Лекція № 20ТЕМА: «Інформаційне забезпечення реалізації лікарських засобів»

1. Система фармацевтичної інформації: інформація, види інформації

2. Інформаційні ресурси, види ресурсів.

3. Фармацевтична інформація, види.

4. Джерела фармацевтичної інформації.

5. Організація фармацевтичної інформації в Україні

6. Інформаційне забезпечення процесу надання фармацевтичної допомоги

7. Інформаційно-рекламне забезпечення реалізації безрецептурних препаратів

8. Порядок реклами лікарських засобів для населення в Україні

9. Європейський підхід до реклами безрецептурних засобів

10. Сюжетні рішення телерекламних звернень стосовно безрецептурних препаратів

11. Основні принципи розміщення

1. Система інформації

Важко переоцінити роль, яку відіграє інформація у розвитку сучасного суспільства. З ХХст. вона стала основним ресурсом людства, базою соціального

Інформація (лат. іnformatio — пояснення, виклад, тлумачення) — це відомості, знання, які ми отримуємо із зовнішнього світу або які передаються від одного об’єкта до іншого за допомогою повідомлень.

Між людьми повідомлення зазвичай передаються в усній або письмовій формі, а між пристроями — за допомогою сигналів.

Основними властивостями інформації є:

- об’єктивність;

- достовірність;

- повнота;

- актуальність;

- корисність;

-зрозумілість.

Інформація є неадитивною (англ. to add — додавати), а також некомутативною, тобто окремі повідомлення не можна просто алгебраїчно додавати та переставляти місцями — від цього спотворюється зміст інформації.

Види інформації.

Відповідно до закону України «Про інформацію» за змістом інформація поділяється на такі види:

персональні дані (інформація про фізичну особу);
• інформація довідково-енциклопедичного характеру;
• екологічна інформація (інформація про стан довкілля);
• інформація про товар (роботу, послугу);
• науково-технічна інформація;
• правова інформація;
• статистична інформація;
• соціологічна інформація;
• інші види інформації.

Інформація може бути об’єктивною або суб’єктивною.

За формою подання інформація може бути:

- текстовою, графічною, звуковою, числовою.

2.Інформаційні ресурси — окремі документи і масиви документів у сховищах даних інформаційних систем: бібліотеках, архівах, фондах, базах даних.

Усі інформаційні ресурси поділяються на три групи:

1. ділова інформація (біржова і фінансова; статистична, комерційна інформація, ділові новини в галузі економіки та біз- несу);

2. науково-технічна і спеціальна інформація (документаль- на, бібліографічна, реферативна і повнотекстова інформація про фундаментальні та прикладні дослідження, а також професійна інформація для юристів, лікарів, провізорів тощо);

3. масова споживча інформація (новини, довідкова інформація тощо).

3.Фармацевтична інформація — відомості, необхідні для належного здійснення фармацевтичної діяльності (нормативно-правові, статистичні, інформаційно-методичні, економічні, фармако-економічні, управлінського характеру, про створення, застосування, обіг ЛЗ та інших фармацевтичних товарів), що отримуються та використовуються фармацевтичною наукою і практикою.

1. У фармації використовуються різні інформаційні ресурси, а саме:

2. • науково-технічна інформація — будь-які відомості про досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході різних видів діяльності;

3. • правова інформація — будь-які відомості про право, пра- вовідносини, ліквідацію та профілактику правопорушень тощо;

4. • інформація довідково-енциклопедичного характеру — систематизовані, документовані публічні відомості про суспільне життя, навколишнє природне середовище;

5. • інформація про товар (послугу) — відомості та дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товарів аптечного асортименту, а також медичних та фармацевтичних послуг;

6. • статистична інформація — документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які в різних сферах суспільного життя;

В умовах ринкової економіки найбільшим попитом користуються такі види інформації:

1. кон’юнктурна (про економічну ситуацію на ринку);

2. комерційна (про попит і пропозицію);

3. зовнішньоекономічна (про експорт, імпорт, ціни, якість, конкуренто- спроможність продукції);

4. соціальна (про зайнятість, рівень про- фесійної підготовки кадрів); екологічна (про стан зовнішнього середовища).

Для фармацевтичного ринку, крім зазначених видів інформації, важливого значення набувають дані про захворюваність населення, його демографічну структуру, рівень доходів, а також нормативно-правове регулювання відпуску населенню лікарських засобів, їх виробництво, закупівлю, здійснення експортно- імпортних операцій тощо.

Відповідно до чинного законодавства і залежно від змісту і ступеня захисту інформація може бути відкритою та конфіденційною (з обмеженим доступом).

Джерела фармацевтичної інформації поділяють на першо- джерела, вторинні та третинні літературні.

До першоджерел належать оригінальні журнальні статті і раніше не опубліковані до- слідження, що мають найвищий рівень доказовості;

Вторинні літературні джерела містять оброблену інформацію з першоджерел (скорочені огляди статей, дані інформаційних бюлетенів, елек- тронних баз даних).

До третинних джерел можна віднести фахові довідники (підручники);

Найчастіше працівниками охорони здоров’я і фармації використовується вторинна і тре- тинна інформація, що характеризується доступністю, зручністю

За функціями управління фармацевтична інформація поділяється на такі види:

– планова (директивна) інформація містить контрольовані показники на певний період;

– облікова інформація відбиває фактичні значення заплано- ваних показників за певний період, дає можливість аналізувати діяльність підприємства і приймати управлінські рішення щодо її оптимізації;

– звітно-статистична інформація відображає результати фактичної діяльності підприємства в систематизованому і узагальненому вигляді; необхідна як внутрішнім, так і зовнішнім ко- ристувачам (органам управління, державної статистики тощо);

– нормативно-довідкова інформація містить нормативні і довідкові дані (аналітико-нормативна документація, вартісні нормативи (розцінки, тарифи тощо).

5.Організація фармацевтичної інформації в Україні

Упровадження стандартів якості інформації та правил належної практики промоції підвищить відповідальність за якість, достовірність та доступність інформації, сприятиме підвищенню безпечності, ефективності та раціональному використанню ЛЗ.

6.Інформаційне забезпечення процесу надання фармацевтичної допомоги

Відомо, що ефективність фармакотерапії значною мірою залежить від поінформованості як професіоналів охорони здоров’я, так і самого пацієнта про основні властивості та особливості застосування ЛЗ.

Так, ВООЗ визначено, що інформація про ЛЗ має два рівні:

• професійний рівень — інформація, призначена для лікарів та провізорів

•споживчий рівень — інформація, призначена для пацієнтів (щодо правильного застосування ЛЗ, надається в інструкції, на упаковці ЛЗ та при наданні консультативної допомоги).

Відповідно до чинного законодавства з аптек та їх структурних підрозділів дозволяється реалізація лише зареєстрованих в установленому порядку ЛЗ.

Державний реєстр ЛЗ України — це офіційно затверджений МОЗ України перелік лікарських засобів, дозволених для медичного застосування, який постійно переглядається і доповнюєть- ся новими лз у міру їх реєстрації або перереєстрації.

Реєстрації підлягають усі ЛЗ, крім тих, що виготовляються в аптеках (номер реєстраційного посвідчення наноситься на упаковку ЛЗ).

Інформаційно-пошукова система (іПс) «державний реєстр лікарських засобів України» містить інформацію про зареєстровані ЛЗ та інструкції для медичного застосування до них. ІПс дає можливість пошуку звичайних та імунобіологічних лз за номером реєстраційного посвідчення, за назвою, за датою початку терміну дії посвідчення, за кодом атс, за складом діючих ре- човин. Також у системі можна отримати статистичні дані щодо різних груп лз, зареєстрованих в Україні.

В Україні для реалізації державної політики у сфері регулювання обігу та забезпечення раціонального використання ЛЗ застосовуються регулюючі переліки ЛЗ, а саме:

• Національний перелік ОЛЗ і виробів медичного призначення;

• Перелік лікарських засобів, дозволених до застосування в Україні, які відпускаються без рецептів з аптек та їхніх структурних підрозділів;

• Переліки отруйних і сильнодіючих лікарських засобів;

• Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

• Перелік ліків вітчизняного й іноземного виробництва, що можуть закуповувати установи охорони здоров’я, які повністю або частково фінансуються з державного й місцевого бюджетів.

Найважливішою інформаційною системою, яка створюється з метою раціонального використання ЛЗ і для задоволення потреб в інформації фармацевтичних працівників, медиків, праців-ників страхових компаній та населення є формулярна система.

Функції формулярної системи:

• медична — визначення методів раціональної фармакоте- рапії поширених захворювань;

• фармакологічна — забезпечення контролю за правильним використанням лз, попередження та виправлення ятрогенних помилок;

• соціальна — забезпечення хворих лз з доведеною клініч- ною ефективністю;

• економічна — використання клінічно і економічно най- більш ефективних лз;

• інформаційна — поширення об’єктивної інформації про ефективність та безпечність лз;

• професійно-освітня — підвищення компетентності та ква- ліфікації професіоналів охорони здоров’я.

Інформаційно-рекламне забезпечення реалізації безрецептурних препаратів

Основні джерела інформації щодо безрецептурних лікарських засобів

Як показує зарубіжний досвід розвитку медицини і фармації, застосування лікарських засобів безрецептурного продажу в нашій країні буде розширюватись, але очевидно й інше – вітчизняні споживачі до цього ще не готові, рівень їх орієнтації у даній сфері недостатній. Тому реаліза­ція безрецептурних препаратів має бути регульованою, контрольованою та інформаційно забезпеченою.

За даними опитування відвідувачів аптек, основними джерелами інформації щодо безрецептурних препаратів є:

1. програми про здоров'я на телебаченні;

2. рекламні блоки на телебаченні;

3. спілкування із знайомими;

4. медичні фахівці;

5. аптечні фахівці.

8.Порядок реклами лікарських засобів для населення в Україні

Основні засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України "Про рекламу" (1996 р). Особливості рекламування лікарських за­собів і виробів медичного призначення визначає стаття 20.

Правда, положення цієї статті не поширюється на рекламу, призначе­ну для медичних закладів і лікарів.

Згідно із Законом забороняється реклама лікарських засобів, які:

1. відпускаються тільки за рецептами;

2. містять наркотичні і психотропні речовини.

Посилання в рекламі на терапевтичні ефекти відносно захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню може розміщува­тись лише з дозволу МОЗ України.

Реклама лікарських засобів повинна містити:

1. повну, зокрема й міжнародну фармакологічну назву лікарського засобу та назву виробника;

2. інформацію щодо використання або застосування лікарського засобу.

   Заборонено в рекламі про лікарських засобів вказувати дані:

3. які можуть справити враження, що медична консультація у спеціа­ліста не є необхідною;

4. про те, що лікувальний ефект від прийому лікарського засобу є аб­солютно гарантований;

5. про те, що цей лікарський засіб є продуктом харчування, косметичним або іншим продуктом для вживання.

У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок забороняється посилання на те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо наявність таких властивостей не доведено у встановленому порядку.

9.Європейський підхід до реклами безрецептурних засобів

Згідно з директивою Ради ЄС від 31 березня 1992 р. реклама лікарсь­кого засобу повинна сприяти його раціональному застосуванню шляхом надання об'єктивної інформації без перебільшення властивостей препа­рату і не повинна вводити в оману.

Як і в Україні в Європі заборонено рекламувати лікарські препара­ти, які:

1. відпускаються тільки за рецептами;

2. містять наркотичні або психотропні субстанції.

Крім цього, в державах ЄС забороняється при рекламуванні насе­ленню згадувати такі хвороби: туберкульоз, венеричні захворювання, інші небезпечні інфекційні хвороби, онкологічні захворювання, хронічне безсоння, цукровий діабет та інші хвороби обміну речовин.

Ця реклама не повинні містити матеріалів, які:

1. створюють враження, що медична консультація або хірургічна опе­рація є необов'язковою, особливо коли вказаний діагноз або передба­чається лікування поштою;

2. дозволяють припускати, що ефективність лікування гарантована,
   прийом препарату не супроводжується побічними ефектами або що його
   ефект переважає чи рівний ефективності іншого методу лікування або
   лікарського препарату;

3. дозволяють припускати, що людина стане здоровішою в результаті
   прийому лікарського засобу;

4. дозволяють припускати, що стан здоров'я людини, коли вона не
   буде приймати лікарський засіб, може погіршуватися (не поширюється
   на кампанії щодо вакцинації);

5. призначені виключно або в основному для дітей;

6. мають посилання на рекомендації вчених, медичних фахівців або
   осіб, які внаслідок своєї популярності можуть заохотити до вживання
   ліків;

7. дозволяють припускати, що лікарський препарат є харчовим, косметичним або іншим харчовим продуктом;

8. дозволяють припускати, що безпечність або ефективність лікарсь­кого препарату обумовлена природним походженням;

9. можуть за допомогою опису чи докладної демонстрації історії хво­роби призвести до помилкового самодіагнозу;

10. відгуки про вилікування супроводжуються неправильними термі­нами, які викликають неспокій або вводять в оману;

11. використовують недоречні терміни, що викликають неспокій або
    вводять в оману, а також яскраві зображення змін людського тіла, викликані хворобою, травмою або впливом лікарського засобу на людське
    тіло або частину тіла;

12. згадують, що на лікарський засіб видана торгова ліцензія, тобто
    що препарат зареєстрований.

Сюжетні рішення телерекламних звернень стосовно безрецептурних препаратів

Рекламна інформація, що її передають на телеканалах, відіграє важ­ливу роль у реалізації безрецептурних препаратів. Вона має експресив­ний характер і здійснює сильний емоційний вплив на можливих споживачів унаслідок поєднання зображення, звуку і руху, можливості охоп­лення широкої аудиторії.

Головним рушійним фактором реклами є її розміщення в найпопулярніших передачах. На першому місці за популярністю у відвідувачів ап­тек – художні фільми, далі - інформаційні, розважальні, музичні та інші передачі.

Найбільшу привабливість має красиво знята реклама, потім рекла­ма нового лікарського засобу, присутність гумору в рекламі, незвичний сюжет.

Стильові вирішення конкретного телерекламного звернення можуть бути дуже різними:

1. сценки з життя: батькові розділити радість святкування дня народження сина допомагає розчинний Ефералган, що швидко тамує головний біль;

2. використання дітей в якості активних персонажів: лікувальний бальзам авторитетно пропонує дорослим маленька дівчинка. При
   цьому в рекламному лозунгу використовується перефразоване народне
   прислів'я: "Устами дитини - бальзам Біттнера, щоб дорослі не хворіли";

3. наведення цифр: телеглядачів активно переконують, що лікувальний бальзам став доступнішим, оскільки ціни знижені на 40 %;

4. присутність наукової термінології: "АЦЦ – високоефективний
   муколітик з антиоксидантними і антитоксичними властивостями";

5. використання символічного персонажа: мультиплікаційна аптечка пропонує від кашлю Пакселадин, мультиплікаційні динозавр і жирафа – відповідно Маалокс від печії в шлунку та Себідин від захворювання горла;

6. "відштовхування" від негативних явищ: "Коли повітря насичене шкідливими речовинами, чи варто випускати дитину на вулицю? –
   запитує Мультивітамінол;

7. використання гіперболізованого почуття колективізму: "Усе
   більше людей купляють вітаміни Плюс", "Кожна мати знає, що проти
   жару ...ефективний дитячий Панадол";

8. використання пересічних персонаже: вітаміни Плюс купує сту­дентка, яка ніколи не хворіє, для маленького братика, а також парубок,
   що регулярно відвідує спортзал, і пенсіонер із серцевою недостатністю;

9. заклик до здійснення вчинку: "Горло болить? Вихід один – Вам необхідний Себідин!" тощо.

Проте на вітчизняних телеканалах зустрічаються такі види сюжет­них рішень, які заборонені в країнах Європейського Союзу:

1. рекомендації медичних і фармацевтичних фахівців, у ролі яких
   виступають як актори (фармацевт Марія рекомендує Панадол, безіменні
   лікарі – Лазолван, Геріатрик Фарматрон), так і дипломовані лікарі (заві­
   дувач відділення лікувально-профілактичного закладу рекламує мазь
   Альгофін);

2. свідчення відомих кіноакторів або телеведучих на користь
   лікарського засобу: Леонід Куравльов ("Афоня") рекламує Назол, В'ячеслав Тихонов ("Штирліц") – антиоксидант Три-Ві плюс, ведучі інфор­маційних передач та прогнозу погоди на різних телеканалах рекламують
   Комбігрип від простуди, Ренні і Фосфалюгель від печії та шлункових болів;

3. відверте перебільшування ефективності лікарського засобу:
   "Бронхікум - по-справжньому ефективний засіб від простудних захворю­вань і кашлю", "таблетки Солпадеїн діють надзвичайно швидко", "Висо­ку температуру і жар найкраще знімають американські ліки – Тайленол";

4. порівняння з лікарськими засобами-аналогами: ''На зміну Бромгексину приходить препарат нового покоління – Лазолван".

Основні принципи розміщення безрецептурних препаратів в залі обслуговування аптеки

Оформлення вітрин, інформація про наявні лікарські засоби у залі обслуговування має відповідати вимогам законодавства про рекламу лікарських засобів. На вітринах і полицях мають бути лише безрецептурні препарати або їх зразки.

Розміщення безрецептурних лікарських засобів здійснюється за та­ких принципів:

1. у відповідності з фармакологічними групами;

2. в залежності від способу застосування (внутрішнє, зовнішнє);

3. з використанням написів на полицях чи вітринах для ліків однотип­ної дії;

4. пропорційно споживацькому попиту;

5. на рівні поясу і очей покупця;

6. менш ходові розташовувати з більш ходовими;

7. використовувати асиметричність при розміщенні препаратів;

8. не використовувати "мертві" зони залу обслуговування.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте роль фармацевтичної інформації в на- данні медичної та фармацевтичної допомоги.

2. Поясніть, які інформаційні потреби у фахівців охорони здоров’я та у населення.

3. Надайте класифікацію і характеристику інформаційних ресурсів.

4. Розкажіть про структуру і значення державного реєстру лікарських засобів.

5.Укажіть регулюючі переліки ЛЗ.
6.Поясніть сутність і значення формулярної системи.
7. Укажіть вимоги до маркування ЛЗ.

8. Яка інформація обов’язково повинна міститися на упаковці ЛЗ?