Короткі дитячі легенди про зиму

Прочитайте легенду про сніг
Одного разу з’явився сніг. Він не мав кольору і коли була зима, то люди його не бачили. Пішов він до фіалки, та й каже:

— Фіалко, дай мені свій гарний фіолетовий колір, щоб я був такого ж кольору.

А фіалка відповідає:

— Цей колір тільки мій і я не хочу щоб його мав хтось інший.

Пішов сніг далі шукати собі колір. Довго він блукав і натрапив на троянду, каже:

— Трояндо, в тебе такий колір, як у королеви! Чи можеш ти зі мною ним поділитися?

— Вибач, але якщо ти будеш мати мій колір, то всі будуть захоплюватися не лише моєю красою, а й твоєю, тому я не дам тобі свого кольору.

Ще в багатьох рослин просив кольору сніг та ніхто з ним не поділився. Пішов сніг з поганим настроєм до лісу. Зустрів його підсніжник та й питає:

— Чому ти такий сумний?

Сніг розповів свою історію про пошук кольору, а коли закінчив, то підсніжник запропонував йому свій колір. Сніг був дуже вдячний квітці і коли він взимку випадає, то зігріває підсніжник в знак подяки.

• Чому сніг хотів мати колір?

• Які квіти не захотіли поділитись кольором зі снігом?

• Яка квітка запропонувала снігу свій колір?

• Що робить сніг для підсніжника в знак подяки?

Прочитайте легенду про сніг. Порівняйте ці дві легенди.
Сніг і підсніжник. Легенда
Коли створив Бог траву, деяке зілля і квіти, то подарував їм різні-прерізні кольори. І пишалися вони, як пишається райдуга семибарвна. Вкінці створив сніг і сказав до нього:

— А колір підшукай собі сам. Ти все на землі можеш з’їсти, то зумієш знайти собі якийсь одяг.

І пішов сніг шукати собі колір. Приходить до трави і просить:

— Травичко-земличко! Дай мені свого зеленого кольору!

Засміялась, зашелестіла трава та й каже:

— Не до лиця тобі зелена одежа, і я зелена, і листя дерев зелені, ніхто тебе й не пізнає. Краще попроси у фіалки.

Іде сніг до фіалки і просить:

— Фіалочко моя запашна! Дай мені свого кольору. А скромна фіалка засоромилася, схилила голівку та й каже:

— Нащо ж тобі така скромна одежа? На тебе й ніхто не подивиться. Іди краще до червоної рожі!

Пішов сніг до рожі і просить її:

— Рожечко моя пишна! Дай мені свого кольору.

Але рожа була горда і не хотіла дати снігові свого кольору.

Тоді пішов сніг далі шукати. Ходив та просив. І ні одна квітка не захотіла поділитися з ним своїм кольором, не захотіла прикрасити його тіло.

Вкінці прийшов до білого підсніжника і просив його зі сльозами:

— Маленька моя квіточко! Мій білий дзвіночку! Дай мені свого кольору! Бо буде лихо мені, як стану без одежі. Буде зі мною так, як з тим вітром, що такий недобрий, бо ніхто його не бачить.
Змилосердився добрий, ласкавий підсніжні та й скромно каже:

— Та моя одежа простенька дуже. Але як тобі подобається, бери собі.

Забрав сніг колір у підсніжника і від того часу став такий білий. Але відтоді і не любить він ні одної квітки. А підсніжник пестить і голубить, як рідну дитину.

• У якої рослини сніг попросив кольору спочатку?

• Що спільне у обох легендах?

Напиши коротеньку легенду про сніг. Прикріпи свій файл.