Лабораторне дослідження.Умовні та безумовні рефлекси. Інстинкт.

Лабораторне дослідження. Умовні та безумовні рефлекси. Інстинкт.

Перегляньте відео:

Вища нервова діяльність (ВНД) — це діяльність вищих центрів центральної нервової системи, що забезпечує максимальну пристосованість людини до умов навколишнього середовища.

Основу ВНД становлять складні електрохімічні процеси, які відбуваються в нейронах кори великих півкуль. Мозок здійснює зв'язок нашого організму із зовнішнім середовищем і забезпечує постійність внутрішнього середовища у самому організмі.

Основи наукових уявлень про вищу нервову діяльність викладені у роботах І. М. Сеченова — «Рефлекси головного мозку», І. П. Павлова (теорія умовних і безумовних рефлексів), П. К. Анохіна (теорія функціональних систем) та інших роботах.
Особливості вищої нервової діяльності людини:

• розвинена психічна діяльність;

• мова;

• здатність до абстрактно-логічного мислення.

Іван Михайлович Сєченов у книзі «Рефлекси головного мозку» обгрунтував універсальність принципу рефлекторної діяльності. Він прийшов до висновку, що будь-яка дія людини починається з виникнення збудження в органах чуття, потім продовжується у нервових явищах, які відбуваються у мозку, і в результаті призводить до певних поведінкових реакцій.

Рефлекс — це відповідна реакція організму на подразнення, яка відбувається за участю нервової системи.

І. М. Сєченов стверджував, що рефлекси головного мозку включають три ланки:

• перша, початкова ланка — це порушення в органах чуття, які викликаються зовнішніми впливами.

• Друга, центральна ланка — процеси збудження і гальмування, які протікають у мозку. На їх основі виникають психічні явища (відчуття, уявлення, почуття, тощо).

• Третя, кінцева ланка — рухи і дії людини, тобто її поведінку. Всі ці ланки взаємозв'язані і обумовлюють одна одну.

Сєченов прийшов також до висновку, що у мозку постійно змінюються процеси збудження і гальмування. Ці процеси взаємопов'язані і призводять до посилення або послаблення рефлексів. Сєченов також звернув увагу на факт, що існують рефлекси, які передаються від предків, і такі, які з'являються у процесі навчання. Його вчення стало революційною подією і стало основою для подальшого вивчення психічних процесів.

Іван Петрович Павлов був продовжувачем ідей І. М. Сеченова. Усі рефлекси, що виникають в організмі, він поділив на безумовні і умовні, ставши основоположником науки про поведінку.

Безумовні рефлекси

Безумовні рефлекси успадковуються потомством від батьків, зберігаються протягом усього життя організму і відтворюються з покоління в покоління (є постійними). Вони властиві всім особинам певного виду, тобто є груповими.

Безумовні рефлекси — це вроджені рефлекси, які передаються по спадковості. Найскладніші безумовні рефлекси називають інстинктами.

У безумовних рефлексів постійні рефлекторні дуги, які проходять через стовбур головного мозку або через спинний мозок (для їх здійснення необов'язково участь кори великих півкуль головного мозку).

Розрізняють харчові, захисні, статеві, та ще деякі інші безумовні рефлекси.

Завдяки безумовним рефлексам зберігається цілісність організму, підтримується сталість його внутрішнього середовища і відбувається розмноження.
Складний ланцюг безумовних рефлексів називається інстинктом.
Наприклад, мати вигодовує і захищає свою дитину, птахи будують гнізда — це приклади інстинктів.
Умовні рефлексиПоряд зі спадковими (безумовними) існують рефлекси, які набуваються кожною людиною протягом життя. Такі рефлекси є індивідуальними, і для їх формування необхідні певні умови, тому вони були названі умовними.
Умовні рефлекси — рефлекси, які набуваються людиною протягом усього життя.У ссавців тварин і людини дуги умовних рефлексів проходять через кору великих півкуль головного мозку.
Кожен умовний рефлекс — це результат певного досвіду, звички.
Наприклад, читання, їзда на автомобілі, виділення слини при вигляді і запаху їжі — все це є прикладами умовних рефлексів.
Ці рефлекси можуть зникати.
Нові умовні рефлекси формуються на основі старих умовних рефлексів.

Порівняння умовних і безумовних рефлексів

Безумовні рефлекси — це вроджені сталі реакції організму на дію подразників, що забезпечують пристосовуваність до життєво важливих сталих умов існування.

До безумовних рефлексів належать:

• рухові — колінний, зіничний, хапальний;

• дихальні — рефлекси вдиху і видиху;

• вегетативні — забезпечують роботу внутрішніх органів;

• орієнтувальні — рефлекси «Що це таке?»;

• захисні — чхання, кашель;

• харчові — виділення слини чи шлункового соку на їжу;

• статеві — інстинкти розмноження, тощо.

Біологічна роль безумовних рефлексів:

• забезпечують сталість внутрішнього середовища та процеси розмноження;

• зумовлюють існування організму одразу після народження;

• є основою для формування багатьох умовних рефлексів.

Вроджена поведінка людини має біологічний характер, складається з безумовних рефлексів та інстинктів, проявляється поведінковими актами з двох стадій та забезпечує життєдіяльність, збереження життя й формування складніших набутих форм поведінки.

Функціональною основою вроджених форм поведінки людини є безумовні рефлекси, які мають такі особливості:

• виникають у відповідь на дію безумовних подразників (подразник, що має важливе значення — їжа, повітря, вода, світло — для організму й зумовлює відповідну реакцію);

• є вродженими та спадковими, тобто формуються й діють згідно з генетичною програмою; більшість із них виявляється відразу після народження (дихальні, смоктальний, мигальний); деякі безумовні рефлекси (наприклад, статеві) формуються під час розвитку;

• мають видовий характер, тобто є специфічними для всіх представників виду;

• здійснюються через анатомічно виражені рефлекторні дуги;

• нервові центри розташовані в стовбурі головного мозку й спинному мозкові;

• можуть об'єднуватися й утворювати складні ланцюги безумовних рефлексів — інстинкти.

Інстинкт — вроджена пристосувальна форма поведінки у вигляді безумовних рефлексів, що виникає у відповідь на зовнішнє чи внутрішнє подразнення.

Загальноприйнятим у теорії інстинктів є виокремлення трьох основних (бахових) груп: інстинкти самозбереження (оборонний, орієнтувальний), інстинкти живлення (питний, харчовий), інстинкти розмноження (батьківський, материнський). Окрім них досить часто називають ще соціальні інстинкти, інстинкти самовдосконалення (дослідницький, ігровий) та інстинкти внутрішньовидової агресії (інстинкт боротьби).

Прояви вродженої поведінки виникають при відповідних біологічних потребах (нижчих мотиваціях). Провідними біологічними потребами для людини є ті, які є необхідними для життя: це потреба в їжі, у воді, безпеці, тощо, які й будуть мотиваційними сигналами. Так, якщо виникає потреба в їжі, з’являється відчуття голоду, і людина починає активно досліджувати навколишнє середовище. Це пошукова фаза поведінкового акту. На цій стадії в людини до її природних поведінкових реакцій додаються набуті реакції, які поліпшують результат. У людини ця фаза є дуже мінливою й суттєво коригується культурою та традиціями.

Вроджена поведінка є високоадаптивною і не потребує попереднього навчання.

Вроджена поведінка видтипова, тобто вроджені реакції є однаковими в усіх представників виду під час дії тих самих чинників середовища.

Вроджені реакції генетично запрограмовані й формуються в процесі індивідуального розвитку незалежно від досвіду людини. ця особливість чітко проявляється в реакціях завершальної фази поведінкових актів, які вирізняються складністю, незалежністю від впливів середовища.

Основні центри, що контролюють виникнення проявів вродженої поведінки, розташовані в підкірці, проміжному мозку, лімбічній системі та стовбурі головного мозку. Ці структури беруть участь у регуляції вегетативної діяльності організму та виникнення нижчих вроджених емоцій (радість, здивування, горе, огида, гнів і страх). Вроджена поведінка людини є спадковою, але, на відміну від тварин, людина здатна видозмінювати її, враховуючи потреби інших людей. Так, споживання людиною їжі за гарно сервірованим столом ґрунтується не лише на інстинкті живлення. Ті вроджені харчові реакції, що виникають на їжу, узгоджуються з правилами етикету.

Отже, вроджена поведінка людини має біологічний характер, складається з безумовних рефлексів та інстинктів, проявляється поведінковими актами з двох стадій та забезпечує життєдіяльність, збереження життя й формування складніших набутих форм поведінки.

Перейдіть до тестування: