія, рак простати.

Додаток 1

ФАРМАЦЕВТИЧНА ОПІКА «АНЕМІЯ»

1. Лікування слід проводити під наглядом лікаря, дітям необхідна консультація гемато­лога.

2. Перевагу надають пероральним препаратам двохвалентного заліза.

3. Призначення препаратів проводити разом з корекцією дієти.

4. Добову дозу залізовмісних препаратів розподіляють на 3—4 приймання. Раціонально призначати препарати заліза за ЗО—40 хв до їди; не розжовувати. У разі непереносимості пре­паратів заліза їх приймають усередину під час або після їди.

5. Призначення вітаміну С поліпшує всмоктування заліза.

6. Після вживання препаратів заліза слід полоскати порожнину рота або приймати їх че­рез трубочку. Загальна тривалість лікування препаратами заліза для перорального застосу­вання має становити не менше ніж 2—3 міс, інколи 4—6 міс.

7. Після досягнення фізіологічної концентрації гемоглобіну в крові (110—120 г/л) препа­рати заліза продовжують застосовувати ще 1,5—2 міс.

8. Заборонено одночасно призначати препарати заліза всередину та перорально.

9. Приймання препаратів заліза може спричинити потемніння калу.

1. У разі вагітності доцільно призначати полівітамінні препарати.

2. Не слід призначати препарати заліза при запальних процесах.

Додаток 2

ФАРМАКОБЕЗПЕКА ЗАСОБІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗГОРТАННЯ КРОВІ

1. Гепарин у поєднанні з фібринолізином підвищує ризик кровотеч.

2. Гепарини несумісні в одному шприці з розчинами, які мають лужне середовище, тирок­сином, антиагрегантами, НПЗЗ.

3. Гепаринову мазь слід обережно застосовувати під час вагітності, у разі кровотеч, гній­них процесів, не наносити на відкриті рани та слизові оболонки.

4. Для розведення гепарину використовують тільки ізотонічний розчин натрію хлориду.

5. Приймання непрямих антикоагулянтів припиняють за два дні до початку менструацій.

6. У період лікування антикоагулянтами небажані внутрішньом'язове, підшкірне введен­ня будь-яких лікарських засобів, а також екстракція зубів.

7. Під час лікування неодикумарином потрібно 1 раз на 2—3 дні визначати протромбіно-вий індекс.

8. Ацетисаліцилову кислоту слід обережно застосовувати при бронхіальній астмі, вжи­ванні інших НПЗЗ та ГКС (посилюється антиагрегантна, геморагічна та ульцерогенна дія).

9. У разі потрапляння дипіридамолу під шкіру спостерігається подразнення тканин.

1. Нераціонально застосовувати амінокапронову кислоту для профілактики кровотеч при пологах, і з обережністю при порушенні мозкового кровообігу.

2. Розчин тромбіну і гемостатичну губку застосовують тільки місцево на рану, виключа­ючи потрапляння у вену.

3. При в/в введенні кальцію хлориду появляється відчуття жару спочатку в порожнині рота, а потім по всьому тілу — це характерна особливість препарату.

Контрольні запитання:

1.Ерітропоєз? Назвіть групи препаратів, що впливають на ерітропоез Як? Назвіть окремі препарати, застосування.

2.Лейкопоез? Назвіть групи препаратів, що впливать на лейкопоез. Як? назвіть окремі препарати та їх застосування.

3.Назвіть групи препаратів, що впивають на згортання крові. Як впливають?

4.Назвіть препарати, які здатні попереджувати тромбоутворення.

5.Які засоби можуть розчиніти утворені тромби. Назвіть ці препарати та їх застосування.

6.Назвіть групи плазмозамінників та мету їхнього застосування.

Плазмозамінники — рідини, які використовують для тимчасо­вої заміни плазми крові в разі крововтрати, шоку, розладів мікроциркуляції, інтоксикації та інших процесів, зумовлених порушен­ням гемодинаміки.

Класифікація плазмозамінників

Кровозамінники

Альбумін — плазмозамінний препарат, який отримують шля­хом фракціювання людської плазми, плаценти, крові здорових до­норів. Це прозора рідина бурштинового кольору. Відновлює нестачу альбуміну в плазмі крові, підтримує осмотичний тиск крові, швид­ко підвищує АТ.

Показання до застосування: шок будь-якого походження, опі­ки, нефротичний синдром, цироз печінки.

Побічні ефекти: підвищення температури тіла, біль у попереку, кропив’янка.

Протипоказання: тромбоз, внутрішня кровотеча, тяжкий пере­біг серцевої недостатності, артеріальна гіпертензія.

Декстран (реополіглюкін) —10% розчин декстрану (декстран — полімер глюкози) на ізотонічному розчині натрію хлориду. Сприяє відновленню кровотоку в дрібних капілярах, посилює процес пере­ходу рідини із тканин у кров’яне русло, посилює діурез, виявляє ан­титоксичну дію.

Показання до застосування: порушення капілярного кровотоку, профілактика і лікування травматичного, операційного, опікового шоку, тромбозу, тромбофлебіту, для дезінтоксикації при перитоніті, панкреатиті, опіках, лікування хвороб сітківки та зорового нерва.

Побічні ефекти: алергійні реакції.

Протипоказання: тромбоцитопенія, захворювання нирок із за­тримкою сечі, серцева недостатність.

Неогемодез — детоксикаційний розчин, що містить низькомоле­кулярний полівідон, а також солі натрію, калію, кальцію та маг­нію.

Полівідон швидко зв’ язує токсичні речовини в крові та виводить їх із організму.

Показання до застосування: токсичні стани на тлі кишкових ін­фекцій, інтоксикація на тлі ниркової та печінкової недостатності, опромінення, опіків тощо.

Побічні ефекти: зниження АТ, тахікардія, задишка, що вимагає негайного переривання введення препарату та призначення каль­цію хлориду, ефедрину та серцевих засобів.

Розчини для парентерального харчування

Розчини для парентерального харчування поставляють в орга­нізм повноцінні амінокислоти, білки, жири, вуглеводи і використо­вуються при станах, що супроводжуються гіпопротеїнемією (недо­статністю білків).

Аміновеноз — збалансований розчин амінокислот для паренте­рального харчування у педіатричній практиці. Він не містить глутамінову кислоту, оскільки вона може спричинити церебротоксичну дію у немовлят.

Показання до застосування: парентеральне харчування немо­влят, дітей грудного віку.

Амінокровін — продукт кислотного гідролізу білків крові люди­ни з додаванням глюкози.

Показання до застосування: хвороби, що супроводжуються не­достатністю білків, для покращення репаративних процесів після операцій, опіків, тяжких інфекцій тощо.

Побічні ефекти: алергійні реакції.

Розчини електролітів

Розчини електролітів — це сольові препарати, які містять солі натрію, калію, кальцію, магнію у збалансованих концентраціях, близьких до таких у плазмі крові.

Ізотонічний розчин натрію хлориду (0,9 %) поповнює нестачу рі­дини в організмі.

Показання до застосування: зневоднення, шок, колапс, крововтрата.

Розчин Рінгера — Локка (фізіологічний розчин) містить 9 г на­трію хлориду, по 0,2 г натрію гідрокарбонату, кальцію і калію хло­риду, 1 г глюкози на 1 літр води для ін’єкцій. Застосовують у тих самих випадках, що і розчин натрію хлориду.

Розчини «Дисоль», «Трисоль», «Ацесоль» — збалансовані ком­біновані сольові препарати, які поповнюють нестачу електролітів і рідини в організмі. Попереджують згущення крові, розвиток аци­дозу, покращують капілярний кровообіг, посилюють діурез, вияв­ляють антитоксичну дію.