Китайський живопис

Китайська культура справила величезний вплив не тільки на країни Далекого Сходу, а й на країни Південно-Східної Азії. Цей вплив можна порівняти з впливом культури Давньої Греції та Риму на народи Європи. Ми зупинимося на мистецтві середньовічного Китаю – періоді розквіту китайської художньої культури.

        Феодальний суспільний лад склався в країні дуже рано, на межі  ІІІ та ІV століть, а мистецьке життя досягло високого розквіту тоді, коли в ряді країн Сходу щойно склалася середньовічна цивілізація. Середньовіччя – період величезного духовного піднесення Китаю, час розквіту великих міст, будівництва розкішних палаців, парків, храмів. Це час, коли відбувався безперервний обмін художнім досвідом між країнами Сходу. Природно, що мистецтво Китаю значною мірою слугувало зразком для суміжних країн – Японії, Кореї, які по-своєму осмислили як китайську писемність, так і образи китайського мистецтва.

Коли ми звертаємося до філософських і художніх традицій Китаю, одразу ж знаходимо в них багато цікавих особливостей. Нам зустрічається чимало надзвичайного з погляду західних уявлень про критерії краси, художнього смаку, майстерності. Наприклад, естетична традиція Китаю ніколи не займалася пошуками універсальної і вічної норми краси. Але чи можемо ми запідозрити митців цих довершених творів у байдужості до прекрасного, у «невідчутті» краси?

        Тут справа у світосприйнятті. В цей час китайське мистецтво зробило крок уперед у своєму прагненні пізнати дійсність. Пробудження інтересу до різноманітних аспектів життя людини і природи створило, з одного боку, розвиток розповідного живопису і портрета, з іншого – перших у світі пейзажних композицій, які проникали у саму душу природи, показували життя лісів і гірських хащ, звірів і птахів, що там мешкали. Надзвичайним є уявлення китайців про всесвіт, що вплинуло як на образну сферу мистецтва, так і виникнення певних жанрів.

Мистецтво Китаю було тісно пов'язане з поширеними там релігійними уявленнями. Основними вченнями, що були засновані в давнину, стали конфуціанство і даосизм, а також буддизм, який додався до них у перших століттях нашої ери.

        Конфуціанство – комплекс давніх китайських філософських релігійних етичних доктрин, сформульованих Конфуцієм.

        В основі моралі Конфуція знаходиться воля Творця до терплячості й оскільки, на його думку, боги побудували суперечливий світ, люди мусять сприймати його таким, яким він є, і не прагнути змінити його.

В основі даосизму знаходиться учення про «дао» - сутність всіх речей та явищ, ідея творчої сили, яка керує всесвітом, загальний закон і сутність людського буття, який разом із субстанцією «ці» (повітря, ефір) становить основу світу.

        Головне місце в мистецтві Китаю зайняв живопис, саме він дозволив у більш наочній і поетичній формі розкрити закономірності світосприйняття і краси природи. Він одержав визнання в країнах Далекого Сходу.

        Китайський художник у своїй творчості вбачав загальний принцип світобудови. Саме малярство було схоже на священнодійство. Художник майже ніколи не писав з натури, ти більш поспіхом. Йому належало вибрати щасливий для роботи день, розстелити папір або шовк на чистому столі біля світлого вікна і, спаливши пахощі, увести у стан спокою свій дух. Творча подія розумілася в китайській традиції саме як со – буття, спільне народження і твору, і самого автора в його творі. У рамках традиційного світогляду нікому не здавалося дивним вважати, що художник міг побачити внутрішнім, просвітленим зором пейзаж, який ніхто ніколи не бачив і не побачить; знавець музики безпомилково вгадував своїм внутрішнім, духовним слухом звучання давньої музики, яка не звучить уже майже тисячі років. Естетична традиція Китаю вимагала від художника подолати спокусу якої б то не було здатності, яскравості, зовнішньої привабливості й показати своє мистецтво, в той же час, приховуючи його, бути переконливим, без прагнення переконати.

        У Китаї картини тушшю відомі під назвою шуймо-хуа або го-хуа. Картини тушшю як вид живопису було винайдено в Китаї доби династії Тань (618-907) художником Ван Веєм. 

        Го-хуа – китайське національне малярство. Термін «го-хуа» з'явився в Китаї на початку XX ст.. для розрізнення традиційного малярства тушшю від європейського олійного малярства. У наш час цей термін має ширше значення – він поширюється вже на різні види китайського образотворчого мистецтва: малярство, графіку, настінні розписи, новорічні малюнки, народні витинанки з паперу тощо. Але усі ці види зберегли особливості традиційного китайського малярства.

Хуа-няо (з кит. «квіти та птахи») – один із традиційних жанрів живопису і декоративно-прикладного мистецтва Китаю: вільні композиції мотивів кольорів, птахів, рослин, плодів, комах немовби вихоплені із життя й розміщені на чистому фоні, у супроводі каліграфічних написів, що доповнюють широкий асоціативно-символічний сенс зображення.

Шань-шуй (з кит. «гори та води») – у живописі Китаю на сувоях, альбомних аркушах традиційні композиції із зображенням гір та водних потоків як найшановніших сакральних елементів природи, що асоціюються із протиборчими у Всесвіті чоловічим (ян) і жіночим (інь) началами.

Жень-у-хуа (з кит. «люди») – у традиційному мистецтві Китаю жанр живопису на сувоях, ширмах, альбомних аркушах, присвячений різним аспектам духовного і соціального життя людини. Складається із творів портретного, розповідного та релігійного характеру.

Каліграфія – мистецтво красивого й чіткого писання. У Китаї та решті далекосхідних країн каліграфія позначена свободою та експресією ритму, цінувалася особливо високо як мистецтво повідомити завдяки графічному знаку емоційний і символічний зміст, передати у ньому суть слова, думку і почуття каліграфа.

https://www.youtube.com/watch?v=3bZiPYwj5VA

Ієрогліфи – найдавніші знаки письма. Прикметною рисою цього письма є поєднання рисункових знаків та літературних звукових позначень.

        Отже, Китай був джерелом далекосхідної цивілізації, що вже на початку середніх віків він мав розвинену художню культуру, а його мистецтво значною мірою служило зразком для суміжних країн – Японії та Кореї. Таким чином, самобутня китайська культура послужила поштовхом для формування і розвитку національних культур цих країн.

Тестування на закріплення матеріалу

Проаналізувати зображення за планом

1. У чому полягає ідея твору?

2. Як розгортається сюжет?

3. Хто є головними персонажами твору?