Характеристика сенсорних систем (аналізаторів). Рецептори та їхні типи.

На уроці ми:

з’ясуємо, що таке сенсорні системи;

розглянемо їхню будову;

дізнаємося, які бувають рецептори та як вони працюють;

зрозуміємо, чому ці системи є життєво важливими для людини.

Спробуйте бути уважними та активними — адже ця тема допоможе вам краще зрозуміти, як працює ваш власний організм!

Наш мозок безперервно одержує інформацію про всі зміни навколишнього середовища, а також про стан внутрішнього середовища організму. Сприйняття, передачу та аналіз цієї інформації забезпечують сенсорні системи. Їх також називають аналізаторами.

Що таке сенсорна система?

Сенсорна система — це система, яка допомагає людині сприймати інформацію з навколишнього світу і з власного організму. Вона складається з рецепторів, нервів і спеціальних центрів у мозку. Саме завдяки сенсорним системам ми можемо бачити, чути, відчувати дотик, біль, температуру та інше.

Будова сенсорної системи

Кожна сенсорна система має три основні частини:

Периферичний відділ
Це рецептори — особливі чутливі клітини.
Вони сприймають подразнення (світло, звук, тепло тощо).
Рецептори знаходяться в органах чуття (очах, вухах, носі, язиці) або в тканинах тіла.

Провідниковий відділ
Це нерви, які передають сигнали від рецепторів до мозку.
Вони працюють як «дроти», по яких ідуть нервові імпульси.

Центральний відділ
Це ділянки головного мозку.
Тут отримана інформація аналізується, і ми відчуваємо звук, запах, біль, тепло тощо.
Також мозок формує відповідь на подразнення (наприклад, відсмикнути руку від гарячого).

Значення сенсорних систем

Допомагають людині орієнтуватися в навколишньому середовищі

Забезпечують реакцію організму на зміни

Дають змогу виживати та пристосовуватися

Якщо пошкоджується будь-яка частина сенсорної системи, людина може втратити здатність відчувати певні подразники (наприклад, чути або бачити).

Рецептори (від лат. рецептор - той, що сприймає) - особливі чутливі структури, що сприймають подразники зовнішнього і внутрішнього середовища й перетворюють їх на нервові імпульси.

Рецепторами можуть бути нервові закінчення в тканинах або спеціалізовані клітини, що входять до складу різних органів чуття. Кожен вид рецепторів сприймає тільки один тип подразників. Розрізняють такі рецептори:

• механорецептори - сприймають різні механічні подразники зовнішнього та внутрішнього середовища; входять до складу органів слуху, рівноваги, шкіри, опорно-рухового апарату, внутрішніх органів тощо;

• хеморецептори - сприймають вплив різних хімічних сполук; до них належать рецептори смаку, нюху, а також ті, що розташовані в тканинах і стінках кровоносних і лімфатичних судин тощо;

• фоторецептори - сприймають дію світлових променів; входять до складу органа зору;

• терморецептори - сприймають зміни температури зовнішнього та внутрішнього середовища; розташовані в шкірі та внутрішніх органах;

• ноцицептори - відповідають за больові відчуття, дають змогу своєчасно сприймати порушення в роботі внутрішніх органів або певні небезпечні впливи чинників зовнішнього середовища.

Рецепторне поле
Рецепторне поле — це сукупність рецепторів, які пов’язані з одним нейроном центральної нервової системи.
Такі рецептори працюють разом і передають інформацію про подразнення до мозку. Чим більше рецепторів у полі, тим точніше організм може визначити силу і місце дії подразника.

Поріг чутливості
Щоб рецептор почав реагувати, подразник має досягти певної сили.
Мінімальна сила подразника, яка викликає збудження рецептора, називається порогом чутливості.

Наприклад:
Орган слуху людини сприймає звуки в межах 16–20 000 Гц. Звуки нижче або вище цього діапазону людина не чує.

Також важливо, що різні рецептори мають різні пороги чутливості:

одні реагують на слабкі подразники

інші — лише на сильні

Це дозволяє організму точніше аналізувати інформацію.

Функціонування рецепторів
Рецептори виконують дуже важливу функцію — вони перетворюють різні види енергії подразників на нервові імпульси.

Вони перетворюють:

механічну енергію (тиск, звук)

теплову (температуру)

світлову

хімічну

у електричні сигнали (нервові імпульси)

Далі ці імпульси:

передаються по чутливих нейронах

потрапляють у кору головного мозку

аналізуються

формують відчуття, уявлення та образи.

Роль головного мозку
Головний мозок:

аналізує інформацію від рецепторів

формує відчуття

створює відповідь організму

Наприклад:

побачили небезпеку → відійшли

почули звук → повернули голову

Це забезпечує швидку реакцію та пристосування до умов середовища.

1. Текстовий блок для опрацювання:

«Сукупність рецепторів, пов’язаних з певним нейроном центральної нервової системи, утворює рецепторне поле. Фізіологічна роль рецепторів полягає в тому, що вони перетворюють різні форми енергії подразників (фізичну або хімічну) на електричну енергію нервових імпульсів. Для всіх типів рецепторів характерне явище адаптації — пристосування до тривалої дії подразника, при якому поріг чутливості підвищується.»

2. Дайте відповіді на запитання:

• Що таке рецепторне поле?

• У чому полягає енергетичне перетворення в рецепторах? Яку енергію вони отримують і на яку перетворюють?

• Поясніть механізм адаптації. Чому ми перестаємо відчувати вагу власного одягу або звикаємо до міського шуму?

• Які рецептори адаптуються найгірше і чому це важливо для виживання? (Знайдіть відповідь у тексті щодо больових рецепторів).

Відповідно до різних типів рецепторів існують і різні сенсорні системи. У людини розрізняють такі основні сенсорні системи: зорову, слухову, смакову, дотикову та нюхову.

До периферичної частини сенсорної системи входять і відповідні органи чуття: очі (сприймають світлові подразники), вуха (звукові), язик (смакові), ніс (запахи), орган рівноваги (контроль за положенням у просторі) тощо.

Усі сенсорні системи організму людини пов’язані між собою, особливо в корі головного мозку, численними нервовими зв’язками. Тому різні сенсорні системи здатні до взаємодії та взаємокомпенсації. У великих півкулях унаслідок взаємодії кіркових відділів різних сенсорних систем формується програма поведінки людини, оцінка певних дій тощо .

У разі ушкодження однієї із сенсорних систем (унаслідок хвороби або травми) може підвищуватися чутливість до дії подразників інших. Так, незрячі люди здатні краще розпізнавати звуки, запахи, у них підвищена дотикова чутливість тощо.

Сенсорні системи забезпечують пристосувальні реакції організму у відповідь на дію подразників зовнішнього та внутрішнього середовища.

Розташування центральних відділів сенсорних систем у корі головного мозку людини

Ушкодження будь-якого коркового відділу сенсорної системи, так само як периферичного або провідникового, призводить до втрати здатності розрізняти певні подразнення.

Сенсорні системи сприймають і аналізують подразники зовнішнього та внутрішнього середовища. Складаються з органів чуття з рецепторами та структур центральної та периферичної нервової системи. Рецептори - це нервові клітини або їхні закінчення, які забезпечують сприйняття інформації із зовнішнього або внутрішнього середовища організму. Основні сенсорні системи людини - зорова, слухова, нюхова, смакова та дотикова.