Тема уроку
Джерело: МІЙ КЛАС
Класичні методи генетичних досліджень
Термін «генетика» запропонував у 1905 році Вільям Бетсон.
Генетика — наука, що вивчає закономірності спадковості і мінливості організмів.
Спадковістю називається властивість організмів передавати нащадкам особливості будови, фізіологічні властивості і характер індивідуального розвитку.
Мінливістю називається здатність живих організмів змінювати свої ознаки.
У своєму розвитку генетика пройшла ряд етапів.
Спадковістю люди цікавилися дуже давно. З розвитком сільського господарства сформувалася прикладна наука селекція, яка займалася створенням і формуванням нових порід тварин і сортів рослин. Проте, пояснити механізми передачі ознак нащадкам селекціонери не могли.
Перший етап розвитку генетики — вивчення спадковості і мінливості на рівні організму.
Цей етап пов'язаний з роботами Грегора Йоганна Менделя. У 1865 році у роботі «Досліди над рослинними гібридами» він описав результати своїх досліджень закономірностей успадкування ознак у гороху.
Г. Мендель встановив дискретність (подільність) спадкових факторів і розробив гібридологічний метод вивчення спадковості.
Дискретність спадковості полягає в тому, що окремі властивості і ознаки організму розвиваються під контролем спадкових чинників, які при злитті гамет і утворенні зиготи не змішуються, а при формуванні нових гамет успадковуються незалежно один від одного.
У 1909 році Вільгельм Людвіг Йогансен назвав ці фактори генами.
Значення відкриттів Г. Менделя оцінили лише після того, як його результати були підтверджені у 1900 році трьома біологами незалежно один від одного: Х. де Фрізом у Голландії, К. Корренсом у Німеччині і Е. Чермаком в Австрії. Цей рік вважається роком виникнення науки генетики.
Закони спадковості Менделя заклали основу теорії гена, а генетика перетворилася на галузь біології, що швидко розвивається.
У 1901 - 1903 роках Хуго де Фріз висунув мутаційну теорію мінливості, яка зіграла велику роль у подальшому розвитку генетики.
Другий етап розвитку генетики — вивчення закономірностей успадкування ознак на хромосомному рівні.
Було встановлено взаємозв'язок між менделевскими законами спадковості й розподілом хромосом у процесі поділу клітин (мітозі) і дозріванні статевих клітин (мейозі).
Вивчення будови клітини привело до уточнення будови, форми та кількості хромосом і допомогло встановити, що гени — це ділянки хромосом.
У 1910 - 1911 роках американський генетик Томас Хант Морган та його співробітники провели дослідження закономірностей успадкування на мушках дрозофілах. Вони встановили, що гени розташовані у хромосомах в лінійному порядку і утворюють групи зчеплення.
Морган встановив також закономірності успадкування ознак, зчеплених зі статтю.
Ці відкриття дозволили сформулювати хромосомну теорію спадковості.
Третій етап розвитку генетики — вивчення спадковості і мінливості на молекулярному рівні.
На цьому етапі були вивчені взаємозв'язки між генами і ферментами і сформульована теорія «один ген — один фермент»: кожен ген контролює синтез одного ферменту, а фермент контролює одну біохімічну реакцію.
У 1953 році Френсіс Крік і Джеймс Уотсон створили модель молекули ДНК у вигляді подвійної спіралі і пояснили здатність ДНК до самоподвоєння. Став зрозумілим механізм мінливості: будь-які відхилення у структурі гена, один раз виникнувши, надалі відтворюються в дочірніх нитках ДНК.
Ці положення були підтверджені експериментами. Було уточнено поняття гена, розшифровано генетичний код і вивчений механізм біосинтезу. Були розроблені методи штучного отримання мутацій та за їх допомогою створені нові цінні сорти рослин і штами мікроорганізмів.
В останні десятиліття сформувалася генна інженерія — система прийомів, що дозволяють синтезувати новий ген або виділити його з одного організму і ввести в генетичний апарат іншого організму.
В останнє десятиліття 20 століття були розшифровані геноми багатьох простих організмів. На початку 21 століття (2003 рік) було завершено проект по розшифровці генома людини.
На сьогоднішній день існують бази даних геномів багатьох організмів. Наявність такої бази даних людини має велике значення у попередженні та дослідженні багатьох захворювань.











