Тема уроку
Клас двостулкові молюски
Двостулкові молюскимешкають виключно у водоймах. Розміри їхніх черепашок, що складаються з двох стулок, різноманітні: від 1-2 мм до 1,5 м завдовжки (як у тридакни). У звичайних представників наших прісних водойм - жабурниць (беззубок) і перлівниць - черепашка сягає завдовжки до 20 см. До цього класу належить близько 20 тис. видів. У прісних водоймах і морях України мешкає понад 250 видів.
Мал. Внутрішня будова беззубки
Особливості будови та процесів життєдіяльності.
Двостулкові молюски - двобічносиметричні тварини. Їхнє тіло сплющене з боків і складається з тулуба та ноги. Голови немає, тож немає й щупалець, глотки, язика з терткою, щелеп, слинних залоз тощо. За допомогою сплощеної ноги молюск може повільно повзати по дну водойми. Багато видів двостулкових закопуються в пісок. Деякі види двостулкових не здатні до руху, вони приростають до підводних предметів однією із стулок (наприклад, устриці) або приклеюються до них спеціальними клейкими нитками (дрейсена, мідії).
Не всі двостулкові ведуть малорухомий спосіб життя. Морські гребінці здатні плавати у товщі води, з силою відкриваючи и закриваючи стулки черепашки.
Стулки черепашки замикаються завдяки скороченню м’язів-замикачів, які прикріплюються до внутрішніх боків протилежних стулок. Зовнішній роговий шар черепашки утворює на спинному боці еластичну зв’язку, якою з’єднуються обидві стулки. За допомогою зв’язки стулки можуть відкриватися, коли м’язи-замикачі розслаблені. У більшості видів (за винятком жабурниць) стулки черепашки на спинному боці мають виступи та заглибини. Вони розташовані таким чином, що утворюють замок, який забезпечує краще сполучення стулок.
Мантія зростається з тілом по боках і ближче до спинного боку тіла, а на черевному боці тіла залишається великий отвір, через який назовні висувається нога. На задньому кінці тіла у мантії є ще два отвори сифони, що ведуть до мантійної порожнини. Двостулкові молюски типові фільтратори. Безперервний тік води через мантійну порожнину створюється завдяки биттю війок, що вистеляють зябра та внутрішню поверхню мантії.
Живлення беззубки є типовим для двостулкових молюсків. Разом з водою в мантійну порожнину через ввідний сифон надходять бактерії, водорості, найпростіші та дрібні залишки рослин і тварин. Більші часточки їжі не можуть потрапити в мантійну порожнину, оскільки їх не пропускають решітчасті зяброві пластинки, вкриті війчастим епітелієм. Течія води підносить їжу до рота жабурниці, який оточений двома лопатями і розміщений у мантійній порожнині на передньому кінці тіла, біля основи ноги. З рота через короткий стравохід їжа надходить у шлунок, в який відкривається протока печінки, довгу середню кишку, що утворює кілька петель, і коротку пряму, або задню, кишку, яка відкривається у мантійну порожнину.
Органи диханняжабурниці представлені зябрами, які пронизані численними кровоносними судинами. До них з води, що омиває зябра, надходить кисень, а у воду виділяється вуглекислий газ.
Серце беззубкискладається з двох передсердь і одного шлуночка. Кровоносна система незамкнена.
Видільна системапредставлена двома нирками, протоки яких відкриваються в мантійну порожнину.
Нервова системабеззубки представлена трьома парами нервових вузлів. Одна пара (головні ганглії) розміщена по боках рота біля закінчення лопатей, друга — під задньою кришкою біля заднього м’яза замикача, а третя – в нозі. Нервові вузли сполучені між собою нервовими перемичками. У зв’язку з малою рухливістю і пасивним живленням нервова система двостулкових молюсків (порівняно з черевоногими) дещо спрощена. Окрім пари органів хімічного чуття (осфадіїв) та двох статоцистів біля ноги, про яких вже згадувалось у загальному описі, на ротових лопатях та краях мантії жабурниці багато дотикових клітин. Головних щупалець, а часто і органів зору, немає.
Розмноження й розвиток.
Переважна більшість видів двостулкових молюсків роздільностатеві, проте відомі й гермафродити (наприклад, прісноводні кульки). Сперматозоїди виводяться у воду і через ввідний сифон потрапляють до мантійної порожнини самок, де і відбувається запліднення. З яєць у мантійній порожнині вилуплюються личинки різноманітної будови, які пристосовані до планктонного способу життя: вони забезпечують поширення виду.
Досить цікавий розвиток у прісноводних жабурниць і перлівниць. Їхні личинки мають черепашку із зубцями по вільному краю та особливі клейкі нитки. Коли повз самку молюска пропливає риба, жабурниця випорскує личинок через вивідний сифон. Вони плавають плескаючи стулками, поки не прикріпляться клейкою ниткою до зябер або шкіри риби. За допомогою зубців черепашки вони проникають під покриви риб і деякий час паразитують там, утворюючи пухлину. Коли пухлина розривається молоді молюски падають на дно, де виростають до дорослих особин. Такий тимчасовий паразитизм личинок - це пристосування до розповсюдження на великі відстані за допомогою хазяїн.
Д/З Прочитайте новий матеріал, дайте відповіді на запитання:
Особливості будови та процесів життєдіяльності ?
Розмноження й розвиток ?
.png)