Країни Передньої Азії. Розпад Османської імперії. Модернізація Туреччини та Ірану. Основні аспекти Близькосхідної проблеми. Латинська Америка у 1920 – 1930-х рр.

Доброго дня!

Тема нашого уроку - Країни Передньої Азії. Розпад Османської імперії. Модернізація Туреччини та Ірану. Основні аспекти Близькосхідної проблеми. Латинська Америка у 1920 – 1930-х рр.

Запишіть дату і тему в зошит :)

Актуалізація знань.

Пригадайте, в складі якого військово-політиного блоку Османська імперія брала участь у першій Світовій війні та яким мирним договором для неї закінчилась Перша Світова війна?

Становище Османської імперії після першої світової війни:

• Країни Антанти розділили арабські володіння імперії

• Країни Антанти встановили контроль на чорноморськими протоками

• Османська імперія припинила своє існування

• Франція окупувала Кілікію, Англія – Стамбул, Італія та Греція висадили свої війська в Малій Азії .

Наслідки Першої світововї війни зумовили посилення націоналістичних настроїв серед турків. Лідером турецьких націоналістів був генерал Мустафа Кемаль, який закликав до боротьби проти антантівської окупації країни.

Мустафа Кемаль Ататюрк (1881-1938) — засновник Турецької республіки та її президент у 1923-1938 рр. Прізвище Ататюрк «батько турків». Учасник Молодотурецької революції 1908 р., ветеран Першої світової війни. У 1919 р. став командувачем турецької армії в Анатолії й розпочав кампанію зі звільнення Туреччини від військового контролю Антанти. Невдовзі очолив національний рух за незалежність Туреччини. Будучи президентом, здійснив багато реформ, що перетворили Туреччину на світську державу.

Що зумовило посилення націоналістичних настроїв турецького населення після Першої світової війни?

Хто став лідером турецьких націоналістів?

Після проголошення скликаним з ініціативи М. Кемаля меджлісом (парламентом) у м. Анкарі восени 1919 р. декларації незалежності на турецькій території висадилися грецькі й італійські війська, а британці ввійшли до тогочасної турецької столиці м. Стамбула й поклали край діяльності бунтівного парламенту. Залежний від Антанти турецький султан мусив засудити діяльність М. Кемаля, чим налаштував проти себе більшість населення.

Навесні 1920 р. меджліс відновив свою діяльність під назвою «Великі національні збори Туреччини» і сформував уряд. Після укладення Туреччиною в 1921 р. договору з Росією турецькі та російські війська завдали поразки Вірменії, Грузії й Азербайджану. Наступного року турецькі війська перемогли грецьку армію й захопили м. Ізмір. Місто було спалено, а багато його мешканців убито.

Провідні держави, за винятком Британії, відсторонено спостерігали за цими подіями. Коли ж М. Кемаль перейшов до масованого наступу, дорогу йому заступили британські війська. Війна між Туреччиною та Великою Британією здавалася неминучою, проте британці вже стомилися воювати, а Д. Ллойд Джордж, який підтримував греків, був не при владі. Після підписання Лозаннського договору міжнародне співтовариство визнало незалежність Туреччини.

М. Кемаль став улюбленцем нації (при запровадженні в Туреччині прізвищ його назвали Ататюрком — «батьком турків»). На початку листопада 1922 р. М. Кемаль ініціював скасування влади султана, а в жовтні 1923 р. Туреччину було проголошено республікою. Ця подія стала завершенням понад 600-річної історії Османської імперії.

Модернізація Туреччини.

Запишіть визначення у зошит:

Етатизм (від фр. etat — держава) — абсолютизація ролі держави в суспільстві, що передбачає її активне втручання в економічну, політичну й інші сфери життя суспільства.

Опрацювавши таблицю попередньому блоці та пункт 2 сторінка 140 підручника, опишіть зміни, які відбулись у Туреччині під час правління Ататюрка.

Іран

До Першої світової війни Іран залишався відсталою аграрною країною, напівколонією Великої Британії та царської Росії. Загальна чисельність населення становила 10-12 млн, із них майже 1/4 - різні племена (курди, лури, бахтіари, белуджі, кашкайці, туркмени, араби тощо), чиїм заняттям здебільшого було кочове скотарство, та близько 1/5 — міське населення.

Особливості суспільної системи Ірану:

• обмежена монархія на чолі з династією Каджарів;

• земля та зрошувальні споруди були власністю шаха, феодалів, поміщиків, духовенства;

• серед племен зберігалися патріархальні відносини;

• основну масу селян становили безземельні, малоземельні й наймити;

• фабрично-заводської промисловості практично не існувало;

• нафтопромисли на Каспії та заводи належали іноземцям;

• у країні було безліч дрібних торговців, які не витримували конкуренції та часто банкрутували.

На початку 1918 р. Велика Британія розпочала окупацію всього Ірану, зміцнюючи свої позиції в цьому регіоні та створюючи плацдарм для вторгнення до Закавказзя. У серпні 1918 р. було створено англофільський уряд на чолі з Восугом ед Доуле. Порушуючи конституцію та в обхід меджлісу (парламенту), Восуг ед Доуле підписав у серпні 1919 р. британсько-іранську угоду, що віддавала під контроль британських радників та інструкторів іранську армію, фінанси, прокладення шляхів, зовнішню торгівлю й фактично встановлювала залежність Ірану від Британії.

Англійська окупація викликала сплеск антиколоніального руху в іранських провінціях — Тебрізі, Хорасані та Гіляні. Плани англійців перетворити Іран на свою колонію було зірвано, тому вони 1921 р. були змушені вивести війська з іранської території. З країни виїхали також англійські військові та фінансові радники.

У лютому 1921 р. перські козаки під командуванням Реза-хана вчинили в Тегерані державний переворот. Було утворено новий уряд, що дістав назву «чорного кабінету». Реза-хана було призначено військовим міністром. Було опубліковано Декларацію уряду про боротьбу проти аристократії та про намір поліпшити становище робітників і селян. Проголошувалися незалежна зовнішня політика й анулювання британсько-іранської угоди 1919 р. У лютому 1925 р. Реза-хан став верховним головнокомандувачем країни, а в грудні 1925 р. — шахом нової династії Пехлеві.

Реза шах Пехлеві (1878—1944) — іранський політик, засновник династії Пехлеві. Шах Ірану в 1925—1941 рр. Кадровий офіцер. Узяв активну участь у військовому перевороті 21 лютого 1921 р., після чого став військовим міністром. Із його ініціативи в країні почалися реформи.