Класи неорганічних сполук. Тренувальні вправи

Основні класи неорганічних сполук

Класифікація складних неорганічних речовин заснована на відмінностях в їх складі. Найважливіші класи неорганічних речовин — оксиди, кислоти, основи і солі.

Оксиди — речовини, що складаються з двох елементів, одним з яких є Оксиген.

Приклад:

Fe₂O₃,   SO₂.

Основи — складні речовини, до складу яких входять атоми металів і одна або дві гідроксогрупи OH.

Приклад:

Ca(OH)₂,   KOH.

Зверни увагу!

Деякі схожі за складом сполуки відносять до класу амфотерних гідроксидів. Їх формули треба запам'ятати:

Zn(OH)₂,   Be(OH)₂.

Амфотерними гідроксидами є і сполуки, які містять атоми металів і три або чотири гідроксогрупи:

Al(OH)₃,   Pb(OH)₄.

Кислоти — речовини, що містять атоми Гідрогену, які здатні заміщуватися на атоми металу, і кислотні залишки.

Приклад:

HNO₃,   H₂S.

Солі — складні речовини, до складу яких входять атоми металів і кислотні залишки.

Приклад:

NaCl,   Ca₃(PO₄)₂.

Номенклатура основ

Назва основи складається з назви металічного хімічного елемента у називному відмінку і слова «гідроксид». Якщо металічний елемент має змінну валентність, то вона вказується римськими цифрами в дужках без пробілу одразу після назви металу.

Приклад:

NaOH — натрій гідроксид,

Fe(OH)₂ — ферум(II) гідроксид,

Fe(OH)₃ — ферум(III) гідроксид.

Номенклатура оксидів

Для назви сполуки оксиду спочатку вказують елемент, що входить до складу оксиду у називному відмінку, потім додают слово «оксид»:

наприклад: Na₂O — натрій оксид, Al₂O₃ — алюміній оксид.

Якщо елемент, який утворює оксид, має змінну ступінь окиснення (або валентність), то в назві оксиду вказується його ступінь окиснення римською цифрою в дужках відразу після назви (без пробілу).

Наприклад: Cu₂O — купрум(I) оксид, CuO — купрум(II) оксид, FeO — ферум(II) оксид, Fe₂O₃ — ферум(III) оксид, Cl₂O₇ — хлор(VII) оксид.

Класифікація оксидів

Оксиди прийнято групувати в залежності від їх здатності реагувати з кислотами і основами. Розрізняють три найважливіші групи оксидів: основні, кислотні та амфотерні. Їх відносять до солетворних оксидів. Існують також оксиди, які називають несолетворними.

• Основні оксиди

Основними називають оксиди, які реагують з кислотами, утворюючи сіль і воду.

Основні оксиди утворюються хімічними елементами — металами. Як правило, ступінь окиснення елемента, що утворює основний оксид, є невисокою: +1 або +2.

Приклади основних оксидів: натрій оксид Na₂O, купрум(II) оксид CuO.

• Кислотні оксиди

Кислотними називають оксиди, які реагують з основами, утворюючи сіль і воду.

Кислотні оксиди утворюють елементи — неметали. Наприклад, сульфур(VI) оксид SO₃, нітроген(IV) оксид NO₂.

Кислотні оксиди можуть бути утворені і металічними хімічними елементами, в яких вони проявляють ступінь окиснення від +5 до +8. Наприклад, хром(VI) оксид CrO₃ і манган(VII) оксид Mn₂O₇.

• Амфотерні оксиди

Амфотерними називають оксиди, які реагують як з кислотами, так і з основами, утворюючи солі.

Амфотерні властивості проявляє цинк оксид ZnO, алюміній оксид Al₂O₃, берилій оксид BeO.

Якщо металічний елемент має змінну валентність (проявляє кілька ступенів окиснення), то з усіх утворених ним оксидів, амфотерними властивостями володіють ті, в яких цей елемент має проміжну валентність (проміжну ступінь окиснення).

Наприклад, хром може бути двохвалентним, трьохвалентним і шестивалентним.

Амфотерними властивостями володіє саме хрому(III) оксид Cr₂O₃.

Кислотами називають складні речовини, що складаються з атомів Гідрогену, які можуть заміщуватися металами, і кислотних залишків.

Кислотним залишком називають частину молекули кислоти, сполучену з атомами Гідрогену.

При утворенні солей, коли атоми Гідрогену заміщуються йонами металів, кислотні залишки переходять у незмінному вигляді.

Якщо кислотний залишок у кислоті сполучений з одним атомом Гідрогену, то він одновалентний, якщо з двома — двовалентний, якщо з трьома — трьохвалентний, тощо.

Валентність кислотного залишку визначається кількістю атомів Гідрогену, здатних заміщуватися металами.

Формули і назви деяких кислот наведено в таблиці.

Найважливіші неорганічні кислоти

Представником органічних кислот є оцтова кислота CH3COOH. Хоча в молекулі цієї кислоти чотири атоми Гідрогену, лише один з них (що входить до складу групи СООН) може бути заміщений металом. Тому кислотний залишок оцтової кислоти є одновалентним.

Кислоти прийнято класифікувати за кількома ознаками.

1. Існують безоксигенові  і оксигеновмісні    кислоти. Назва цих груп вказує на наявність або відсутність в молекулі кислоти атомів Оксигену.

2. Інша ознака, за якою групують кислоти — кількість атомів Гідрогену в молекулі кислоти, здатних заміщуватися металами. Відповідну характеристику кислоти називають її основністю. Існують одно-, дво- і триосновні кислоти.

Солями називають продукти заміщення атомами металічних елементів атомів Гідрогену у молекулах кислот.
Солі — складні речовини, що складаються з металічних елементів і кислотних залишків.

Номенклатура солей

При складанні назв солей дотримуються наступної схеми:

назва металічного елемента у називному відмінку + назва кислотного залишку: кальцій сульфат, натрій нітрат, алюміній ортофосфат, тощо.

Те, який суфікс застосовують у назві солі, залежить від цілого ряду чинників, а саме:

1) якщо до складу солі входить кислотний залишок безоксигенової кислоти (наприклад, хлоридної, (соляної) HCl), тоді використовується суфікс –ид (наприклад, хлорид);

2) якщо до складу солі входить кислотний залишок кислоти, в назві якої є закінчення –а (наприклад, сульфатна H2SO4), у назві солі використовується суфікс –ат (наприклад, сульфат);

3) якщо до складу солі входить кислотний залишок кислоти, в назві якої є суфікс –ист (наприклад, сірчиста H2SO3) , у назві солі використовується суфікс –іт (наприклад, сульфіт).

Якщо до складу солі входить металічний елемент, що має змінну валентність, то його валентність у даній сполуці вказують римськими цифрами в дужках одразу (без пробілу) після назви металу.

Зверни увагу!

При складанні формул солей дотримуються правила: сума валентностей металічного хімічного елемента повинна дорівнювати сумі валентностей кислотного залишку.

Приклади солей:
CaCl₂  — кальцій хлорид;
FeS — ферум(II) сульфід;
Fe₂(SO4)₃ — ферум(III) сульфат;
Na₂SO₃ — натрій сульфіт.

https://learningapps.org/view4140123

https://learningapps.org/view4625718

https://learningapps.org/view9058730

https://learningapps.org/view4090375

Повторити теоретичний матеріал, виконати вправи, зробити скріншот