Крим та українське Причорномор’я. Українські землі у складі Угорщини, Молдови та Московії

• Утворення Кримського ханства

Словничок

Кримські татари - східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму.

Ви вже знаєте, що Кримський півострів, степи Причорномор’я та Приазов’я були здавна заселені. Особливо приваблювали вони кочовиків. Перед монгольською навалою причорноморські степи належали тюркомовним половцям. Підкоривши їх, монгольські хани приєднали половецькі землі до своїх володінь. Степ став ординською землею, або Татарією, як казали наші предки. Відтак тюркомовне населення Причорномор’я та Криму стали називати татарами за іменем завойовників.

У XV ст. у Золотій Орді посилилася боротьба за владу. З 1430 р. володарі Кримського улусу також почали боротися за одноосібне володарювання. Доля усміхнулася Хаджі Гірею, який у 1449 р. проголосив себе незалежним правителем Криму.

Кримське ханство проіснувало до 1783 р. Влада кримського хана поширювалася на землі півострова, а також на Північне Причорномор’я, Приазов’я та Прикубання. Спочатку столицею ханства було м. Крим, або Солхат (нині місто Новий Крим), а від 1532 р. - м. Бахчисарай.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Хаджі Гірей (помер 1466 р.) - засновник Кримського ханства і родоначальник династії Гіреїв. Народився в околицях м. Тракай (Литва). Син Гіяседдіна, нащадка Чінгісхана. Коли й за яких обставин він з’явився в Криму, досі невідомо.

• Суспільний, державний, господарський лад і культура Кримського ханства

Главою держави був хан. Престол, за традицією, успадковував найстарший у роді - брат хана або старший син. Ханом міг бути тільки представник роду Гіреїв. Зійшовши на престол, хан карбував монети зі власним ім’ям і тамгою (гербом).

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Тамга - родовий знак династії Гіреїв. Починаючи з Хаджі Прея, цей знак був символом влади кримських ханів. Нині тамга є гербом кримськотатарського народу. Існує кілька версій тлумачення символіки тамги. За однією версією тризуб - тарак-тамга символізує ваги - знак справедливості. За другою - означає єдність трьох племен, які брали участь у формуванні кримськотатарського народу. За третьою версією тарак-тамга є стилізованим зображенням орла. Блакитний колір тамги - традиційний колір тюркських народів, що символізує чисте небо і свободу.

Хан мав двох заступників, які були спадкоємцями престолу. У прийнятті рішень ханові допомагав дорадчий орган - диван, до якого належали заступники хана, беї («очі та вуха хана») - найзнатніші вельможі та муфтій - голова мусульманського духівництва.

Територію було поділено на адміністративно-територіальні округи - бейліки, які очолювали беї.

Великий вплив на суспільне життя ханства справляла родова аристократія. Найавторитетнішими були чотири кримських роди, серед яких найвпливовіший - рід Ширинів. Його представники мали честь одружуватися з дочками Гіреїв. Старійшини родів засідали в дивані. Кожен рід мав постійну територію для кочовищ і виставляв окреме військо під час походів.

Господарство кримськотатарського народу визначав його спосіб життя. Кочове населення Кримського півострова мешкало переважно в степу, займалося скотарством і торгувало із сусідами худобою, зокрема, кіньми, продуктами тваринництва.

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ КРИМСЬКОГО ХАНСТВА

1. Роздивіться картини Карло Босоллі. Які особливості побудови кримськотатарських жител ви помітили? Що обумовило їхню появу? Які потреби - побутові й господарські - мало, на вашу думку, задовольняти саме таке житло? 2. Порівняйте внутрішнє убранство татарського житла із житлом городянина чи селянина в Русі-Україні. Що помітили спільного й відмінного?

Дім татар. Художник Карло Босоллі. 1840 р.

Татарський будинок в Алупці. Художник Карло Босоллі. 1840 р.

У XV ст. чимало жителів ханства перейшли до осілого способу життя, розбудовуючи міста й села причорноморського і приазовського узбереж та гірського Криму. У селах займалися садівництвом, вівчарством, птахівництвом і землеробством, вирощували на продаж городину, тютюн. У містах розвивалися ремесла: золотарство, токарне ремесло, виготовлення повсті, кованого мідного посуду, зброярство, чинбарство.

Степ між Перекопом і Сімферополем. Художник Карло Босоллі

Строкате населення Кримського ханства плекало самобутню багатонаціональну культуру.

Все населення півострова поділялося на чотири національно-релігійні громади - мусульманську, грецьку (православну), іудейську та вірменську. Члени громад жили, як правило, в окремих селищах і кварталах міст.

Усіма правами в державі користувалися лише мусульмани, що були найчисленнішою громадою. Лише вони виконували військову повинність і мали за це податкові та інші пільги. Більшість населення півострова становив простий вільний люд. Земля перебувала у володінні селянських громад, знаті та хана. Правитель, розподіляючи землі серед місцевих феодалів, не зачіпав володіння громад. Селяни були зобов’язані відпрацьовувати тиждень на рік на бея, мурзу та хана і сплачувати десятину - податок, який ішов на загальнодержавні потреби. Кріпосної залежності не існувало. Чимало селян були колишніми бранцями з українських земель, які погодилися прийняти іслам. Їх називали шумами.

Єдиним зразком кримськотатарської палацової архітектури, який зберігся донині, є ханський палац у Бахчисараї - родова резиденція династії Гіреїв. Упродовж двох з половиною століть (1532-1783) палац був центром політичного, духовного й культурного життя Кримського ханства. Майже за кожного нового правителя в палаці з’являлися нові споруди, відбувалися ремонтні роботи. Нині Бахчисарайський палац складається з комплексу корпусів, павільйонів і двориків, має стайню, бібліотечний корпус, гарем, Велику мечеть, і за структурою нагадує Топкапи - старий султанський палац у Стамбулі.

Велика ханська мечеть Хан-Джамі з двома мінаретами

Словничок

Мечеть - місце для молитви й богослужіння, молитовний дім у мусульман.

Мінарет - вежа при мечеті, з якої скликають мусульман на молитву.

Медресе - середня й вища школа у мусульман.

КРАЩЕ ОДИН РАЗ ПО БАЧИТИ

У 1500 р. _за наказом кримського хана Менглі Гірея було закладено медресе. Це - один із найстаріших вищих навчальних закладів Східної Європи. За переказами, хан особисто заклав перший камінь у будівлю, а на церемонії відкриття повісив перед входом у медресе ланцюг, аби кожен, хто заходитиме до храму науки, спочатку вклонявся. Менглі Гірей першим, схиливши голову, увійшов у будівлю. Дуже скоро Зиджирли-медресе (або «Медресе з ланцюгом») готував майбутніх богословів, учителів, державних службовців. Тут навчалися не лише кримські татари, але й студенти із сусіднього Кавказу. Цей навчальний заклад проіснував аж до 1920 р. Нині будівля першого корпусу медресе у Бахчисараї - найстаріша будівля навчального закладу на території Криму.

Зиджирли-медресе («Медресе з ланцюгом»)

• Генуезькі колонії та держава Феодоро в Криму

Словничок

Генуезці - мешканці італійського міста-держави Генуї. Основним заняттям генуезців була торгівля. Упродовж XIII-XV ст. генуезькі купці колонізували території Північного Причорномор’я і Криму, перетворивши засновані ними міста на центри міжнародної торгівлі.

Ви вже знаєте, що Кримський півострів у різні часи був батьківщиною для багатьох народів. У другій половині XIII ст. генуезці, порозумівшись із Візантією та Золотою Ордою, заклали Кафу (сучасна Феодосія), яка стала першою їхньою колонією в Криму. Власне, італійців у Кафі було небагато, здебільшого тут мешкали вірмени, греки, євреї, а також русичі, алани й татари. Місто швидко перетворилося на найпотужніший осередок чорноморської торгівлі. Згодом Кафа стала адміністративним центром інших генуезьких колоній у Криму.

Генуезька фортеця у Судаку. Сучасний вигляд

Наприкінці XIV ст. генуезці панували майже на всьому узбережжі Криму. Найбільші генуезькі міста-колонії, окрім Кафи, - Чембало (Балаклава), Солдайя (Судак); на чорноморському узбережжі в гирлі Дністра - Монкастро (Білгород-Дністровський, Одеська обл.).

У ті самі часи в південно-західній (гірській) частині Криму виникла держава Феодоро. Населення держави складалося, як припускають дослідники, з нащадків готів, а також греків, аланів, вірмен і караїмів. Державу очолювали князі, які сповідували християнство та розмовляли грецькою мовою. Правителі Феодоро підтримували дружні відносини з Візантією і Кримським улусом (згодом Кримських ханством). А ось відносини з Кафою та іншими генуезькими колоніями були напруженими: князівство, долучившись до чорноморської торгівлі, прагнуло конкурувати з генуезцями.

Крапку в суперництві поставив турецький султан. У 1475 р. він захопив генуезькі колонії Криму й князівство Феодоро, утворивши свою провінцію із центром у Кафі.

• Крим під владою Османської імперії

Захоплені в Криму міста цікавили Османську імперію як важливі торговельні осередки й потужні фортеці. Тож султан віддав наказ їх зміцнити. До міст відрядили турецькі військові залоги. Крім того, турки закладали й нові фортеці.

Зваживши на військову міць турецького султана, кримський хан Менглі Гірей 1478 р. вирішив прийняти його зверхність. Хан мусив брати участь у воєнних кампаніях султана. Султан отримав право усувати й призначати ханів.

Саме з волі султана кримськотатарська кіннота чинила грабіжницькі напади на українські землі. Перший великий похід на Україну хан Менглі Гірей здійснив 1482 р. Тоді спалили Київ, а його церкви розграбували. У полон потрапило безліч люду, не зміг урятуватися й сам київський воєвода з родиною. Відтоді татарські походи відбувалися щороку, а то й двічі-тричі на рік. Орди кримського хана спустошували Поділля, Київщину, Волинь, Холмщину й Галичину. Ординці грабували, а потім спалювали міста й села. Чоловіків, жінок, хлопчиків, дівчат забирали в полон - ясир. Полонені потрапляли на невільницькі ринки Османської імперії.

Опинившись у рабстві, невільники найчастіше працювали на земляних та будівельних роботах. Чоловіки ставали гребцями на турецьких галерах-каторгах. Жінки й дівчата потрапляли до гаремів. Хлопчиків-підлітків здавали до султанської гвардії, де з них виховували відданих захисників султанського престолу яничарів.

Словничок

Гарем - частина будинку мусульманина, в яку не допускалися сторонні. У ній перебували жінки (мати, дружина, дочки, родички господаря, невільниці й жіноча прислуга) й малолітні діти.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Галера-каторга - дерев’яне військове судно. Ходило на вітрилах, але здебільшого - на веслах. Було на озброєнні в Османській імперії у XV-XVIII ст. Мало довжину 40-50 м, ширину 4,5-7,5 м, від 16 до 25 пар весел, дві щогли з трикутними вітрилами. Вміщувало до 200 чоловік, розвивало швидкість до 13 км/год. Тяжка праця гребців на галерах стала синонімом каторги, каторжних робіт.

Яничари - регулярна піхота в Османській імперії, що діяла у XIV-XIX ст. Яничарів спершу набирали з полонених. Згодом їхні лави поповнювали дітьми підданих-християн (українців, сербів, болгар та ін.).

Яничарів змушували прийняти іслам і виховували в дусі релігійної строгості й сліпого послуху. Яничарам було заборонено одружуватися й вести господарство. В українській мові назва «яничари» вживалася на означення зрадників, що завзято служили чужій владі, лютих карателів, катів, поневолювачів.

• Становище Закарпаття у складі Угорщини

Географічне розташування Закарпаття спричинило те, що воно тривалий час перебувало у складі різних країн. Наприкінці XIV ст. до закарпатських земель виявляли інтерес литовські князі, однак верховна влада над ними належала угорському королю.

Один з онуків Гедиміна Федір Коріатович отримав від угорського короля землі в Мукачівському краї. Князь опікувався церковним життям. За його володарювання на Чернечій горі під Мукачевим було закладено монастир з бібліотекою, пожвавилося господарське життя краю. Важливого значення набув мукачівський ярмарок, що від початку XV ст. проводився щороку. За князя відбулося будівництво мурованого замку в Мукачевому на місці старого дерев’яного.

У 1526 р., після поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття поділили між собою князівство Трансильванія і Священна Римська імперія, в якій правили імператори з австрійської династії Габсбургів.

• Буковина й Бессарабія у складі Молдовського князівства

У 1359 р. на теренах нинішньої Молдови й частини Румунії постало Молдовське князівство. Буковина й Бессарабія, які до 1340 р. входили до Галицько-Волинської держави, потрапили під владу молдовських господарів.

Наприкінці XIV - у першій половині XV ст. територію Північної Буковини (тоді її називали Шипинською землею) було поділено на кілька волостей (повітів). Волості очолювали старости, які належали до місцевого боярства. Старости посідали високе становище в державі як члени боярської ради при господареві Молдови.

Проте у першій половині XVI ст. Молдовське князівство вже не мало сил чинити опір могутній Османській імперії й у 1538 р. потрапило у васальну залежність від неї. Відтак влада османів поширилася на Буковину й Бессарабію.

• Московсько-литовські війни кінця XV ст. Чернігово-Сіверщина у складі Московії

Війни між Московією та Великим князівством Литовським розпочалися у 80-х роках XV ст. Московське князівство під приводом збирання «руської спадщини» почало претендувати на українські й білоруські землі.

На початку XVI ст. кілька удільних князів Чернігово-Сіверщини за власним бажанням перейшли під владу держави Івана III. Проте Чернігів, Стародуб, Путивль, Рильськ, Новгород-Сіверський, Любеч та ін. опинилася в складі Московського князівства внаслідок збройних протистоянь 1500-1503 рр. Літописець про ті події писав: «Багато міст і сіл підкорили, чимало людей мечам і вогню піддали, інших у полон забрали».

1507 р. московський уряд розв’язав нову війну проти Великого князівства Литовського. Воєнні дії то загострювалися, то вщухали.

Під час кампанії 1514 р. московське військо захопило Смоленськ і рушило під Оршу - важливий стратегічний пункт на перетині торговельних шляхів між Києвом, Мінськом, Вільно і Москвою. 30-тисячним українсько-білорусько-литовським військом командував князь Костянтин Острозький. Йому протистояло 80-тисячне московське військо.

Князь Костянтин удався до військових хитрощів: зробивши вигляд, що відступає, він завів московитів у пастку, під обстріл своєї артилерії і здобув переконливу перемогу.

Проте литовсько-московські війни тривали. До 1537 р. Велике князівство Литовське поступово втратило майже третину території, зокрема Чернігово-Сіверщину й Смоленськ.

айте відповіді на запитання.

• Як за тюркськомовним населенням Причорномор’я закріпилася назва «татари»?

• Як і коли виникло Кримське ханство?

• За яких обставин відбулося підкорення Кримського ханства Османською імперією?

• Коли розпочалися постійні напади кримських орд на українські землі? Які це мало наслідки для українців?

• Якою була історична доля Буковини та Закарпаття?

• Чим закінчилося литовсько-московське протистояння наприкінці XV - на початку XVI ст.?